ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 824/172/20-а

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року у справі №824/172/20-а задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (далі - ГУ ДПС у Чернівецькій області), визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Чернівецькій області від 23 січня 2020 року №41 про проведення документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 6 вересня 2021 року ГУ ДПС у Чернівецькій області подало до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернівецькій області залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору.

У зв`язку з неподанням документу про сплату судового збору в установлений строк суд ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року суд повернув подану відповідачем апеляційну скаргу.

Вдруге ГУ ДПС у Чернівецькій області подало апеляційну скаргу на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року 11 березня 2022 року разом з доказами сплати судового збору, а також з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою від 29 березня 2022 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними наведені ГУ ДПС у Чернівецькій області причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року.

На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції відповідачем подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року визнано неповажними вказані ГУ ДПС у Чернівецькій області у клопотанні про поновлення строку причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за вказаною скаргою.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на продовження розгляду до цього ж суду. На обґрунтування вимог касаційної скарги її заявник зазначає, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження й обставинам, які унеможливлювали звернення до апеляційного суду в установлений процесуальним законом строк, а саме: неотримання ухвал Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху та 30 вересня 2021 року про її повернення. При цьому, як переконує відповідач, щойно йому стало відомо про наявність вказаних ухвал, він сплатив судовий збір та звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою вдруге, що також не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.

У відзиві на касаційну скаргу представник позивача просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, як таке, що ухвалене відповідно до вимог процесуального закону.

Касаційний перегляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Своєю чергою, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 6 серпня 2021 року відповідач, звертаючись вдруге з апеляційною скаргою, вказував, що, не отримуючи тривалий час відомостей щодо руху вперше поданої апеляційної скарги, він звернувся до Сьомого апеляційного адміністративного суду за наданням інформації, після чого дізнався про прийняття судом ухвал від 14 вересня 2021 року (про залишення апеляційної скарги без руху) та 30 вересня 2021 року (про повернення апеляційної скарги). Відповідачу повідомлено працівником суду, що рішення були направлені на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Чернівецькій області. Втім, як наполягав відповідач у клопотанні, жодних копій означених ухвал він не отримував, а тому й не мав можливості усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги. На підтвердження факту ненадходження процесуальних документів по справі №824/172/20-а відповідач надав до суду апеляційної інстанції відповідні роздруківки з екрана електронного кабінету ГУ ДПС у Чернівецькій області.

У продовження наведених аргументів відповідач додатково надав до касаційної скарги акти, складені посадовими особами ГУ ДПС у Чернівецькій області, якими зафіксовано, що ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року та 30 вересня 2021 року через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, офіційну електронну скриньку ГУ ДПС у Чернівецькій області та через відділення поштового зв`язку за період з 14 вересня 2021 року по 17 лютого 2022 року не надходили.

Надаючи оцінку аргументам відповідача, наведеним у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 12 квітня 2022 року (яка є предметом даного касаційного перегляду) визнав їх неповажними, виходячи при цьому, в першу чергу, з того, що вдруге апеляційну скаргу подано податковим органом через більш, ніж шість місяців після закінчення строку на подання апеляційної скарги та через майже чотири місяці після повернення вперше поданої апеляційної скарги.

Також, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу щодо необізнаності про стан руху справи та про наявність ухвал Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня та 30 вересня 2021 року, мотивуючи це наявністю в матеріалах справи довідок щодо направлення на офіційну електронну адресу ГУ ДПС у Чернівецькій області (cv.official.dfs@tax.gov.ua) копій означених ухвал. Суд урахував, що питання, пов`язані з врученням судового рішення, врегульовані статтею 251 КАС України, частиною шостою якої визначено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Варто додати й те, що відповідно до відомостей, розміщених в Єдиному реєстрі судових рішень, ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня та 30 вересня 2021 року оприлюдені в означеному реєстрі 16 вересня та 4 жовтня 2021 року відповідно.

В аспекті висновків суду апеляційної інстанції а також доводів, якими відповідач обґрунтовує касаційну скаргу, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Зокрема, учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами. Учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Отже, положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні й прийнятті до розгляду судом того чи іншого процесуального документа (в даному випадку - апеляційної скарги), повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

В контексті викладеного колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку саме відповідач був заявником апеляційної скарги, а, відтак, він був зобов`язаний з розумним інтервалом часу добросовісно користуватись належними йому процесуальними правами упродовж усього періоду після подання його скарги та самостійно цікавитись провадженням у справі. Однак, незважаючи на це, після подання апеляційної скарги вперше до суду (у вересні 2021 року) апелянт не проявив жодного інтересу (який був би зафіксований тими чи іншими доказами) до руху поданої ним скарги. Тобто, ініціюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, усвідомлюючи встановлені процесуальним законом строки прийняття апеляційної скарги й розгляду справи в апеляційній інстанції, апелянт більш, як півроку не поцікавився її рухом, і, як обґрунтовано зауважив апеляційний суд, з апеляційною скаргою вдруге відповідач звернувся лише в березні 2022 року.

Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі надав оцінку тим аргументам, якими відповідач обґрунтовував поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, як і оцінив повною мірою надані учасником справи докази на підтвердження таких обставин. Дослідивши повноту і процесуальні аспекти такої оцінки, підстав до здійснення переоцінки таких доказів касаційним судом не встановлено. Відтак, порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, на які звертає заявник касаційної скарги, під час касаційного перегляду справи не підтвердились.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними у встановленому процесуальним законом порядку.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду