ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 810/3213/16

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №78408-13, яким позивачу визначене податкове зобов`язання з транспортного податку у розмірі 25000,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29 червня 2016 року №78408-13, стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 1102,00 грн

14 вересня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції, у розмірі 58200 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення за вказаною заявою позивачки.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року скасовано ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2020 року та стягнуто на корить ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

В подальшому, 21 вересня 2020 року, позивачка направила до Шостого апеляційного адміністративного суду (який здійснював апеляційний перегляд справи) заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, у якій просила стягнути з відповідача 14000 грн судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката під час розгляду її апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2020 року.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги, відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою апеляційного суду, вважаючи, що вона прийнята внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулась із касаційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати й ухвалити нове, яким задовольнити заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу. На обґрунтування доводів касаційної скарги позивачка зазначає, що подані нею до апеляційного суду докази понесених витрат на правничу допомогу повною мірою підтверджували здійснення таких витрат, їх необхідність була очевидною, а розмір ставки за надання правової допомоги був цілком прийнятним. Відтак, на думку позивачки, вона мала законне право на компенсацію понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, втім, суд апеляційної інстанції безпідставно й необґрунтовано відмовив у їх стягненні з відповідача у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДПС України просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін як законне й обґрунтоване.

Враховуючи надані відповідачем докази, колегія суддів ухвалила задовольнити заявлене податковим органом клопотання про заміну відповідача у справі, ГУ ДФС у Київській області, його правонаступником, - Головним управлінням ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною першою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України обумовлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року №5076-VI наведено наступні визначення:

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз наведених вище положень зумовив висновок апеляційного суду про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалене рішення (яка не є суб`єктом владних повноважень). При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, усі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Надаючи оцінку доказам, наданим позивачкою на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд апеляційної інстанції виходив з такого.

Відповідно до наданого позивачкою договору про надання правової допомоги від 1 жовтня 2018 року, останній укладено з адвокатом Кириченком Р.Ю., який зобов`язався за умовами договору надати правову допомогу, зокрема: надання консультацій та роз`яснення юридичних питань, усних та письмових довідок щодо законодавства; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів клієнта в судах.

За змістом пункту 3 вказаного договору (яким окреслено обсяг, у якому надається правова допомога клієнту) клієнту надається правова допомога щодо представництва інтересів останньої в судах, у т.ч. апеляційної інстанції у справі №810/3213/16. У вказаному пункті договору викладені види правової допомоги, які надаються адвокатом у зв`язку з розглядом даної справи.

Як зазначено у пункті 4.2 договору вартість наданої адвокатом правової допомоги у межах даного договору становить 2800 грн за кожну годину роботи адвоката. Остаточна вартість наданої за даним договором правової допомоги визначається сторонами в акті приймання-передачі наданих послуг.

За наслідками дослідження акта приймання-передачі наданих послуг від 21 вересня 2020 року суд апеляційної інстанції з`ясував, що сторони погодились на надання адвокатом клієнту правових послуг у вигляді правозаступництва, захист інтересів останнього у справі №810/3213/16 з питання, яке визначено пункті 3.1 договору, а саме:

- здійснення особистого прийому клієнта з питання надання консультацій про положення чинного законодавства у т.ч. КАС України, правозастосовчої практики на прикладі Постанови ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року, практики Європейського Суду з прав людини в аспекті захисту прав клієнта щодо оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції від 5 липня 2019 року (дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 2 години);

- збір та опрацювання всіх документальних матеріалів, які мають відношення або пов`язані із захистом позиції клієнта, надання їм правової оцінки (дії у формі окремої позасудової процедури загальною тривалістю 1 годину);

- розроблення, структуризація та складання процесуальних документів: апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 5 липня 2019 року, заяви від 10 вересня 2020 року у справі, подання цих документів на підпис клієнту (дії у формі окремої позасудової процедури тривалістю 2 години).

Окрім викладеного, в акті зазначено, що, враховуючи складність справи, виконані адвокатом роботи, час, витрачений на це адвокатом, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, а також репутаційне та майнове значення справи для клієнта, беручи до уваги майновий стан клієнта, сторони дійшли згоди про оплату наданих адвокатом послуг.

Також, відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг до договору визначено, що вартість 1 години роботи адвоката становить 2800 грн. Розрахунок вартості наданих адвокатом послуг здійснено наступним чином: 5 год х 2800 =14000 грн.

До заяви додано прибутковий касовий ордер №1-21-09/20 від 21 вересня 2020 року, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі вказаного договору та акта приймання-передачі сплатила адвокату Кириченку Р.Ю. 14000 грн.

Проаналізувавши надані позивачем документи у системному взаємозв`язку із матеріалами справи, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що подана позивачкою до суду апеляційна скарга на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 5 липня 2019 року складається з одного аркуша, а сам текст скарги займає менш, ніж пів сторінки. Також, судом встановлено, що позивачкою скеровано до суду заяву 10 вересня 2020 року, в якій повідомлялось про наступне подання доказів надання правничої допомоги.

При цьому, як зауважив суд апеляційної інстанції, будь-яких доказів на підтвердження того, що адвокат дійсно витратив на складання зазначених документів (апеляційної скарги та заяви) саме 5 годин, - не надано.

Так само апеляційним судом взято до уваги, що в апеляційній скарзі взагалі відсутні посилання на судову практику, рішення Конституційного Суду України та практику Європейського Суду з прав людини у даній категорії справ, як це було обумовлено в акті приймання-передачі наданих послуг.

Окрім викладеного судом апеляційної інстанції акцентовано увагу на тому, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які обґрунтування підстав для стягнення витрат на правничу допомогу, а лише міститься посилання на частину сьому 139 КАС України та прохання про стягнення судових витрат.

Отже, за висновком суду апеляційної інстанції, до заяви про стягнення судових витрат не було долучено доказів, які б свідчили на користь того, що адвокатом було надано обумовлені договором консультації, як і не обґрунтовано необхідності надання таких консультацій, як це вказано в акті приймання-передачі наданих послуг; не надано доказів, які, як зазначено в акті, було зібрано адвокатом із наданням їм правової оцінки, в т.ч. й не надано оцінки таким доказам безпосередньо в заяві.

На додаток до викладеного апеляційним судом було враховано, що подана апеляційна скарга та скерована в подальшому до суду заява підписані особисто ОСОБА_1 , в той час як дані про її представника (адвоката) в апеляційній скарзі взагалі відсутні; заява про стягнення судових витрат також підписана самою позивачкою.

З урахуванням усього викладеного, апеляційний суд вважав, що позивачем не доведено, що понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 14000,00 грн були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки нею не доведено належними та допустимими доказами надання правничої допомоги у обсязі, обумовленому в акті приймання-передачі послуг, як і не доведено реальності надання такої допомоги.

В аспекті доводів касаційної скарги колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки оцінка наданого позивачкою обсягу доказів здійснена апеляційним судом з дотриманням вимог процесуального закону. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції жодним чином не спростовують. При цьому, порушень норм процесуального права, які б не призвели чи могли призвести до неправильного вирішення питання, або ж мали наслідком обов`язкове скасування судового рішення, апеляційним судом не допущено. Не містить і касаційна скарга посилань на наявність таких обставин.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).

У зв`язку з цим, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Після відкриття касаційного провадження від позивача надійшла заява про стягнення з відповідача на її користь судових витрат з надання професійної правничої допомоги адвоката. З огляду на залишення без задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені нею при розгляді справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду