ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року стосовно ньогоу кримінальному провадженні № 12020170220000548 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Кременчука Полтавської області, зареєстрованого у цьому АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі – КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Кременчуцького районного суду Полтавської області від 18 січня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 150 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
2. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 12 травня 2021 року зазначений вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 залишено без змін.
3. Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що він 25 липня 2020 року приблизно опівночі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання по
АДРЕСА_2 , де вживав алкогольні напої разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 та їх знайомим ОСОБА_11 , під час раптово виниклої сварки з останнім умисно, з метою позбавлення життя, наніс залізним предметом, схожим на совок, один удар по голові потерпілому, заподіявши йому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
4. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить скасувати оскаржені судові рішення стосовно ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування судами закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до неправильної кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК України та призначення йому несправедливо суворого покарання. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що у ОСОБА_6 не було умислу на спричинення смерті потерпілому.
5. Стверджує, що судом не усунуто недоліки щодо встановлення механізму спричинення ОСОБА_11 тілесного ушкодження, оскільки показання обвинуваченого та свідка з цього приводу містять відмінності, а висновок експерта № 650 від 01 серпня 2020 року не дає відповіді щодо дати та часу смерті, від якого саме тілесного ушкодження настала смерть, не розмежовує, які тілесні ушкодження утворилися від спричиненого удару, а які - через часові трупні зміни.
6. Вказує, що суд не надав належної оцінки показанням як обвинуваченого, так і свідка ОСОБА_10 , які зазначали, що ОСОБА_11 після події був живий до ранку. Звертає увагу, що свідок ОСОБА_12 також бачила ОСОБА_11 після спричинення йому тілесних ушкоджень та зазначала, що він відмовився від медичної допомоги, рухався та вчиняв активні дії. З огляду на зазначене захисник вважає, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 121 КК України.
Позиції учасників судового провадження
12. Засуджений ОСОБА_6 подав пояснення до касаційної скарги свого захисника – адвоката ОСОБА_8 .
13. У судовому засіданні суду касаційної інстанції засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу.
14. Прокурор просив касаційну скаргу відхилити.
Мотиви Суду
15. Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
16. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
17. Згідно із ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412–414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України). Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
18. Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
19. Доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України колегія суддів вважає безпідставними, виходячи з наступного.
20. Мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, суд першої інстанції послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК України.
21. Факт нанесення ОСОБА_6 під час конфлікту удару ОСОБА_11 металевим предметом в область голови та настання внаслідок такого удару смерті потерпілого ніким із учасників кримінального провадження, у тому числі й самим засудженим, не оспорюється.
22. При кваліфікації дій ОСОБА_6 судами враховано, що умисне вбивство відрізняється від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, і визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. При цьому, умисел може бути як прямим, коли особа бажала настання смерті, так і непрямим, тобто особа хоча не бажала настання смерті, але свідомо припускала їх настання.
23. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з яким погодився також і апеляційний суд, дійшов висновку, що сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про те, що поведінка засудженого ОСОБА_6 до події (сварка між ним та ОСОБА_11 , яка передувала заподіянню тілесних ушкоджень) та після вчинення злочину (ненадання потерпілому медичної допомоги, повне ігнорування його стану після спричинення ушкодження), механізм, характер, спосіб нанесення тілесного ушкодження (завдання зі значною силою удару металевим предметом у життєво важливий орган людини - голову) безумовно вказують на спрямованість його дій саме на позбавлення життя людини.
24. Крім того, судами враховано те, що з моменту виявлення ОСОБА_6 факту смерті ОСОБА_11 , його труп він залишив на території домоволодіння до часткового розкладання, про свої дії не повідомив правоохоронні органи, а намагався приховати свій злочин, запропонувавши ОСОБА_13 вирити яму для поховання потерпілого.
25. При цьому, піддаючи критичній оцінці показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_12 про те, що ОСОБА_11 після нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 міг рухатися та вчиняти активні дії, суд обґрунтовано зазначив, що вони нічим не підтверджуються та спростовуються сукупністю інших доказів у справі, які узгоджуються між собою, а відтак розцінив їх як такі, що спрямовані на уникнення відповідальності обвинуваченим, оскільки зазначені свідки перебувають з ним: ОСОБА_10 – у близьких стосунках, а ОСОБА_12 – у дружніх.
26. Таким чином, урахувавши всі встановлені обставини кримінального провадження, місцевий суд дійшов висновку, що ОСОБА_6 мав умисел саме на заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_11 , та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.115 КК України.
27. Крім того, аналогічні за змістом доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_8 щодо неправильної кваліфікації дій засудженого ОСОБА_6 були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який під час апеляційного розгляду даного кримінального провадження належним чином проаналізував усі наведені в ній доводи та, залишаючи її без задоволення, а вирок місцевого суду без змін, навів у своїй ухвалі докладні мотиви на користь прийняття такого рішення та вичерпні відповіді на аргументи захисника. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
28. Усупереч твердженню захисника в касаційній скарзі, час смерті потерпілого ОСОБА_11 встановлено, а саме за даними висновку експерта № 650 від 14 вересня 2020 року смерть ОСОБА_11 настала через час, що вимірюється першими десятками хвилин, під якими слід розуміти проміжок часу до 30 хвилин, після отримання тілесного ушкодження. Водночас дату і час нанесення удару потерпілому встановлено судом першої інстанції під час судового провадження. Крім того, апеляційним судом правильно зауважено, що сама собою тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, не є визначальною для кваліфікації злочину як умисного вбивства.
29. У висновку експерта чітко зазначено причину смерті ОСОБА_11 , якою стала тупа травма голови, та у підсумку вказано ті ушкодження, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
30. Що ж стосується доводів захисника про те, що свідок ОСОБА_10 та підозрюваний ОСОБА_6 при проведенні слідчих експериментів за їх участю вказали дещо різні механізми спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , від яких він помер, то вони не спростовують самого факту завдання ОСОБА_6 удару потерпілому та настання внаслідок цього відповідних наслідків.
15. При цьому колегія суддів касаційного суду звертає увагу на те, що прийняття рішення за результатами розгляду клопотань учасників судового провадження є прерогативою суду, який здійснює розгляд справи по суті. Сама собою відмова у задоволенні клопотання сторони захисту про допит експертів, яке було розглянуто у змагальному процесі з дотриманням передбаченого кримінальним процесуальним законом порядку та прийняттям за результатами його розгляду відповідного рішення, не свідчить про обмеження її можливостей щодо реалізації наданих процесуальних прав і не може вважатися істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
31. З приводу посилання сторони захисту на перебування обвинуваченого у дружніх стосунках з ОСОБА_11 , то, як слушно зауважено судами попередніх інстанцій, зазначене не виключає раптового виникнення конфлікту між ними та умислу на заподіяння смерті.
32. Покарання ОСОБА_6 призначено відповідно до вимог статей 50, 65 КК України у межах санкції кримінального закону, за яким його засуджено, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин справи. Воно є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів і вважати його надмірно суворим підстав не вбачається.
33. Таких істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які би були безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у даному кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
34. Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а судові рішення стосовно останнього слід залишити без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів