ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/12794/20

Вступ

1. Позивач є громадянином України, у 2000 році позивач виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. До виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю позивач отримував пенсію. У 2018 році звернувся до пенсійного органу в Україні із заявою про поновлення виплати пенсії. Рішенням пенсійного органу позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії позивач звернувся до суду. Рішенням суду, яке набрало законної сили, визнано неправомірним рішення відповідача про відмову у поновленні виплати пенсії та зобов`язано відповідача поновити виплату пенсії позивачу з моменту звернення із заявою - 22 червня 2018 року. .

2. Позивач повторно звернувся до суду з позовом, у якому просить суд зобов`язати відповідача поновити виплати пенсії позивачу з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року.

3. Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на таке питання: чи допускається повторне звернення до суду з позовом стосовно позовних вимог, які було залишено без розгляду при розгляді справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав?

4. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, у якому просив:

- визнати протиправними та дискримінаційними рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року; дії Головного управління Пенсійного фонду України в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

5. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 420/28/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, установлено, що позивача належить захисту саме з дати його звернення із заявою про поновлення виплати пенсії, тобто з 22 червня 2018 року.

7. Відмовляючи у задоволенні вимоги про зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, суд виходив з того, що виплата пенсії позивачу була припинена за заявою позивача. До 22 червня 2018 року, тобто до моменту звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, нарахування пенсії позивачу не було здійснено, а отже порушення приписів статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не допущено, що свідчить про передчасність цих заявлених позовних вимог. Чинним законодавством України не передбачено проведення індексації, компенсації сум виплат, що здійснюються у разі вирішення спору щодо порядку та розміру їх нарахування органом яким призначаються пенсії та проводиться їх виплата.

8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року скасовано в частині визнання протиправними та дискримінаційними рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року; дій Головного управління Пенсійного фонду України в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України щодо не виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити недоотриману пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням індексації, а також нарахування компенсації втрати частини доходів за період з 07 жовтня 2009 року по 10 липня 2019 року та прийнято у вказаній частині постанову, якою провадження закрито.

В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року залишено без змін.

9. Закриваючи провадження у справі щодо частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 420/28/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02 липня 2018 року № 10392/02 про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі документів, що додані до заяви, з дати його звернення, а саме з 22 червня 2018 року, що в силу приписів пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою закриття провадження у справі.

10. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

11. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 є громадянином України.

12. 15 серпня 1997 року позивачу призначено пенсію за віком.

13. 17 листопада 2000 року позивач виїхав з України на постійне місце проживання до Ізраїлю.

14. 22 червня 2018 року уповноважений представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою щодо поновлення виплати раніше призначеної пенсії, в якій просив поновити виплату пенсії за вислугою років, нарахувавши її розмір у відповідності з діючим на час відновлення законодавством.

15. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 02 липня 2018 року повідомило представника позивача про те, що позивач на обліку в управлінні пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не перебував і пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» головним управлінням не виплачувалось, тому розглянути питання поновлення виплати йому пенсії не має можливості.

16. Не погоджуючись з рішенням пенсійного органу ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у поновленні пенсії позивачу від 02 липня 2018 року; зобов`язати відповідача провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років позивачу з 07 жовтня 2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

17. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 420/28/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02 липня 2018 року про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 з дати його звернення, а саме з 22 червня 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

18. ОСОБА_1 повторно звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просить: визнати протиправними та дискримінаційними рішення Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року; дії Головного управління Пенсійного фонду України в частині відмови у виплаті ОСОБА_1 пенсії з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року; бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо невиплати ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за період з 07 жовтня 2009 по 22 червня 2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоотриману пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 22 червня 2018 року відповідно до норм Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

19. Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 815/1226/18.

20. Також скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині позовних вимог, провадження по яких у справі було закрито. На думку скаржника суд дійшов помилкових висновків стосовно того, що наявний спір між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.

21. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2021 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

22. У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області вказує на те, що незважаючи на наявність чинного рішення суду у справі № 420/28/19, ОСОБА_1 вдруге звертається до суду з того самого спору і між тими самими сторонами. Рішенням у справі № 420/28/19, яке набрало законної сили, визнано за позивачем право на поновлення виплати пенсії з 22 червня 2018 року.

Релевантні джерела права

23. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

24. Згідно із частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

25. Пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. В силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, тобто в частині висновків суду апеляційної інстанції, що наявний спір між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.

27. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis параграф 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», параграф 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

28. Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

29. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

30. Таким спором відповідно до наведеної норми визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю тотожні за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, якими обґрунтовується звернення до суду.

31. Така підстава для закриття провадження у справі як існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті і остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі рішення або постанови суду, що набрали законної сили, або ухвали про закриття провадження у справі.

32. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

33. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

34. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02 липня 2018 року про відмову у поновленні виплати пенсії позивачу, визнання протиправною бездіяльність відповідача, щодо не поновлення його пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести поновлення та виплату пенсії за вислугою років позивачу з 07 жовтня 2009 року з її одночасним перерахунком, відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.

35. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі № 420/28/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 02 липня 2018 року про відмову у поновленні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 на підставі документів, що додані до заяви, з дати його звернення, а саме з 22 червня 2018 року.

36. Тобто, предметом спору у справі № 420/28/19 було оскарження дій та рішень пенсійного органу щодо припинення виплати пенсії в період з 07 жовтня 2009 року та зобов`язання поновити і виплатити пенсію з проведенням індексації та компенсації втрати частини доходів.

37. Підставою звернення позивача до суду як у справі № 420/28/19 так і у справі № 420/12794/20 слугувало те, що відповідачем, на думку позивача, не виплачена ОСОБА_1 пенсія з 07 жовтня 2009 року.

38. У справі № 420/28/19 та у справі, яка розглядається, сторони, предмети та підстави позовів є тотожними, відмінність полягає лише в тому, що в даній справі позивач перефразував позовні вимоги.

39. За наведених обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що спір щодо поновлення виплати пенсії з 07 жовтня 2009 року був предметом розгляду в адміністративній справі № 420/28/19, рішення у якій набрало законної сили.

40. Таким чином, на час ухвалення судом першої інстанції у цій справі було таке, що набрало законної сили рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, що, в свою чергу, відповідно до положень пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України слугувало підставою для закриття провадження у справі.

41. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, змінене рішенням суду апеляційної інстанцій, є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,