ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/16060/21

2. У жовтні 2021 року ТОВ "Біпродукт" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду та ПАТ "Златобанк" про зобов`язання вчинити дії, а саме:

- зобов`язати Фонд та ПАТ "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що виникають з кредитного договору від 29.10.2010 №153/10/KL, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями;

- зобов`язати Фонд та ПАТ "Златобанк" виключити з інформації про лот №G3N120729 актив ПАТ "Златобанк" у вигляді права вимоги за кредитним договором від 29.10.2010 №153/10/KL, з усіма забезпеченнями;

- зобов`язати Фонд та ПАТ "Златобанк" виключити з плану продажу активів (майна) ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що виникають з кредитного договору від 29.10.2010 №153/10/KL, з усіма забезпеченнями.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будь-які правовідносини між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика" за кредитним договором від 29.10.2010 №153/10/KL припинилися. Припинення правовідносин відбулось внаслідок звернення стягнення на предмет застави (частку в статутному капіталі ТОВ "Арктика" в розмірі 500 000,00 грн (25% статутного капіталу), яка належала ТОВ "Біпродукт") за договором застави від 06.06.2011 №3 в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Арктика" за кредитним договором.

4. Позивач зазначає, що право власності банку на частку в статутному капіталі було визнано в судовому порядку, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 у справі №910/22529/15. Вказує, що права вимоги за кредитним договором №153/10/KL в межах розміру вартості предмету застави перейшли до ТОВ "Біпродукт".

5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.12.2021 прийняв заяву позивача про зміну предмету позову, а саме про:

- зобов`язання Фонду та ПАТ "Златобанк" виключити із бухгалтерського обліку та ліквідаційної маси ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що виникають з кредитного договору від 29.10.2020 №153/10/KL, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями;

- визнання відсутнім у ПАТ "Златобанк" права вимоги за кредитним договором від 29.10.2010 №153/10/KL, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями;

- зобов`язання Фонду та ПАТ "Златобанк" виключити з плану продажів активів (майна) ПАТ "Златобанк" актив у вигляді майнових прав, що виникають з кредитного договору від 29.10.2010 №153/10/KL, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями.

6. У грудні 2021 року ТОВ "Біпродукт" звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову, в якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду від 15.11.2021 №1144 в частині, що стосується реалізації включених до складу лоту №GL3N020959 майнових прав, які виникають з кредитного договору від 29.10.2010 №153/10/KL, з усіма забезпеченнями.

7. Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, ТОВ "Біпродукт" зазначало, що, незважаючи на численні звернення до Фонду з приводу неприпустимості відчуження під час проведення процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" в якості його активів майна, яке не належать останньому, а є власністю ТОВ "Біпродукт", Фонд продовжує вчиняти відповідні дії, зокрема, з виставлення на продаж у складі лоту майнових прав, які виникають з кредитного договору від 29.10.2010 №153/10/KL, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями, в обсязі 45 567 680,00 грн, так і частку, набуту ПАТ "Златобанк" у власність в рахунок погашення такого обсягу заборгованості.

8. На думку заявника, реалізація таких активів до набуття чинності судовим рішенням у цій справі спричинить негативні наслідки для нього у вигляді нівелювання можливості захисту своїх порушених прав в обраний спосіб в межах ініційованого ним судового спору, припинить існування його предмету як того (відчуження спірних прав за час вирішення спору припинить існування таких обставин), а тому існують обґрунтовані підстави для вжиття заходів забезпечення позову задля дотримання гарантій ефективного захисту порушених прав та інтересів позивача в обраний ним спосіб.

9. Господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Біпродукт" про забезпечення позову ухвалою від 15.12.2021, мотивуючи це тим, що суд позбавлений можливості вживати заходи впливу на виконання Фондом передбачених законом дій щодо реалізації майна ПАТ "Златобанк"; вжиття таких заходів забезпечення позову як зупинення дії рішення Фонду підпадає під заборону, визначену в ч.7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК). Відсутність в ч.7 ст.137 ГПК прямої заборони на забезпечення позову саме шляхом зупинення дії рішення Фонду не надає суду можливості застосувати такі заходи забезпечення позову саме з тих підстав, що випливають з суті такого обмеження застосування забезпечувального заходу.

10. Північний апеляційний господарський суд постановою від 01.02.2022 скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 та ухвалив нове рішення, яки задовольнив заяву ТОВ "Біпродукт" про забезпечення позову; до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/16060/21 зупинив дію рішення виконавчої дирекції Фонду від 15.11.2021 №1144 в частині, що стосується реалізації включених до складу лоту №GL3N020959 майнових прав, які виникають з кредитного договору від 29.10.2010 №153/10/KL, укладеного між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями.

11. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- предметом позову у цій справі є захист порушених прав та інтересів ТОВ "Біпродукт" за наслідками включення та виставлення на продаж в якості активів ПАТ "Златобанк" прав вимоги, які, на переконання позивача, належать саме йому;

- наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що з моменту відкриття провадження спірний актив в черговий раз виставлено на продаж, а саме, на підставі рішення Фонду від 15.11.2021 №1144 його було виставлено на продаж у складі лоту №GL3N020959;

- фактичне вирішення спору у справі зводиться до встановлення особи володільця прав вимоги за кредитним договором від 29.10.2010 №153/10/KL, укладеним між ПАТ "Златобанк" та ТОВ "Арктика", з усіма забезпеченнями;

- продовження вчинення відповідачами, попри відкриття провадження у цій справі, дій, спрямованих на відчуження в якості активів ПАТ "Златобанк" майна (прав вимоги), може зумовити нівелювання можливості захисту позивачем своїх порушених прав в обраний спосіб в цілому, адже призведе до фактичного припинення існування предмету спору та вибуття із спірних правовідносин відповідачів і призвести до фактичної втрати позивачем власного майна, оскільки будуть відчуженими на користь третіх осіб і права вимоги, і частка в статутному капіталі;

- подальше відновлення порушених прав позивача буде обумовлено необхідністю у зверненні з новими позовами до набувачів відповідного майна (майнових прав);

- наявний зв`язок між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами;

- вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішення Фонду про затвердження умов продажу активів ПАТ "Златобанк" тільки в частині спірного майна не обмежить права та законні інтереси як учасників спірних правовідносин, так і інших осіб;

- зупинення відповідного рішення Фонду жодним чином не спрямоване на вирішення спору у справі по суті, ключовим аспектом якого є встановлення особи власника відповідних прав, що не може бути вирішено шляхом тимчасового обмеження в розпорядженні ними;

- відмова в забезпеченні позову обраним заявником шляхом може свідчити про фактичне вирішення спору по суті, однак на користь відповідачів; така відмова зумовлює можливість подальшого повноцінного розпорядження ними на власний розсуд спірними правами вимоги, тобто, фактично презюмує їх належність таким особам, що і становить загрозу нівелювання можливості захисту прав позивача в межах цієї справи, адже реалізація відповідного рішення Фонду припинить існування предмету даного спору;

- відчуження відповідних майнових прав зумовить обов`язок суду закрити провадження у справі з огляду на фактичну відсутність предмету спору;

- положення ч.7 ст.137 ГПК не містять обмежень щодо можливості зупинення дії рішення Фонду про затвердження умов продажу окремо визначених активів (майна) банку;

- ініційовані Фондом відкриті торги (аукціон) з продажу активів (майна) банку, що ліквідується, не підпадають під дію заборони, визначеної ч.12 ст.137 ГПК, оскільки такі торги (аукціон) неможливо визнати такими, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру (постанова Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №904/4982/21);

- зупинення дії відповідного рішення Фонду про затвердження умов продажу спірних майнових прав не суперечить забороні, встановленій частинами 7, 12 ст.137 ГПК чи ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

12. 23.02.2022 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022, у якій просить її скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

13. Касаційна скарга мотивована таким:

- відповідно до ч.18 ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду, банку, що віднесений до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до цього Закону, їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або шляхом встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій;

- положення п.3 ч.7 ст.137 ГПК стосуються зупинення дій рішень державних органів, пов`язаних з виведенням неплатоспроможного банку з ринку саме за участю держави, що кореспондується із ст.41-1 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є відмінним від процедури виведення неплатоспроможного банку, яка здійснюється Фондом;

- пункти 1, 2 ч.7 ст.137 ГПК перебувають у системному взаємозв`язку із п.7 ч.2 ст.46 та ч.18 ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку; накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається;

- суд апеляційної інстанції безпідставно та всупереч прямій забороні, встановленій пунктами 1, 2 ч.7 ст.137 ГПК та п.7 ч.2 ст.46, ч.18 ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", задовольнив заяву про забезпечення позову без з`ясування обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та фактично втрутився в діяльність Фонду;

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд апеляційної інстанції повинен був врахувати висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/5629/18, від 06.03.2019 у справі №1340/3738/18, від 20.08.2019 у справі №910/16152/18 та

- висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.11.2021 по справі №910/11552/20, є нерелевантними цій справі, суд апеляційної інстанції не повинен був застосовувати їх.

14. 16.06.2022 на адресу Верховного Суду від представника ТОВ "Арктика" надійшли пояснення, в яких вказано таке:

- дії відповідачів щодо безперервного виставлення спірних прав вимоги на продаж за час існування судової справи свідчать про невизнання відповідних прав власності ТОВ "Біпродукт" та наявність умислу на їх відчуження до закінчення розгляду цієї справи;

- відмова в забезпеченні позову обраним заявником шляхом може свідчити про фактичне вирішення спору по суті на користь відповідачів; така відмова зумовить можливість подальшого повноцінного розпорядження ними на власний розсуд спірними правами вимоги; фактично презюмує їх належність таким особам та створює загрозу неможливості захисту прав позивача в межах цієї справи;

- не існує жодних законодавчо закріплених заборон щодо вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження умов продажу окремо визначеного активу (майна) банку, що ліквідується;

- ініційовані Фондом торги (аукціон) з продажу активів (майна) банку, що ліквідується, не підпадають під дію заборони, визначеної ч.12 ст.137 ГПК, оскільки їх неможливо визнати такими, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участі призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

15. Верховний Суд ухвалою від 01.06.2022 відкрив касаційне провадження у справі №910/16060/21, розгляд касаційної скарги призначив у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

16. В касаційній скарзі Фонд зазначає про існування прямої заборони на застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення дій рішень виконавчої дирекції Фонду, оскільки пункти 1, 2 ч.7 ст.137 ГПК перебувають у системному взаємозв`язку із п.7 ч.2 ст.46, ч.18 ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", згідно з якими накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається.

17. ТОВ "Арктика" в поясненнях наголошує на відсутності законодавчо закріплених заборон щодо вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження умов продажу окремо визначеного активу (майна) банку, що ліквідується.

18. В оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції встановив, що положення ч.7 ст.137 ГПК не містять жодних обмежень щодо можливості зупинення дії рішення Фонду про затвердження умов продажу окремо визначених активів (майна) банку, адже в іншому випадку мало б місце встановлення законодавцем прямої заборони вжиття заходів забезпечення позову на рівні із забороною зупинення рішень Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у відношенні до яких встановлено заборону як і зупинення дії їх рішень, так і встановлення заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

19. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на сьогоднішній день не існує законодавчо закріплених заборон щодо вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду про затвердження умов продажу окремо визначеного активу (майна) банку, що ліквідується.

20. Верховний Суд вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на таке.

21. Згідно зі ст.136 ГПК господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 ГПК заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

22. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

23. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

24. На думку суду апеляційної інстанції, невжиття заходу забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду може призвести до фактичного припинення існування предмету спору та фактичної втрати позивачем власного майна, подальше відновлення порушених прав позивача буде обумовлено необхідністю у зверненні з новими позовами до набувачів відповідного майна (майнових прав).

25. Втім, Верховним Суд не підтримує висновків суду апеляційної інстанції про правомірність забезпечення позову у спосіб зупинення дії зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду з огляду на таке.

26. Відповідно до ч.1 ст.137 ГПК позов забезпечується. 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

27. При цьому не допускається вжиття заходу забезпечення позову, який відповідає змісту позовних вимог, предмету спору, є необхідним з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо предмету позову, однак який не передбачений ні процесуальним законом, ні іншими законами України або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Оскільки обраний позивачем захід забезпечення позову не передбачений ст.137 ГПК, суд повинен був з посиланням на п.10 ч.1 цієї статті вказати закон, яким цей захід забезпечення позову передбачено.

29. Аналогічні висновки щодо застосування ст.137 ГПК щодо питання забезпечення позову у спосіб зупинення дії рішення органу викладені у постанові Верховного Суду від 11.10.2021 у справі №922/1197/21.

30. Натомість в постанові суду апеляційної інстанції відсутнє посилання на п.10 ч.1 ст.137 ГПК та нормативно-правовий акт, яким передбачено такий захід забезпечення позову як зупинення дії зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду.

31. Верховний Суд звертає увагу на те, що спеціальним законодавством заборонено вживати заходи забезпечення позову у вигляді накладення нових обтяжень чи обмежень (арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій) на майно (активи), у тому числі кошти банку.

32. Правовідносини з продажу активів банку у процедурі його ліквідації регулюються Законом "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який встановлює спеціальний порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.

33. ПАТ "Златобанк" перебуває в ліквідаційній процедурі. Його виведення з ринку здійснює Фонд в межах повноважень, визначених ст.48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

34. Відповідно до ст.4 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку.

35. До повноважень виконавчої дирекції Фонду у сфері виведення неплатоспроможних банків з ринку входить визначення порядку та способів реалізації майна банку, що ліквідується (п.14 ч.5 ст.12 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

36. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку (п.2 ч.1 ст.48 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

37. Отже, до компетенції Фонду належить можливість вчинення дій від імені банку, який ліквідується, зокрема, щодо відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку.

38. З дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається (п.7 ч.2 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

39. Не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до цього Закону, їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або шляхом встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій (п.2 ч.7 ст.137 ГПК, ч.18 ст.51 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

40. Положення вказаних норм законодавства вказують на неможливість забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку. Зокрема, це стосується і зупинення дій рішення виконавчої дирекції Фонду в частині реалізації включених до складу лоту майнових прав.

41. Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20.

42. Частина 7 ст.137 ГПК викладена в редакції Закону №590-IX від 13.05.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX).

43. Закон №590-IX має на меті підвищення ефективності застосування Фондом можливих механізмів виведення банків з ринку та збільшенню кількості кредиторів, прийнятий для удосконалення законодавчих норм, які визначають особливості судового провадження у справах щодо виведення банків з ринку.

44. В пояснювальній записці до Закону №590-IX зазначено, що європейське законодавство передбачає можливість оскарження рішень компетентних / наглядових органів з питань санації у суді, але при цьому встановлює, що таке оскарження не призупиняє виконання рішення компетентного органу (Чехія, Австрія, Литва та Латвія).

45. Таким чином, законодавець передбачив, що заборона вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку спрямована на забезпечення оперативності, ефективності процедур, які мають бути застосовані Фондом для збереження вартості майна (активів) банку та зняття соціальної напруги у суспільстві серед вкладників та кредиторів такого банку.

46. Оскільки Фонд вправі самостійно обирати порядок відчуження майна банку, виведення якого з ринку здійснює, то він не обмежений щодо включення певного майна (активу) до складу того чи іншого лоту і в майбутньому, після вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення виконавчої дирекції щодо реалізації включених до складу конкретного лоту майнових прав.

47. Вжиття заходів забезпечення позову в тому вигляді, в якому просить позивач, фактично спрямоване на "обхід" встановлених законодавчих обмежень, свідчить про втручання в діяльність Фонду під час здійснення ліквідаційної процедури банку та направлене на зупинення реалізації майна ПАТ "Златобанк".

48. Оскільки вжитий судом апеляційної інстанції захід забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду не передбачений нормами господарського процесуального закону та заборонений положеннями п.7 ч.2 ст.46 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", то вжиття судом апеляційної інстанції такого заходу забезпечення позову свідчить про порушення норм процесуального права (ст.136, 137, 236 ГПК).

49. З наведеного вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо можливості зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду, адже таке зупинення за своєю суттю позбавляє можливості Фонд проводити ліквідаційну процедуру ПАТ "Златобанк".

50. Натомість суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо неможливості вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення дії рішення виконавчої дирекції Фонду.

51. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

52. Згідно з ст.312 ГПК суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених ст.300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

53. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

54. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.14 ст.129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд