ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/39848/18-ц

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного банку України, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик» (далі - ПАТ «КБ «Хрещатик»), про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 28 січня 2016 року між нею та ПАТ «КБ «Хрещатик» був укладений договір № 45D-655847 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів по вкладу, на виконання умов якого позивачем було внесено кошти на вкладний рахунок в розмірі 16 471,90 дол. США на строк з 28 січня 2016 року до 27 січня 2017 року.

04 березня 2016 року між позивачем та ПАТ «КБ «Хрещатик» був укладений договір № 45D-661916 банківського вкладу в євро із щомісячною сплатою процентів, на виконання умов якого вона внесла кошти на вкладний рахунок в розмірі 18 200,00 євро на строк з 04 березня 2016 року до 03 березня 2017 року.

Станом на 31 травня 2016 року на карткових та депозитних рахунках позивача знаходилось: 1) НОМЕР_3 - 260,46 євро; 2) НОМЕР_4 - 1 022,82 дол. США;

3) НОМЕР_5 - 2 451,56 грн.; 4) НОМЕР_6 - 16 700,98 дол. США;

5) НОМЕР_7- 18,34 дол. США; 6) НОМЕР_8 - 18 200,00 євро;

7) НОМЕР_9 - 14,47 євро.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05 квітня 2016 року № 234 «Про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 травня 2016 року прийнято рішення № 463 про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Хрещатик». Згідно рішення Правління Національного банку України від 02 червня 2016 року № 46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Хрещатик», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

15 червня 2016 року позивач отримала від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000,00 грн, що є еквівалентом 7 999,33 дол. США за курсом Національного банку України станом на 06 червня 2016 року (дата початку ліквідації банку в порядку статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). 16 червня 2016 року позивач надіслала заяву до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про включення до реєстру кредиторів. Таким чином, на день оголошення ліквідації банку та після виплати гарантованої суми, залишок коштів на рахунках позивача становить 753 994,16 грн, вказана сума є збитками позивача та підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, оскільки факт порушення ним прав вкладників ПАТ «КБ «Хрещатик» встановлено рішеннями адміністративних судів, які набрали законної сили.

ОСОБА_1 просила стягнути з Національного банку України на її користь збитки у розмірі 753 994,16 грн.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 травня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення. За своїм характером ці зобов`язання належать до роду недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин. Позивач не надала будь-яких достатніх, належних та допустимих доказів заподіяння шкоди протиправними діями чи бездіяльністю відповідача.

Аргументи учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач пред`явив позовні вимоги до відповідача Національного банку України як органу державної влади, бездіяльністю якого завдано збитки. Посилалася на постанову Окружного адміністративного суду України від 28 лютого 2017 року в справі № 826/15685/16, якою встановлено, що особи, яким завдано збитків, внаслідок бездіяльності Національного банку України можуть вимагати компенсації відповідно до статті 1173 ЦК України.

Суди помилково виходили з того, що Національний банк України не є суб`єктом договірних відносин, оскільки позивач подала позов до Національного банку України про відшкодування шкоди, обґрунтовуючи його нормами деліктного, а не зобов`язального права. Враховуючи, що рішенням суду, що набрало законної сили, встановлена бездіяльність Національного банку України, яка потягла за собою негативні наслідки, то і шкоду, заподіяну вкладникам, на думку позивача, повинен відшкодовувати відповідач. Саме у зв`язку з протиправною бездіяльністю, що встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили, позивачу було завдано матеріальних збитків у сумі неповернутих вкладів. А тому Національний банк України є суб`єктом відповідальності за нормою статті 1173 ЦК України як орган державного управління, що наділений державно-владними повноваженнями в грошово-кредитній і банківській сферах.

На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 також посилалась на висновки судів, зроблені під час вирішення інших справ у схожих правовідносинах, зокрема: у справі № 826/6665/16, у справі № 826/15685/16, у справі № 640/18835/19.

У липні 2021 року Національний банк України подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що:

під час судового розгляду позивач не довела існування вини відповідача, протиправності дій / рішень / бездіяльності Національного банку при здійсненні нагляду відносно ПАТ КБ «Хрещатик», завданої шкоди позивачу (розмір вкладу не є розміром шкоди у розумінні статті 1166 ЦК України), причинний зв`язок між шкодою та неправомірними діями відповідача;

на час розгляду цієї справи відсутні судові рішення, які підтверджують вину Національного банку, що може бути підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1166, 1173 ЦК України;

саме на позивача покладається обов`язок щодо доведення факту заподіяння шкоди, а також того, що ця шкода заподіяна йому саме у зв'язку із встановленням факту протиправних дій / рішень / бездіяльності Національного банку України.

У вересні 2021 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив. Зазначає, що Національний банк України є винною особою, оскільки саме його бездіяльність призвела до порушень прав вкладників, зокрема щодо неповернення грошових коштів. Відповідач не спростував те, що її як позивача позбавлено майна (грошових коштів), а у ПАТ «КБ «Хрещатик» не було можливості повернути позивачу на його вимогу кошти всупереч рішенню Національного банку України.

У вересні 2021 року від Національного банку України надійшло пояснення, в якому зазначено про безпідставність аргументів, що вказані у відповіді на відзив ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від16 червня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано їй строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 01 липня 2021 року вказано, що доводи касаційної скарги містять підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 826/9802/17, від 16 травня 2019 року у справі № 826/6665/16.

Фактичні обставини справи

28 січня 2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» (банк) та ОСОБА_1 (вкладник) укладено договір № 45D-655847 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів по вкладу (далі - договір

№ 45D-655847).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 45D-655847 банк приймає грошові кошти вкладника (вклад) на вкладний депозитний рахунок

№ НОМЕР_1 , що відкривається банком на його ім`я в сумі 16 471,90 дол. США на термін з 28 січня 2016 року до 27 січня 2017 року. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 10 % річних. Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів в місяці та році (метод «факт/факт»). В перший робочий день кожного місяця, наступного за місяцем нарахування, нараховані проценти приєднуються до суми вкладу і в подальшому нарахування процентів здійснюється на збільшену суму вкладу. Сплата процентів вкладнику здійснюється в кінці терміну вкладу разом з основною сумою вкладу.

Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 45D-655847 банк зобов`язується прийняти грошові кошти вкладника на термін та на умовах даного договору та нести повну відповідальність за їх збереження; відкрити картковий рахунок з метою перерахування на нього нарахованих процентів на суми вкладу відповідно до розділу 3 договору; нараховувати та виплачувати проценти відповідно до розділу 3 договору; в останній день терміну розміщення вкладу повернути вкладнику внесену суму та суму нарахованих процентів.

04 березня 2016 року між ПАТ «КБ «Хрещатик» та ОСОБА_1 укладено договір № 45D-661916 банківського вкладу в євро із щомісячною сплатою процентів (далі - договір №45D-661916).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору № 45D-661916 банк приймає грошові кошти вкладника (вклад) на вкладний депозитний рахунок

№ НОМЕР_2 , що відкривається банком на його ім`я в сумі 18 200,00 євро на термін з 04 березня 2016 року до 03 березня 2017 року. Банк повертає вкладнику суму вкладу та сплачує проценти на умовах та в порядку, встановлених цим договором. Процентна ставка на вклад встановлюється в розмірі 7,23 % річних. Нарахування процентів здійснюється банком щомісячно, виходячи із фактичної кількості днів в місяці та році (метод «факт/факт»). Сплата процентів вкладнику здійснюється щомісячно, в перший календарний день кожного місяця, наступного за місяцем нарахування, та в день повернення суми вкладу.

Згідно з пунктами 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4 договору № 45D-661916 банк зобов`язується прийняти грошові кошти вкладника на термін та на умовах даного договору та нести повну відповідальність за їх збереження; відкрити картковий рахунок з метою перерахування на нього нарахованих процентів на суми вкладу відповідно до розділу 3 договору; нараховувати та виплачувати проценти відповідно до розділу 3 договору; в останній день терміну розміщення вкладу повернути вкладнику внесену суму та нараховані проценти за дні поточного місяця.

04 квітня 2016 року постановою Правління Національного банку України № 231/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії проблемних», ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» віднесено до категорії проблемних строком до 180 днів, установлено для ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» обмеження в його діяльності, а також зобов`язано ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» надсилати до Департаменту банківського нагляду повідомлення про стан виконання запланованих заходів щодо фінансового оздоровлення банку, а також приведення ним своєї діяльності у відповідність до вимог банківського законодавства.

05 квітня 2016 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 234 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних», відповідно до якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від

05 квітня 2016 року № 463 «Про запровадження тимчасової адміністрації у

ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 05 квітня 2016 року до 04 травня 2016 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Костенку І. І. строком на один місяць з 05 квітня

2016 року до 04 травня 2016 року включно.

Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду від 21 квітня 2016 року № 560 продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» з 05 квітня 2016 року до 04 червня 2016 року включно. Відповідно до даного рішення продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» Костенка І. І.

з 05 травня 2016 року до 04 червня 2016 року включно.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 02 червня

2016 року №46-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію

ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 03 червня 2016 року № 913 «Про початок процедури ліквідації

ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та делегування повноважень ліквідатора банку».

Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик» з 06 червня 2016 року до 05 червня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Комерційний банк «Хрещатик», визначені, зокрема, статтями

37, 38, 47-52, 521, 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки від 31 травня 2016 року № 47/4-41-06/463, виданої начальником управління роздрібного бізнесу ПАТ «КБ «Хрещатик», станом на

31 травня 2016 року залишки коштів ОСОБА_1 на рахунках, відкритих в

ПАТ «КБ «Хрещатик», становлять: 1) НОМЕР_3 - 260,46 євро; 2) НОМЕР_4

- 1 022,82 дол. США; 3) НОМЕР_5 - 2 451,56 грн.; 4) НОМЕР_6

- 16 700,98 дол. США; 5) НОМЕР_7- 18,34 дол. США; 6) НОМЕР_8

- 18 200,00 євро; 7) НОМЕР_9 - 14,47 євро.

15 червня 2016 року ОСОБА_1 отримала від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб гарантовану суму відшкодування в розмірі 200 000,00 грн.

16 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації банку ПАТ

«КБ «Хрещатик» Костенко І. І. із заявою про включення її до реєстру кредиторів банку належних позивачу коштів, що знаходяться в ПАТ «КБ «Хрещатик» на підставі договору № 45D-655847 банківського вкладу «Оберіг» в доларах США із щомісячним приєднанням (капіталізацією) процентів по вкладу від 28 січня

2016 року та договору № 45D-661916 банківського вкладу в євро із щомісячною сплатою процентів від 04 березня 2016 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Предметом позову в справі, яка переглядається, є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 як вкладнику ПАТ «КБ «Хрещатик» протиправною бездіяльністю Національного банку України як суб`єкта владних повноважень.

Статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за вкладами фізичних осіб, а його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банку.

Відповідно до пункту 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктами 1, 2 частини п`ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.

У частині четвертій статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги.

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, і на момент її звернення до суду з позовом в банку була розпочата процедура ліквідації, зазначене унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За загальним правилом, яке встановлено у частині першій статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків (майнової шкоди) у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У частині другій статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 1173 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв`язок між протиправною дією чи бездіяльністю і негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вона заподіяна, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Статтями 1173, 1174 ЦК України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, а також, завдана органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів чи вини посадової або службової особи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 серпня 2021 року в справі № 757/4166/19 (провадження № 61-3547св20) зроблено висновки, що «запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури ліквідації унеможливлює виплату коштів за договором банківського вкладу в інший спосіб, аніж це передбачено положеннями Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Відкликання Національним банком України банківської ліцензії ПАТ «Дельта Банк» та ініціювання процедури його ліквідації як юридичної особи зумовило для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивач не довів протиправність дій відповідачів, внаслідок яких йому було завдано шкоди на суму неповернутих вкладів, внесених до ПАТ «Дельта Банк». Позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами, що є його процесуальним обов`язком, протиправної поведінки з боку Національного банку України, оскільки винесені ним постанови про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних, неплатоспроможних та про відкликання банківської ліцензії, відповідають положенням закону, є чинними та скасовані не були. Розміщені позивачем на рахунках у ПАТ «Дельта Банк» як банківські вклади кошти

(у загальному розмірі неповернутих вкладів на суму 3 556 001,99 грн) не є збитками у розумінні статті 22 ЦК України, а тому відсутні підстави для стягнення зазначеної суми у порядку, встановленому статтею 1173 ЦК України із відповідачів. Вимоги ОСОБА_3 на суму 3 556 001,99 грн було включено до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ «Дельта Банк». Позивач не втратив право на ці кошти. Процедура ліквідації банку триває. Задоволення вимог окремого кредитора, визнаних в межах ліквідаційної процедури банку, але заявлених до стягнення в іншому порядку, не допускається, оскільки це має наслідком порушення рівності прав вкладників банку та порушує принципи виведення неплатоспроможного банку з ринку».

Наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв`язок між його діями та шкодою підлягають доказуванню на загальних підставах та відповідно до статей 12, 81 ЦПК України є обов`язком позивача.

Отже, обов`язковою умовою відшкодування заподіяних збитків та майнової шкоди є порушення прав особи внаслідок незаконних дій або бездіяльності та наявність реального збитку та шкоди.

Урахувавши, що ОСОБА_1 не довела, що саме внаслідок дій чи бездіяльності Національного банку України вона позбавлена можливості повернути кошти з депозитних вкладів, що завдало їй шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Наведене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від

07 червня 2022 року у справі № 757/65202/17-ц (провадження № 61-8027св20) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21).

Аргументи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 лютого 2017 року в справі № 826/15685/16, якою визнано протиправною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення захисту законних інтересів вкладників і кредиторів щодо безпеки збереження коштів на банківських рахунках ПАТ «КБ «Хрещатик», не заслуговують на увагу, оскільки встановлені обставини у цій справі стосуються інших осіб (вкладників), а відповідно до частин четвертої, сьомої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21) та у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 листопада 2021 року у справі № 757/32858/18 (провадження № 61-2772св21), не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального та з порушенням норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду