ПОСТАНОВА Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 1-19/2002

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_3 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 26 червня 2020 року про звільнення від покарання.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року та направити справу на новий розгляд до Дніпровського апеляційного суду.

За висновком апеляційного суду ухвала Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду. Захисник ОСОБА_2 направив на адресу Верховного Суду свою касаційну скаргу на вказане судове рішення.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку, що захисник фактично не погоджується з процедурою виконання судового покарання та рішеннями суддів попередніх інстанцій, які були оскаржені у відповідності до вимог кримінального процесуального закону.

У відповідності до ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року) справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 383 КПК 1960 року у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 383 КПК1960 року, касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, не може бути предметом касаційного розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 387, 388 КПК України 1960 року, п. 15 розділу XI «Перехідні положення» КПК,