ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 701/239/21

Описова частина

У березні 2021 року Акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль» (далі- АТ «Райффайзен банк Аваль»)звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 354411/2263/0137-8 від 16 липня 2008 року.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року в задоволенні позову АТ «Райффайзен банк Аваль» відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, 05 листопада 2021 року АТ «Райффайзен банк Аваль» засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу.

Оскільки строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції був позивачем пропущений, ухвалою Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен банк Аваль» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення її недоліків, а саме - для звернення до апеляційного суду із вмотивованим клопотанням про поновлення строків на апеляційне оскарження, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснено, що у разі невиконання у встановлений строк вищевказаних вимог, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

На виконання вимог ухвали Черкаського апеляційного суду від 17 листопада 2021 року представником АТ «Райффайзен банк Аваль» 09 грудня 2021 рокубуло надіслано на адресу суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року.

В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що протягом 2021 року в АТ «Райффайзен банк Аваль» проводилися змін в організаційній структурі Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів, який проводить претензійно-позовну роботу з кредитами. Внаслідок реорганізації в структурі Департаменту було проведено перерозподіл/закріплення справ проблемних позичальників. Вказані зміни та значна кількість справ на виконанні одного працівника ускладнили роботу по своєчасному пред`явленню уповноваженим співробітником апеляційної скарги, що є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року у задоволенні заяви АТ «Райффайзен банк Аваль» про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року відмовлено.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ «Райффайзен банк Аваль» на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року у справі за позовом АТ «Райффайзен банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 про захист порушеного права кредитора, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором № 354411/2263/0137-8 від 16 липня 2008 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що апеляційна скарга подана з пропуском встановленого законом строку та наведені апелянтом підстави для поновлення пропущеного строку не є поважними, а тому пропущений строк не підлягає поновленню.

27 січня 2022 року АТ «Райффайзен банк Аваль» засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 22 грудня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена ухвала постановлена судом апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.

18 лютого 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу АТ «Райффайзен банк Аваль», в якому заявник просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

11 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції відповідає.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

За приписами пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Із матеріалів справи убачається, що 26 серпня 2021 року у судовому засіданні Маньківським районним судом Черкаської області було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 03 вересня 2021 року.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення копія зазначеного судового рішення отримана АТ «Райффайзен банк Аваль» через засоби поштового зв`язку 13 вересня 2021 року.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, АТ «Райффайзен банк Аваль» засобами поштового зв`язку 05 листопада 2021 року подало апеляційну скаргу. Тобто строк на апеляційне оскарження був пропущений.

У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 26 серпня 2021 року позивач як поважні підстави пропуску строку зазначив, що протягом 2021 року в АТ «Райффайзен банк Аваль» проводилися змін в організаційній структурі Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів, який проводить претензійно-позовну роботу з кредитами. Внаслідок реорганізації в структурі Департаменту було проведено перерозподіл/закріплення справ проблемних позичальників. Вказані зміни та значна кількість справ на виконанні одного працівника ускладнили роботу по своєчасному пред`явленню уповноваженим співробітником апеляційної скарги, що є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Згідно пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.

Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечує рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15ц (провадження № 61-14230сво18) зазначено, що апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Ураховуючи, що обставин об`єктивного характеру, які зашкодили своєчасній подачі апеляційної скарги та могли б бути враховані судом апеляційної інстанції як поважні, представником АТ «Райффайзен банк Аваль» у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження наведено не було, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду