ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 643/8325/20

Описова частина

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод» (далі - ДП «Харківський електромеханічний завод»), треті особи: Фонд державного майна України, Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, про зобов`язання виконати умови договору та вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 17 листопада 2000 року між ним та ДП «Харківський електромеханічний завод» укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2586, за умовами якого підприємство здійснює будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер) із залученням його коштів, а за закінченням будівництва надає йому квартиру у власність відповідно з його часткою в цьому будівництві. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2002 рік.

Зазначив, що згідно підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору підприємство зобов`язується за закінченням будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку, і після повної сплати ним суми, вказаної в пункті 2.2.1 цього договору, передати йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ІІ секція загальною площею 34,87 кв.м, а також видати акт прийому-передачі на цю квартиру, зазначивши її номер, поверх, загальну і житлову площу, який є невід`ємною частиною цього договору. Цей договір та акт прийому-передачі квартири, підписаний сторонами, є підставою для оформлення права власності на вказану квартиру у встановленому законом порядку.

23 листопада 2000 року на виконання умов договору він сплатив грошову суму у розмірі 6289,00 грн.

28 березня 2017 року Харківською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ХК 143170831153 щодо об`єкта: «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованими приміщеннями (будівництво житлового будинку (ІІ та ІІІ секції); АДРЕСА_1 ».

Вказав, що 14 квітня 2020 року він направив на адресу відповідача вимогу про виконання зобов`язань за договором, однак станом на момент подання даної позовної заяви вимога про виконання зобов`язань за договором є невиконаною.

Вважав, що підприємство ухиляється від передання йому квартири та не надає акт прийому-передачі на цю квартиру, відсутність якого позбавляє можливості зареєструвати право власності за ним на вказану квартиру у встановленому законодавством порядку.

З урахуванням викладених обставин позивач просив суд зобов`язати ДП «Харківський електромеханічний завод» виконати умови договору, посвідченого 17 листопада 2000 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2586, шляхом зобов`язання ДП «Харківський електромеханічний завод» передати йому акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_2 , ІІ секція загальною площею 34,87 кв.м із зазначенням її номеру, поверху, загальної та житлової площі та зобов`язання ДП «Харківський електромеханічний завод» передати йому засвідчені копії документів, що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме - засвідчену копію рішення Харківської міської ради «Про присвоєння адреси житловому будинку з вбудовано-прибудинковими приміщеннями (ІІ та ІІІ секції) літ А-10» по АДРЕСА_1 , ДП «Харківський електромеханічний завод», у Московському районі» від 27 грудня 2017 року № 860 та засвідчену копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 березня 2017 року ХК 143170831153, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ДП «Харківський електромеханічний завод» виконати умови договору, посвідченого 17 листопада 2000 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2586, та передати ОСОБА_1 акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_2 , ІІ секції загальною площею 34,87 кв.м із зазначенням її номеру, поверху, загальної житлової площі.

Зобов`язано ДП «Харківський електромеханічний завод» надати ОСОБА_1 засвідчені копії документів, що підтверджують присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси та прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а саме: засвідчену копію рішення Харківської міської ради «Про присвоєння адреси житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (ІІ та ІІІ секції) літ «А-10» по АДРЕСА_1 , ДП «Харківський електромеханічний завод», у Московському районі від 27 грудня 2017 року № 860 та засвідчену копію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 28 березня 2017 року № ХК 143170831153, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач свої обов`язки згідно умов договору від 17 листопада 2000 року виконав належним чином шляхом повної сплати вартості об`єкта будівництва та вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для переходу права власності на об`єкт завершеного будівництва, а відповідач ухилився від надання необхідних для оформлення права власності позивача документів на квартиру, чим порушив умови укладеного між сторонами договору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДП «Харківський електромеханічний завод» подало апеляційну скаргу.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року рішення Московського районного суду м. Харкова від 20 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Харківський електромеханічний завод», треті особи: Фонд державного майна України, Міністерство економічного розвитку, торгівлі та сільського господарства України, про зобов`язання виконати умови договору та вчинити певні дії.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звертаючись до суду з позовом про зобов`язання виконати умови договору та вчинити певні дії, позивач зазначив відповідачем ДП «Харківський електромеханічний завод». Однак, матеріали справи свідчать про те, що на момент звернення позивача до суду та на час ухвалення рішення у справі власником спірної квартири була Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, форма власності - державна. Таким чином, позов не було пред`явлено до належного відповідача.

13 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Логашов Д. І. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року.

В касаційній скарзі заявник просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвалена постанова з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 26 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

15 лютого 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що 17 листопада 2000 року між ОСОБА_1 та ДП «Харківський електромеханічний завод» укладено договір, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Саутенко Н. В., зареєстрований в реєстрі за № 2586, за умовами якого ДП «Харківський електромеханічний завод» здійснює будівництво багатоповерхового житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (будівельний номер) із залученням коштів ОСОБА_1 , а за закінченням будівництва надає йому квартиру у власність відповідно з його часткою в цьому будівництві. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію - 2002 рік.

Зокрема, як вбачається з підпункту 2.1.1 пункту 2.1 договору, підприємство зобов`язується прийняти на себе та виконати функції замовника за завершенням будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Згідно підпункту 2.1.2 пункту 2.1 договору підприємство зобов`язується по закінченні будівництва та здачі в експлуатацію житлового будинку, і після повної сплати ОСОБА_1 суми, вказаної в пункті 2.2.1 цього договору, передати йому однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 , ІІ секція загальною площею 34,87 кв.м, а також видати йому акт прийому-передачі на цю квартиру, зазначивши її номер, поверх, загальну і житлову площу, який є невід`ємною частиною цього договору. Цей договір та акт прийому-передачі квартири, підписаний сторонами, є підставою для оформлення права власності на вказану квартиру у встановленому законом порядку.

Підпунктом 2.2.1 пункту 2.1 договору ОСОБА_1 зобов`язаний в строк до 23 листопада 2000 року внести на розрахунковий рахунок ДП «Харківський електромеханічний завод» суму 6289,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що якщо ОСОБА_1 з будь-яких причин своєчасно не сплатив ДП «Харківський електромеханічний завод» всі передбачені договором кошти, ДП «Харківський електромеханічний завод» згідно чинного законодавства вправі розірвати договір, повідомивши про це письмову ОСОБА_1 не пізніше, ніж за один місяць до його розірвання.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що якщо ДП «Харківський електромеханічний завод» не виконує умови договору, то договір може бути розірвано у встановленому порядку з письмовим повідомленням другої сторони не пізніше, ніж за один місяць до його розірвання, і повернення коштів, вкладених у будівництво ОСОБА_1 у 30-денний термін з дня розірвання договору.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку систематичного порушення умов даного договору однією стороною друга сторона має право розірвати цей договір достроково у встановленому законом порядку із стягненням усіх збитків, що виникли.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що договір набирає сили з моменту його підписання і діє до виконання сторонами усіх зобов`язань, що виходять з цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 цього договору сторони не мають права передавати свої права та обов`язки за договором іншим особам без письмової згоди другої сторони.

Згідно пункту 5.3 договору на підставі цього договору та акту прийому-передачі квартири, що є невід`ємною частиною договору, органи місцевої виконавчої влади або місцевого самоврядування приймають рішення про видачу свідоцтва про право власності, яке підлягає реєстрації в Бюро технічної інвентаризації з оплатою всіх витрат за рахунок ОСОБА_1

23 листопада 2000 року ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору внесено грошові кошти в розмірі 6 289,00 грн на рахунок ДП «Харківський електромеханічний завод», що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера серії 02 АД № 401970.

28 березня 2017 року Харківською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації ХК 143170831153 щодо об`єкта: «Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 з вбудовано-прибудованими приміщеннями (будівництво житлового будинку (ІІ та ІІІ секції); АДРЕСА_1 ». Замовником і підрядником даного будівництва є ДП «Харківський електромеханічний завод».

Рішенням Харківської міської ради «Про присвоєння адреси житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (ІІ та ІІІ секції) літ «А-10» по АДРЕСА_1 , ДП «Харківський електромеханічний завод», у Московському районі» від 27 грудня 2017 року № 860 присвоєно житловому будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями (ІІ та ІІІ секції) літ «А-10» по АДРЕСА_1 адресу: АДРЕСА_1 .

14 квітня 2020 року ОСОБА_1 направив на адресу ДП «Харківський електромеханічний завод» вимогу про виконання зобов`язань за договором та просив надати в семиденний строк від дня пред`явленої вимоги підписаний зі сторони ДП «Харківський електромеханічний завод» акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_1 із зазначенням номеру квартири, поверху, загальної і житлової площі.

Зазначена вимога ДП «Харківський електромеханічний завод» не виконана.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113972891 від 14 лютого 2018 року вбачається, що власником, зокрема, і квартири АДРЕСА_1 , є Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, форма власності - державна. Дата державної реєстрації - 12 лютого 2018 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1485349663101.

Підставою виникнення права власності зазначена декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: ХК 143170831153, видана 28 березня 2017 року Харківською інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю.

Наказом Фонду державного майна України № 751 від 06 травня 2020 року прийнято із сфери управління Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до сфери управління Фонду державного майна України єдиний майновий комплекс Державного підприємства «Харківський електромеханічний завод», крім майна, що не підлягає приватизації.

З відповіді Фонду державного майна України № 10-57-3579 від 22 лютого 2021 року вбачається, що з метою забезпечення виконання функцій з управління, Фонд у рамках першочергових заходів, серед іншого, наказом № 920 від 01 червня 2020 року затвердив нову редакцію статуту підприємства. Наказом Фонду № 5 від 06 січня 2021 року затверджено перелік об`єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2021 році, до складу якого входить ДП «Харківський електромеханічний завод». Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України затверджено Перелік майна ДП «Харківський електромеханічний завод» на дату прийняття рішення про передачу функцій з управління майном цього підприємства у зв`язку з прийняттям рішення про його приватизацію та Перелік майна ДП «Харківський електромеханічний завод», що не підлягає приватизації та передачі Фонду державного майна України, 17 квітня 2020 року. Згідно з переліком (№ 2) 10-ти поверховий житловий будинок (ІІ та ІІІ секції) за адресою: АДРЕСА_1 увійшов до Переліку майна підприємства, що не підлягає приватизації та передачі Фонду. Виходячи, з наведеного, однокімнатна квартира АДРЕСА_1 також не підлягає приватизації та не передана до Фонду.

Мотивувальна частина

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Позов може бути пред`явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов`язки; 2) права і обов`язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов`язки (стаття 50 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.

За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.

Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 113972891 від 14 лютого 2018 року вбачається, що власником квартири АДРЕСА_1 є Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, форма власності - державна.

Таким чином, Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України як власник спірного нерухомого майна є особою, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, оскільки метою звернення позивача до суду є набуття права на вказане майно.

Разом із тим, Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в якості відповідача/співвідповідача ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначена, клопотань про залучення її до участі у справі в якості співвідповідача позивач в суді першої інстанції не заявляв.

Встановивши, що на момент звернення позивача до суду власником спірної квартири була Держава Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, форма власності - державна, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові, оскільки такий не було пред`явлено до належного відповідача.

При цьому слід ураховувати, що за результатами розгляду у цій конкретній справі суд, відмовляючи в позові до неналежного відповідача, не в змозі був прийняти рішення по суті заявлених вимог щодо ДП «Харківський електромеханічний завод», оскільки такі вимоги є нерозривно пов`язаними з правами, інтересами та обов`язками Держави Україна в особі Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яка не залучена до справи в якості відповідача/співвідповідача.

Посилання заявника у касаційній скарзі на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у зазначених ним постановах Верховного Суду, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах, сформовані при розгляді справ, фактичні обставини в яких є відмінними від фактичних обставин у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично такі доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливає.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду