ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 127/4685/21

1. Описова частина

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Позовну заяву мотивовано тим, що у 1979 році його батьки розлучились, з того часу він проживав з матір`ю. У 1990 році змінив прізвище з ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .

Позивач зазначав, що в дитинстві батько не проявляв до нього особливої любові та турботи. У дорослому віці він намагався налагодити стосунки з батьком, проте той уникав зустрічей з ним. На початку 2021 року від двоюрідного брата довідався про смерть ОСОБА_2 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина, до складу якої входила квартира

АДРЕСА_1 .

Про смерть спадкодавця йому не було відомо, а нотаріус, на думку ОСОБА_1 , всупереч приписам статті 63 Закону України «Про нотаріат» не вжив заходів щодо його, як єдиного спадкоємця першої черги за законом, повідомлення про відкриття спадщини.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_2 - три місяці з часу набрання законної сили рішенням у цій справі.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня

2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зазначені позивачем причини не пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами, які унеможливили б звернення спадкоємця до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому позивачем не доведено поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09 вересня

2021 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки зазначені ним причини не пов`язані з об`єктивними та істотними труднощами, які унеможливили б його звернення до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а тому ОСОБА_1 не довів поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2022 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із Вінницького міського суду Вінницької області.

У червні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 127/7304/18.

ОСОБА_1 вважає, що у нього існували поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення цих дій.

Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2

30 березня 2018 року із заявою про прийняття спадщини звертався брат померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_2 .

06 вересня 2018 року державним нотаріусом Третьої вінницької державної нотаріальної контори Березовською В. С. ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

02 грудня 2020 року із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини звертався ОСОБА_1 .

Постановою нотаріуса Третьої вінницької державної нотаріальної контори від 02 грудня 2020 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , через пропущення встановленого законом строку для прийняття спадщини, а також у зв`язку із тим, що на спадкове майно в повному обсязі видане свідоцтво про право на спадщину.

2. Мотивувальна частина

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

За загальним правилом положення про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою та третьою статті 1272 ЦК України встановлено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

При цьому, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження

№ 61-12844св18).

Брак спілкування позивача із спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження

№ 61-14038св20).

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з вимогами ЦПК України учасники справи мають передбачені процесуальним законом права і обов`язки.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати та нести ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що зазначена позивачем причина, а саме: незнання про смерть батька, не пов`язана із об`єктивними та істотними труднощами, які унеможливили своєчасне звернення спадкоємця до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини й ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів наявності у нього як спадкоємця інших об`єктивних, непереробних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 127/7304/18, на яку заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду