ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 712/12651/20

1. Описова частина

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 та акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «СГ «ТАС») про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовну заяву мотивовано тим, що 29 серпня 2019 року приблизно о 17 год. 20 хв. при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Благовісна у м. Черкаси, водій автомобіля «Nissan Primastar», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 не надав переваги в русі водію автомобіля «Subary Legacy», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня

2019 року у справі № 712/11564/19 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП України та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00 грн.

ОСОБА_1 зазначав, що у результаті зазначеної ДТП його автомобіль отримав механічні пошкодження.

Відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у АТ «СГ «ТАС» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 20 березня 2019 року

№ АО/5022518 з лімітом відповідальності 100 000 грн.

18 жовтня 2019 року позивачем було реалізовано залишки транспортного засобу на суму 25 000 грн.

ОСОБА_1 вважав, що ОСОБА_2 як безпосередній винуватець ДТП зобов`язаний відшкодувати матеріальну шкоду, що складатиме різницю між лімітом страховика та вартістю матеріального збитку, який необхідно визначити шляхом призначення та проведення у справі судової автотоварознавчої експертизи.

Вказував, що на день звернення з цим позовом майнові збитки йому не відшкодовані, у зв`язку із цим, на його думку, з винної у ДТП особи на користь власника транспортного засобу необхідно стягнути матеріальні збитки, визначені відповідно до проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи та з АТ «СГ «ТАС» - страхове відшкодування у розмірі 5 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 матеріальні збитки, визначені відповідно до проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також стягнути з АТ «СГ «ТАС» на його користь страхове відшкодування у розмірі

5 000,00 грн.

У квітні 2021 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні було подано клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Клопотання мотивовано тим, що у жовтні 2019 року ОСОБА_1 звертався до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, що мала місце 29 серпня 2019 року.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року у справі № 712/13376/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 180 679,00 грн, відшкодування моральної шкоди - 10 000,00 грн, а також компенсацію судових витрат у виді судового збору 2 190,99 грн, а усього 192 869,99 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду 28 травня 2020 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року у справі

№ 712/13376/19 змінено, скасовано його у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди та у задоволенні цієї частини позовних вимог відмовлено. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зазначав, що предметом позову у справі № 712/13376/19 була матеріальна шкода та моральна шкода, заподіяна внаслідок ДТП, що мала місце 29 серпня 2019 року. Предметом позовних вимог у цій справі є матеріальні збитки, отримані позивачем внаслідок ДТП, що сталася 29 серпня 2019 року. У зв`язку із цим, на його думку, є підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2021 року клопотання представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 задоволено. Провадження у справі в частині вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем доведено факт існування судового рішення щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Посилання позивача на різний розмір матеріального збитку і спосіб його здійснення не є зміною предмету позову чи підстав позову, оскільки в такому випадку має місце лише зміна кількісних показників вимог майнового характеру, а не предмету чи підстави позову.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишено без задоволення. Ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 квітня 2021 року залишено без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 збитків на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки відповідачем доведено факт існування судового рішення щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що посилання позивача на різний розмір збитків і спосіб їх здійснення не є зміною предмету позову чи підстав позову, оскільки в такому випадку має місце лише зміна кількісних показників вимог майнового характеру, а не предмету чи підстави позову.

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій й направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у відповідній частині.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважає, що спір у справі

№ 712/13376/19 не є тотожним спору, який розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/12651/20, у зв`язку з чим відсутні підстави для закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Зазначає, що підставою позову та його предметом у справі № 712/13376/19 був конкретно визначений розмір матеріального збитку, який був розрахований суб`єктом оціночної діяльності, а саме фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 у досудовому порядку на підставі звіту від 09 вересня 2019 року № А9-24, що складав 305 679,00 грн, з якого було вирахувано страхове відшкодування АТ «СГ «ТАС», що складало ліміт від сплати страховика у розмірі 100 000,00 грн, а також залишки транспортного засобу - 25 000,00 грн, які були реалізовані позивачем 18 жовтня 2019 року відповідно до договору комісії № 4393 та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

У справі № 712/12651/20 підставою позову та його предметом позивач посилається на необхідність визначення матеріального збитку з урахуванням вартості залишку транспортного засобу, шляхом призначення та проведення у справі судової-автотоварознавчої експертизи, тобто іншим засобом доказування ніж у справі № 712/13376/19, що, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , як наслідок вказує на іншу підставу позову та її предмет.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 вважає, що у цій справі буде по іншому розраховуватись залишки транспортного засобу, не відповідно до договірної ціни, визначеної договором купівлі-продажу транспортного засобу від 18 жовтня 2019 року призначену у розглянутій справі

№ 712/13376/19, а експертом відповідно до методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, програмного комплексу AUDATEX та інших нормативно-правових актів, методик та рекомендацій, які використовуватимуться експертом.

Оскільки спір у справі № 712/12651/20 буде вирішуватись по іншій матеріально-правовій вимозі з іншим її розміром, ніж у справі

№ 712/13376/19, тому, на думку представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , спір у справі № 712/13376/19 не є тотожним спору, який розглядається Соснівським районним судом м. Черкаси у справі № 712/12651/20.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року було відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 712/12651/20-ц із Соснівського районного суду м. Черкаси.

У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року у цивільній справі № 712/13376/19 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 завдану майнову шкоду в розмірі 180 679,00 грн, моральну шкоду - 10 000,00 грн, а також судові витрати - 2 190,99 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Повернуто ОСОБА_1 за рахунок коштів з державного бюджету судові витрати у розмірі 250,00 грн у зв`язку із зменшенням позовних вимог.

Постановою апеляційного суду від 28 травня 2020 року у цивільній справ

№ 712/13376/19 рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року змінено, скасовано його у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнової шкоди у розмірі 180 679,00 грн та відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.

У іншій частині рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набрала законної сили з дня її прийняття, тобто з 28 травня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв`язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Судами встановлено, що предметом позову у справах № 712/13376/19 та № 712/12651/20 є відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 , з вини якого 29 серпня 2019 року сталася ДТП, що підтверджено постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 06 вересня 2019 року.

Аналізуючи склад учасників справи № 712/13376/19 та № 712/12651/20 вбачається, що в обох цивільних справах Лук`яненко С. В. є позивачем у справі. ОСОБА_2 визначений у спірних правовідносинах між сторонами як відповідач, отже він набув процесуального статусу відповідача.

При цьому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що наявність у справі

№ 712/12651/20 ще одного суб`єкта правовідносин - відповідача

АТ «СК «ТАС» ніяким чином не спростовує обставину наявності тотожності позивача та іншого відповідача ОСОБА_2 .

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що сторони, предмет та підстави позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди у справі № 712/13376/19, у якій ухвалено рішення, що набуло законної сили, співпадають зі сторонами, предметом та підставами позову у справі № 712/12651/20, у зв`язку із цим наявні передбачені пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

При цьому суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що заявлений позивачем розмір збитків та спосіб їх розрахунку не є зміною предмету чи підстав позову, оскільки має місце лише зміна кількісних показників вимог майнового характеру, а не предмету чи підстав позову.

що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду