ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 15 липня 2021 року у кримінальному провадженні № 12018020090000639 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміли Черкаської області, жителя АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 та ч. 1 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року ОСОБА_5 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК на строк 8 років, за ч. 1 ст. 186 цього Кодексу на строк 2 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат, запобіжний захід і долю речових доказів.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на його користь у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно 22 367, 21 та 200 000 грн.
Районний суд установив, що 22 листопада 2018 року близько 03:00 у приміщенні кафе «Поділля» на вул. Я. Мудрого в м. Бершадь Вінницької області між ОСОБА_5 , який був у стані алкогольного сп`яніння, та потерпілим ОСОБА_8 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків розпочався словесний конфлікт, який продовжився на вулиці біля кіосків неподалік кафе, де ОСОБА_5 погрожуючи приставив ніж до шиї потерпілого.
Надалі ОСОБА_5 з метою умисного вбивства ОСОБА_8 заштовхав його за торгівельний кіоск і повалив на землю, після чого сів на нього зверху та наніс кілька ударів ножем у голову та шию, однак не довів задумане до кінця з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому було своєчасно надано медичну допомогу.
Скориставшись безпорадним станом потерпілого ОСОБА_5 обшукав його кишені та відкрито заволодів телефоном «OUKITELU 20 Plus» вартістю 1623 грн і грошовими коштами в сумі 1800 грн, після чого з місця злочину втік, ніж по дорозі викинув, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
При перегляді вироку за апеляційними скаргами прокурора та захисника Вінницький апеляційний суд ухвалою від 15 липня 2021 року змінив його в частині обчислення початку строку відбування покарання засудженим. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, які її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить змінити оскаржувані судові рішення через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК на ч. 1 ст. 121 цього Кодексу і призначити йому за цей злочин покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що наведені у вироку суду першої інстанції та ухвалі апеляційного суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки ОСОБА_5 не мав умислу на позбавлення життя ОСОБА_8 , так як бачив, що він подає ознаки життя, і втік з місця події, що, на думку захисника, свідчить про відсутність у засудженого умислу на вбивство потерпілого, адже жодних перешкод для цього не існувало.
Зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії в умовах ІТТ, під час якої було зафіксовано розмову засудженого зі співкамерником якому він розповів про обставини події та повідомив, що не мав наміру на вбивство потерпілого.
Стверджує, що при перегляді вироку апеляційний суд не перевірив належним чином доводів його апеляційної скарги та не дав на них умотивованих відповідей, а тому оскаржувані рішення не відповідають вимогам статей 370, 374 та 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК).
У поданих запереченнях потерпілий ОСОБА_8 просить залишити ці судові рішення без зміни, а касаційну скаргу захисника без задоволення.
Позиція учасників в суді касаційної інстанції
Захисник та засуджений вимоги касаційної скарги підтримали.
Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційної скарги і залишити оскаржувані рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Відповідно до ст. 438 КПКпідставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах суд касаційної інстанції не вправі скасувати чи змінити оскаржувані рішення.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
У касаційній скарзі захисника правильність засудження ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 186 КК не оспорюється, а тому судові рішення в цій частині судом касаційної інстанції не перевіряються.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів провадження вбачається, що свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у закінченому замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_8 суд першої інстанції зробив на підставі ретельного аналізу й оцінки досліджених доказів, а саме: показань самого засудженого щодо обставин події, показань потерпілого ОСОБА_8 та протоколів: огляду місця події від 22 листопада 2018 року (відповідно до змісту якого на АДРЕСА_2 під час огляду місця події на тротуарі між кіосками виявлено та вилучено нашарування слідів речовини бурого кольору та сліди взуття), огляду речей від 22 листопада 2018 року (відповідно до якого слідчим було оглянуто та вилучено взуття, теніску, джинси і куртку потерпілого), слідчого експерименту від 08 грудня 2018 року з участю свідка ОСОБА_9 (під час якого останній детально розповів про події злочину), слідчого експерименту від 11 січня 2019 року з участю потерпілого ОСОБА_8 , про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 03 квітня 2019 року (зі змісту якого вбачається, що на зробленому аудіозапису зафіксовано розмову ОСОБА_5 зі співкамерником про обставини вчинення ним вказаних злочинів), пред`явлення особи до впізнання від 15 та 16 січня 2019 року (під час якого свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 впізнали ОСОБА_5 , як особу яка 22.11.2018 перебувала в кафе «Поділля»); висновків експертиз: судово-імунологічних від 22 листопада 2018 року № 13 та від 25 листопада 2018 року № 12, судової медичної від 05 грудня 2018 року № 186, судової товарознавчої від 24 січня 2019 року № 468/19-21, судово-психіатричної від 04 лютого 2019 року № 31 та судово-наркологічної від 19 березня 2019 року № 56 відносно ОСОБА_5 (згідно з висновком останньої ОСОБА_5 виявляє розлади психіки внаслідок вживання алкоголю з негативними наслідками) та іншими доказами у їх сукупності.
Суд першої інстанції ретельно перевірив надані сторонами докази у справі, детально виклав їх зміст у вироку та дав їм належну правову оцінку. Ці докази узгоджуються між собою і не містять сумнівів у їх належності, допустимості та достатності. Саме на основі цих доказів місцевий суд і обґрунтував свій висновок про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Вирок місцевого суду захисник оскаржив в апеляційному порядку.
За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності і шляхом повторного дослідження доказів.
Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався.
Під час перегляду вироку апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, які є аналогічними тим, що наведені ним в касаційній скарзі, встановив, що висновки суду про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, а тому вмотивовано відмовив у її задоволенні та залишив це рішення без змін.
Згідно з висновком судової медичної експертизи від 05 грудня 2018 року № 186 у потерпілого ОСОБА_8 було виявлено: сліпу неглибоку колото-різану рану волосяної частини голови праворуч від середньої лінії, наскрізне колото-різане поранення правого крила носа, сліпе колото-різане поранення лівої щоки, що за ступенем відносяться до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров`я; колото-різане поранення підпідборідної ділянки, що потягло за собою ушкодження м`яких тканин, кореня язика, м`якого піднебіння, язичка, гілки язикової артерії з розвитком значної кровотечі та набряку м`яких тканин шиї та ротової порожнини з загрозою механічної асфіксії є тяжкими тілесними ушкодженнями за критерієм небезпеки для життя. Травмуюче знаряддя (ніж), що спричинило колото-різане поранення в підпідборідній ділянці мало напрямок спереду назад, знизу вверх і ледве справа наліво, в момент спричинення поранення обличчя потерпілого було обернуте до діючого знаряддя.
Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їхні стосунки.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 2 ст. 24 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією та становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом з метою досягнення суспільно – небезпечного результату.
Про наявність прямого умислу при замаху на вбивство можуть свідчити конкретні діяння винної особи, які завідомо для нього мали потягти за собою смерть потерпілого, однак не призвели до бажаного результату лише в силу обставин, які не залежали від її волі. Тобто злочинна діяльність при закінченому замаху характеризується тим, що об`єктивно вона є закінченою та суб`єктивно реалізованою – особа зробила все необхідне, щоб досягти мети і вчинила всі дії для досягнення злочинного результату.
При юридичній оцінці дій ОСОБА_5 суд першої інстанції взяв до уваги усі обставини кримінального правопорушення, а саме поведінку засудженого до, під час та після скоєння злочину, який своїми діями фактично спровокував конфлікт, його дії у конкретній ситуації, який раптово збив потерпілого з ніг, цілеспрямовано завдав останньому зі значною силою кількох ударів у життєво важливий орган – голову (обличчя та шию), унаслідок чого заподіяв ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень небезпечних для життя, затягнув його між кіосками, обшукав одяг потерпілого, забрав телефон та гроші і спокійно покинув місце злочину.
Як убачається зі змісту протоколу про результати здійснення негласних слідчих (розшукових) дій від 03 квітня 2019 року у кримінальному провадженні, під час розмови із співкамерником ОСОБА_5 розповів, що вважав, що вбив ОСОБА_8 , тому вирішив забрати у нього телефон та гроші (т. 2, а. к. п. 33-37).
Про умисел ОСОБА_5 на вбивство потерпілого ОСОБА_8 свідчать і пояснення свідка ОСОБА_9 під час проведення слідчого експерименту 08 грудня 2018 року, в ході якого він детально розповів та показав на місцевості про події, що відбувалися на місці злочину 22 листопада 2018 року, а саме про погрози ОСОБА_5 ножем потерпілому, завдання ним ударів ножем в обличчя останньому, а також відкрите викрадення у нього мобільного телефону і грошей, коли той не подавав ознак життя, які він також підтвердив у судовому засіданні при розгляді справи.
Таким чином, врахувавши обставини справи, знаряддя злочину, силу та кількість ударів, їх локалізацію, характер і тяжкість заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що в даній ситуації засуджений діяв з прямим умислом на вбивство потерпілого, смерть якого не настала з причин, що не залежали від його волі, через своєчасне надання ОСОБА_8 медичної допомоги та правильно кваліфікували його дії за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК.
Підстав ставити під сумнів правильність цих висновків колегія суддів не вбачає.
Відповідно до висновку судової психіатричної експертизи від 04 лютого 2019 року № 31 ОСОБА_5 будь яким хронічним психічним захворюванням не страждав і не страждає, міг і може повністю усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Покарання засудженому призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК і за своїм видом та розміром відповідає тяжкості вчинених злочинів, обставинам справи та даним про його особу і є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено відповідні мотиви з яких виходили ці суди при постановленні своїх рішень та положення закону, якими вони керувалися.
Під час перевірки цих судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би тягнули їх зміну чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд