ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 925/264/21

1.1. Комунальне підприємство «Комунальник - М» (надалі - КП «Комунальник - М», Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи - підприємця Юрченка Дмитра Сергійовича (надалі - ФОП Юрченко Д.С., відповідач) про стягнення 13 009,02 грн заборгованості, з яких: 6 308,46 грн основний борг, 6 308,46 грн пеня, 286,66 грн інфляційні втрати та 105,44 грн 3% річних.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання води за договором № 01/08/18 від 01.08.2018 (далі - Договір) за червень-серпень 2020 року.

1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на такі обставини:

- за період з 10.12.2018 по 31.12.2020 тарифи на постачання холодної води не змінювалися, тому з 01.01.2019 вартість постачання холодної води позивачем відповідачу з урахуванням положення пункту 2.2. Договору встановлено на рівні 27,25 грн за 1 м3, незалежно від об`єму споживання;

- навіть за наявності доказів того, що відповідач отримав у позивача послуги із споживання холодної води в обсязі, зазначеному в рахунках, які є додатками до цього позову, така заборгованість склала б не більше ніж 3 525, 25 грн;

- позивач не надав суду жодного документу в якості доказів, який свідчив би про те, що в цей період відповідач спожив саме таку кількість води, яку зазначив у своїх рахунках позивач та не надав суду жодного доказу, який свідчив би про те, що покази споживання холодної води знімалися з лічильника обліку води, який встановлений у відповідача (марка та номер) та доказів взяття на облік такого лічильника;

- за спірний період він не отримував від позивача послуг з постачання холодної води через відмову останнього йому їх надавати;

- розмір розрахованої позивачем пені не може бути вищим ніж 62,46 грн та надав свій котррозрахунок пені.

1.4. Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву зазначив, що відповідач має намір уникнути відповідальності за нездійсненні розрахунки, оскільки він стверджує, що ним не здійснювалось споживання води у спірний період. Така правова позиція відповідача є неспроможною, з огляду на те, що відповідно до акту №9 від 25.08.2020, складеного за участі уповноважених представників позивача та відповідача, а також в присутності депутата селищної ради та працівника поліції, зафіксовано у відповідача покази лічильника обліку спожитої води 0584 м3, № лічильника 8352492. Акт підписаний відповідачем у присутності свідків та запрошених осіб. Дії працівників позивача щодо складення відповідного акта відповідач не оскаржував.

2. Фактичні обставини справи, установлені судами

2.1. 01.08.2018 між позивачем і відповідачем був укладений Договір, відповідно до умов якого позивач (як виконавець) зобов`язався надавати відповідачу (як споживачеві), послуги з постачання холодної води, а споживач зобов`язався оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

2.2. У Розділі 2 цього Договору визначені тарифи на послуги та їх загальна вартість. Так, тарифи на послуги становили з централізованого постачання холодної води:

- при використанні до 16 м3 - 33, 00 грн з ПДВ за 1 м3,

- при використанні до 30 м3 - 45,00 грн з ПДВ за 1 м3,

- при використанні від 55 м3 - 55,00 грн з ПДВ за 1м3.

2.3. Відповідно до пункту 3.1. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

2.4. Згідно з пунктом 3.2. Договору у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

2.5. За умовами підпункту 1 пункту 4.2. договору споживач зобов`язаний оплачувати послуги у встановлені договором строки.

2.6. Відповідно до підпункту 1 пункту 4.3. договору виконавець має право нарахувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за наданні послуги пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу.

2.7. Сума боргу відповідача перед позивачем за Договором становить 6 308, 46 грн, про наявність якого ФОП повідомлявся листом від 01.09.2020 № 116, а також 21.12.2020 Підприємство направило ФОП Претензію за № 157, яка залишена останнім без відповідного реагування.

2.8. Розрахунок заборгованості позивач здійснив наступним чином:

1) щодо рахунка № 403 від 04.06.2020 (споживання води за червень):

- показники лічильника 00435-00455: спожито 20 м3 води, 20 м3 х 31,33 грн без ПДВ = 626,60 грн без ПДВ;

- показники лічильника 00455-00465: спожито 10 м3 води, 10 м3 х 42,75 грн без ПДВ = 425,50 грн без ПДВ;

- показники лічильника 00465-00505: спожито 40 м3 води, 40 м3 х 52,25 грн без ПДВ = 2090,00 грн без ПДВ.

Разом: 626,60 грн + 427,50 грн +2090,00 грн = 3 144,92 грн без ПДВ (3 772,92 грн з ПДВ).

Відповідно до умов підпункту 1 пункту 4.3 Договору за період з 11.07.2020 по 16.02.2021 позивач нарахував пеню у розмірі 3 772,92 грн;

2) щодо рахунка № 565 від 31.07.2020 (споживання води за липень):

- показники лічильника 00525-00545: спожито 20 м3 води, 20 м3 х 31,33 грн без ПДВ = 626,60 грн без ПДВ;

- показники лічильника 00545-00555: спожито 10 м3 води, 10 м3 х 42,75 грн без ПДВ = 427,50 грн без ПДВ;

- показники лічильника 00555-00560: спожито 5 м3 води, 5 м3 х 52,25 грн без ПДВ = 261,25 грн без ПДВ.

Разом: 626,60 грн.+ 427,50 грн + 261,25 грн = 1 315,35 грн без ПДВ (1 578,42 грн з ПДВ).

Відповідно до умов підпункту 1 пункту 4.3 Договору за період з 11.07.2020 по 16.02.2021 нараховано пеню у розмірі 1 578,42 грн;

3) щодо рахунка № 615 від 25.08.2020 (споживання води за серпень)

- показники лічильника 00560-00580: спожито 20 м3 води, 20 м3 х 31,33 грн без ПДВ = 626,60 грн без ПДВ;

- показники лічильника 00580-00584: спожито 4 м3 води, 4 м3 х 42,75 грн без ПДВ = 171,00 грн. без ПДВ.

Разом: 626,60 грн + 171,00 грн = 797,60 грн без ПДВ (957,12 грн з ПДВ).

Відповідно до умов підпункту 1 пункту 4.3 Договору за період з 11.07.2020 по 16.02.2021 нараховано пеню в розмірі 957,12 грн.

2.9. У зв`язку з невиконанням ФОП зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за спожиту воду у розмірі 6 308, 46 грн з урахуванням ПДВ, пені у розмірі 6 308, 46 грн. Також позивач нарахував відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України 286,66 грн інфляційних втрат та 105,44 грн 3% річних за період з 11.07.2020 по 16.02.2021.

3.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 04.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021, позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП на користь Підприємства 6 308,46 грн боргу, 6 308,46 грн пені, 286,66 грн інфляційних втрат, 105,44 грн 3% річних, 2 270, 00 грн витрат на оплату судового збору та 5 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що:

- зобов`язання за Договором позивач виконав належним чином та надав послуги з постачання води, що підтверджується рахунками на оплату, які виставлені згідно з визначеними тарифами у Договорі;

- початкові показники лічильника станом на червень 2020 року 0435 м3, а кінцеві показники, за якими здійснено розрахунок спожитої води, є 0584 м3;

- відповідач за період червень-серпень 2020 року виставлені рахунки не оплатив, тому утворилася заборгованість у розмірі 6 308,46 грн;

- заперечення відповідача щодо неправильного застосування позивачем ціни за 1 м3 спожитої води суд відхилив, оскільки відповідач оплачував рахунки за січень, лютий, березень та квітень 2020 року відповідно до тарифів, зазначених у Договорі;

- рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради №118-18 від 10.12.2018 про формування тарифів не підлягає до застосування, оскільки тарифи згідно з цим рішенням розраховані на споживачів, які не використовують воду для комерційних цілей, тоді як Договір укладений з метою використання води для комерційних цілей, що підтверджується листом №76 від 22.04.2021;

- у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивач за період з 11.07.2020 по 16.02.2021 нарахував пеню відповідно до підпункту 1 пункту 4.3 Договору у розмірі 6 308,46 грн та 286,66 грн інфляційні втрати, 105,44 грн 3% річних згідно з частиною другою статті 625 ГПК України.

3.3. Також суди перевірили надані позивачем розрахунки та встановили, що заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

4.1. 25.01.2022 ФОП звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди:

- неправильно застосували норми частин першої та третьої статті 180 Господарського кодексу України, частини першої статті 627, частини першої статті 628, статей 629, 654 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до пункту 1.3 рішення Виконавчого комітету Маньківської селищної ради від 10.12.2018 № 118-18 та з урахуванням пункту 2.2. Договору, який є визначальним для встановлення та стягнення оплати за послуги водопостачання та водовідведення, ФОП встановлено вартість водопостачання на рівні 27,25 грн за 1м3 незалежно від об`єму споживання, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.04.2021 у справі № 922/2056/20 (застосування принципу права «pacta sunt servanda» договір необхідно дотримуватися), від 27.05.2021 у справі № 664/2854/17-ц (застосування принципу права «contra proferentem» слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав);

- неправильно застосували статтю 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки рахунок на оплату, за відсутності підписаних сторонами актів наданих послуг, не є первинним документом, який фіксує господарську операцію, і не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29.04.2020 у справі № 915/641/19, від 10.12.2020 у справі № 910/14900/19, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, які відповідають, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

4.3. Також у касаційній скарзі скаржник не погоджується з розміром нарахованої пені та зазначає, що суди не застосували норми статей 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» (розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня), пункту 27 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (розмір пені сплачується у розмірі встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, загальний розмір пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу) та частину шосту статті 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано).

4.4. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство стверджує про відсутність підстав для її задоволення, оскільки доводи відповідача у касаційній скарзі не знаходять свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, відповідач намагається переконати суд здійснити необґрунтовану переоцінку доказів справи на свою користь. Розмір пені визначений сторонами в укладеному між ними Договорі та становить 6 308,46 грн згідно з поданим позивачем розрахунком.

4.1. Верховний Суд здійснивши розгляд касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій та повноту їх встановлення, а також дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, правильність застосування судами норм матеріального та дотримання норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга ФОП Юрченко Д.С. підлягає задоволенню частково з таких підстав.

4.2. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.3. Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.4. Статтею 627 ЦК України унормовано, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

4.5. Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.6. Згідно з статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

4.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного договору про надання послуг з постачання води №01/08/18 від 01.08.2018, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

4.8. Відповідач - ФОП Юрченко Дмитро Сергійович, зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань з наступними видами діяльності: 11.07. Виробництво безалкогольних напоїв; виробництво мінеральних вод та інших вод розлитих у пляшки (основний); 47.19. Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 58.13. Видання газет.

4.9. Тобто, договір від 01.08.2018 №01/08/18 про надання послуг з постачання води, був укладений між сторонами саме з метою використання води відповідачем для комерційних цілей, що підтверджується листом від 22.04.2021 №76.

4.10. За приписами частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

4.11. Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

4.12. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання та надав послуги з водопостачання, проте відповідач неповністю розрахувався за надані послуги, чим порушив умови договору та норми чинного законодавства.

4.13. Враховуючи зафіксовані на лічильнику показники та показники, які були передані відповідачем, а також враховуючи обумовлений сторонами тариф, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів, що за період з червня по серпень 2020 року відповідач спожив води на загальну суму 6 308,46 грн.

4.14. Водночас, Верховний Суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо неправильного визначення позивачем ціни за 1 куб.м спожитої води, оскільки виставляючи рахунки за січень, лютий, березень та квітень 2020 року, які були оплачені відповідачем, позивач застосовував тариф, що був обумовлений сторонами в Договорі.

4.15. Крім того, судом апеляційної інстанції розглянуто та правильно відхилено посилання відповідача на рішення виконавчого комітету Маньківської селищної ради №118-18 від 10 грудня 2018 року про формування тарифів, оскільки тарифи, які вказані у цьому рішенні розраховані на споживачів, які не використовують воду для комерційних цілей: очистки, розлив, виготовлення напоїв та їх реалізація.

4.16. З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення суми основної заборгованості, як і нарахованих на її розмір 3% річних в сумі 105,44 грн та інфляційних втрат в сумі 286,66 грн.

4.17. При цьому, суд касаційної інстанції не погоджується з заявленим до стягнення та стягнутим судами попередніх інстанцій розміром пені в сумі 6 308,46 грн, нарахованої за період з 11.07.2020 по 16.02.2021.

4.18. Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.19. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

4.20. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина перша статті 611 ЦК України).

4.21. Згідно з частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

4.22. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.23. За приписами частин першої та другої статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

4.24. Відповідно до підпункту 1 пункту 4.3. договору виконавець має право нарахувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за наданні послуги пеню у розмірі 1% за кожний день прострочення, але не більше ніж 100% загальної суми боргу.

4.25. Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

4.26. Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

4.27. За статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статте 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.28. Згідно з преамбулою вказаного Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» він регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб`єктів переказу грошей через платіжні системи.

4.29. Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі № 907/65/18).

4.30. За таких обставин, Верховний Суд не погоджується із стягнутим судами попередніх інстанцій розміром пені, оскільки судами не було враховано приписи статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідно до якої яким би способом не визначався в договорі розмір пені він не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

4.31. Перевіривши правильність визначення позивачем початкової дати нарахування пені, а також враховуючи обмеження її нарахування шестимісячним строком, суд касаційної інстанції здійснивши перерахунок пені вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 374,63 грн.

5.1. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

5.2. Згідно з положеннями статті 311 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

5.3. Оскільки суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення про повне задоволення позовних вимог, а також оскільки виправлення відповідної помилки не потребує з`ясування нових обставин і дослідження нових доказів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних у справі в частині стягнення пені в сумі 5 933,83 грн судових рішень та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

6.2. Згідно з пунктом 2 частини 1, пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6.3. Верховний Суд зауважує, що сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 250,00 грн, яка була стягнута судом першої інстанції, також підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 300, пунктами 1, 3 частини 1 статті 308, 309, 311, 315 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд