ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 520/12401/2020

Вступ

1. Позивач проходив службу у ГУ МВС та Національній поліції України. При первинному огляді 05 червня 2018 року МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати працездатності. Позивач отримав одноразову грошову допомогу. При повторному огляді МСЕК 10 червня 2019 року позивачу встановлено II групу інвалідності та 70% втрати професійної працездатності у зв`язку з отриманням ним травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України. Позивач звернувся до відповідача із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги. Відповідач відмовив у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено такої підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як встановлення вищої групи інвалідності у порівнянні з тою групою інвалідності, на підставі якої вже призначено та виплачено одноразову грошову допомогу. Позивач оскаржив таку відмову до суду.

2. Зважаючи на встановлені обставини справи, доводи учасників справи, вирішуючи спір у цій справі, Суду слід відповісти на таке питання: чи має право поліцейський на отримання грошової допомоги в більшому розмірі у разі якщо поліцейському після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності?

3. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду війни II групи, з урахуванням раніше виплаченої суми, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 97, підпунктом «б» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», від травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області.

4. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням II групи інвалідності та ступеня втрати працездатності на рівні 70% на підставі травми, яка пов`язана з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області.

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу як інваліду війни II групи, з урахуванням раніше виплаченої суми, у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому буде прийнято рішення про виплату, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 97, підпунктом «б» пункту 3 частини першої статті 99 Закону України «Про Національну поліцію», від травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України в Харківській області.

5. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у разі встановлення більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у позивача виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов`язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

6. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог. суд апеляційної інстанції виходив з того, що Законом України «Про Національну поліцію» визначено право особи на отримання одноразової грошової допомоги, у випадках зазначених у статті 97 зазначеного закону. Проте, права на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності Закон України «Про Національну поліцію» та Порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджений наказом МВС України від 11 січня 2016 року № 4 (далі - Порядок № 4) не містить. Позивач реалізував право на отримання одноразової грошової допомоги, коли йому було встановлено ІІІ групу інвалідності.

8. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року.

9. Судами попередніх інстанцій установлено, що з 01 серпня 2001 року по 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу у ГУ МВС в Харківській області, з 07 листопада 2015 року по 13 березня 2018 року - в Національній поліції України.

10. 13 березня 2018 року, згідно з наказом ГУ НП в Харківській області від 13 березня 2018 року № 63 о/с, ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника ВП - начальника слідчого відділення Валківського ВП ГУ НП в Харківській області через хворобу (за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію»).

11. При первинному огляді 05 червня 2018 року МСЕК позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності та 50% втрати працездатності.

12. 07 липня 2018 року керівництвом ГУ НП в Харківській області на підставі поданих ОСОБА_1 документів прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги, про що було видано платіжне доручення від 26 грудня 2018 року № 4094. Розмір одноразової грошової допомоги склав 440500,00 грн. 30 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримана виплата на картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

13. 10 червня 2019 року згідно з актом МСЕК № 458 ОСОБА_1 при повторному огляді встановлено II групу інвалідності та встановлено 70% втрати професійної працездатності у зв`язку з отриманням ним травми, пов`язаної з виконанням службових обов`язків під час проходження служби в Національній поліції України.

14. 14 лютого 2020 року позивач звернувся до ГУ НП в Харківській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності.

15. ГУ НП в Харківській області листом від 26 серпня 2020 року № 3113/119//04/29-2020 повідомило позивача про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що статтею 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено такої підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги як встановлення вищої групи інвалідності у порівнянні з тою групою інвалідності, на підставі якої вже призначено та виплачено одноразову грошову допомогу.

16. Уважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

17. Касаційна скарга обґрунтована тим, що Верховним Судом не сформовано висновку щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме щодо того, чи передбачає Закон України «Про Національну поліцію» право особи на отримання більшого розміру одноразової грошової допомоги у випадку зміни групи інвалідності.

18. Скаржник зазначає, що виключний перелік підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги поліцейським визначено статтею 101 Закону України «Про Національну поліцію» і в цьому випадку такі підстави відсутні;

- аналіз внесених змін до Порядку № 4 свідчить про наявність певних ознак дискримінації з боку держави відносно осіб, що попередньо отримали інвалідність і не можуть отримати доплату при встановленні їм вищої групи інвалідності;

- застосування до спірних правовідносин нової редакції Порядку № 4 є порушенням статті 58 Конституції України.

19. Головним управлінням Національної поліції в Харківській області подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року, у якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

20. У відзиві Головне управління Національної поліції в Харківській області вказує на те, що встановлення позивачу більшого відсотку втрати працездатності та вищої групи інвалідності, а також звернення позивача з відповідною заявою (рапортом) відбулося вже після змін внесених до пункту 8 розділу IV Порядку виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Релевантні джерела права

21. Відповідно до частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі:

1) загибелі поліцейського, що настала внаслідок протиправних дій третіх осіб, або під час учинення дій, спрямованих на рятування життя людей або усунення загрози їхньому життю, чи в ході участі в антитерористичній операції, під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або смерті поліцейського внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого за зазначених обставин;

2) смерті поліцейського, що настала під час проходження ним служби в поліції;

3) визначення поліцейському інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із виконанням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

4) визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті;

5) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних із здійсненням повноважень та основних завдань міліції або поліції, чи участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності;

6) отримання поліцейським поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції, наслідком якого є часткова втрата працездатності без визначення йому інвалідності.

22. Згідно із частиною другою статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

23. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

24. Пунктом 8 Розділу ІV Порядку № 4 (в редакції до 14 травня 2019 року) було визначено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

25. Водночас з 14 травня 2019 року до Порядку № 4 було внесено зміни, зокрема пунктом 8 Розділу ІV в редакції від 14 травня 2019 року визначено, що якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

26. На час дії редакції Порядку № 4 (в редакції до 14 травня 2019 року) позивач мав право на виплату доплати до грошової допомоги у разі встановлення йому вищої групи інвалідності протягом двох років з 05 червня 2018 року (дата встановлення йому ІІІ групи інвалідності).

27. Після внесення відповідних змін до Порядку № 4 законодавець фактично виключив право поліцейського на отримання грошової допомоги в більшому розмірі у разі, якщо протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності останньому під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності.

28. Зазначені норми законодавства на момент виникнення спірних правовідносин були чинними, а тому підлягали застосуванню, у тому числі, відповідачем.

29. Положення пункту 8 Розділу ІV в редакції від 14 травня 2019 року підлягають застосуванню в наступних випадках:

- якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії групу інвалідності;

- якщо поліцейському після встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії більший відсоток втрати працездатності.

30. Поряд з цим, приписи наведеної норми не місять підстав та умов для призначення та виплати поліцейському грошової допомоги в більшому розмірі у разі якщо поліцейському після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності.

31. Таким чином, станом на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та звернення останнього до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності нормами чинного законодавства не передбачалось право поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі після встановлення йому вищої групи інвалідності.

32. Судами встановлено, що позивачу у 2018 році здійснено виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності.

33. У лютому 2020 року у зв`язку зі зміною групи інвалідності позивач звернувся до відповідача з заявою на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі і відповідач правомірно відмовив йому у виплаті такої допомоги з посиланням на пункт 8 Розділу ІV Порядку № 4.

34. Посилання позивача на приписи статті 101 «Про Національну поліцію» (щодо виключного переліку підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги поліцейським) колегія суддів вважає помилковим, оскільки вказана норма регулює випадки, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються взагалі (тобто вперше), а в цьому випадку позивач просить здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку з встановленням йому вищої групи, що не є тотожним реалізації права поліцейського на отримання одноразової грошової допомоги як такого.

35. Також колегія суддів вважає необґрунтованим твердження позивача щодо наявності у спірних правовідносинах дискримінації (позбавлення позивача як особи з інвалідністю, що пов`язана з виконанням службових обов`язків, можливості реалізувати свої права) та звуження його прав, оскільки як встановлено судами та не заперечується сторонами своє право на отримання одноразової грошової допомоги позивач реалізував та отримав її у розмірі 440500,00 грн у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності.

36. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суд апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову.

37. Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постановах від 18 листопада 2021 року у справі №240/9996/19 та від 24 листопада 2021 року у справі № 520/1726/2020.

38. За правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні «Великода проти України» (№ 43331/12), законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

39. У рішенні по справі «Ейрі проти Ірландії» Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового (Airey v. Ireland №6289/73). Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» (Kjartan Аsundsson v. Iceland № 60669/00). Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

40. У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

41. Таким чином, в ситуації з виплатою позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду війни II групи, у разі зміни групи інвалідності, таке право може ґрунтуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про виплату одноразової грошової допомоги законодавства, та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

42. У ході розгляду справи підтвердились обставини, які слугували підставою відкриття касаційного провадження, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

43. Суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення у справі № 520/12401/2020, застосував висновки, сформовані Верховним Судом у постанові від 18 листопада 2021 року у справі №240/9996/19 та від 24 листопада 2021 року у справі № 520/1726/2020 після відкриття касаційного провадження у цій справі.

44. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанції є законним і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності до норм процесуального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин; у ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,