ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 310/1703/20

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Елот Капітал» (далі - ТОВ «Елот Капітал»), державний реєстратор Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області Красницька С. С. (далі - державний реєстратор Красницька С. С.), державний реєстратор виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелих В. В. (далі - державний реєстратор Пелих В. В.), Бердянська міська рада Запорізької області (далі - Бердянська міська рада), про визнання незаконним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 27 листопада 2008 року між ним як приватним підприємцем та Бердянською міською радою укладений договір оренди землі, який зареєстровано 29 квітня 2009 року. Відповідно до умов договору, йому передано в оренду земельну ділянку розміром 0,0025 га, що розташована за адресою: просп. Пролетарський (навпроти перехрестя з вул. Серова), м. Бердянськ, для розміщення та обслуговування торгового кіоску зблокованого з павільйоном автобусної зупинки.

Вказаний договір оренди землі неодноразово поновлювався за рішенням сесій Бердянської міської ради на нові строки на підставі укладених між сторонами додаткових угод.

Востаннє, згідно з рішенням Бердянської міської ради від 20 грудня 2018 року № 29 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок», договір оренди землі поновлено на строк до 01 грудня 2019 року на підставі додаткової угоди про поновлення договору оренди від 26 грудня 2018 року. Реєстрація права оренди на строк до 01 грудня 2019 року підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та про реєстрацію іншого речового права.

07 листопада 2018 року державним реєстратором Пелихом В. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43907876, яким за ним зареєстровано право власності на торговельний павільйон літ. А, загальною площею 23,00 кв. м,, рощзташований за адресою: АДРЕСА_1 .

03 квітня 2019 року державним реєстратором Красницькою С. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46276871, яким за ТОВ «Елот Капітал» зареєстровано право власності на торговельний павільйон літ. А, загальною площею 23,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня, він звернувся до Бердянської міської ради із заявою про надання згоди на передачу в користування на умовах суборенди земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після чого Бердянській міській раді стало відомо про реєстрацію за ним права власності на нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а надалі про реєстрацію права власності за ТОВ «Елот Капітал», про що Бердянська міська рада зазначила в скарзі, яку вона подала 12 червня 2019 року до Міністерства юстиції України, на рішення державного реєстратора Пелиха В. В. від 07 листопада 2018 року № 43907876 та рішення державного реєстратора Красницької С. С. від 03 квітня 2019 року № 46276871.

Звернення Бердянської міської ради до Міністерства юстиції України зі скаргою на рішення державних реєстраторів Пелиха В. В. та Красницької С. С. , відбулося зі спливом 60-денного строку на подання такої.

05 серпня 2019 року за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-1459/48-1,зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 червня 2019 року за № 21300-33-19, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації надала позитивний висновок, на підставі якого, 13 серпня 2019 року Міністерством юстиції України винесений наказ № 2537/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», який виконаний в повному обсязі з внесенням відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважав наказ Міністерства юстиції України від 13 серпня 2019 року № 2537/5 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його він виданий видання відбулося з порушеннями визначеної законодавством процедури та з порушенням принципів об`єктивності і добросовісності, без урахування спливу строку подання скарги. Зокрема, Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації та Міністерство юстиції України не звернули увагу, що з часу вчинення оскаржуваних реєстраційних дій від 07 листопада 2018 року та від 03 квітня 2019 до моменту їх оскарження сплило 9 та 4 місяці відповідно, тобто із значним пропуском строку звернення Бердянської міської ради зі скаргою.

На думку позивача, датою, коли Бердянська міська рада дізналась або могла дізнатися про порушення свого права є 03 квітня 2019 року, і саме з цієї дати повинен відраховуватися 60-денний строк для подання скарги, який сплив 03 червня 2019 року. Зважаючи на наведене, Міністерство юстиції України та його дорадчий орган повинні були залишити без розгляду скаргу Бердянської міської ради у зв`язку з порушенням вимог щодо строків її подання.

Крім того, Міністерство юстиції України порушило вимоги чинного законодавства щодо запрошення заінтересованих осіб на розгляд скарги, оскільки він не запрошувався на засідання комісії, направлений йому Міністерством юстиції України лист містив лише посилання на веб-сайт міністерства, чим було порушено його право брати участь при прийнятті рішення суб`єктом владних повноважень, яке стосується його прав та законних інтересів. Саме по собі інформаційне оголошення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України не містило повної інформації, яка дозволила б ідентифікувати особу, яка викликається.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 13 серпня 2019 року № 2537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», винесений на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05 серпня 2019 року за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-1459/48-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 червня 2019 року за № 21300-33-19;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційну дію, скасовану наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2019 року № 2537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43907876 від 07 листопада 2018 року, прийняте державним реєстратором Пелихом В. В.;

- зобов`язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційну дію, скасовану наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2019 року № 2537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», а саме: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індесний номер: 46276871 від 03 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором Красницькою С. С.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що згідно з рішеннями державних реєстраторів Пелиха В. В. та Красницької С. С. відбулася державна реєстрація за ОСОБА_1 , а надалі за іншим власником - ТОВ «Елот Капітал» права власності на тимчасову споруду - торговий павільйон, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , як на об'єкт нерухомого майна без жодних на те правових підстав. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43907876 від 07 листопада 2018 року, державний реєстратор Пелих В. В. не встановив відповідність заявлених ОСОБА_1 прав і поданих (отриманих) документів вимогам законодавства, не перевірив документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав, оскільки наданий заявником договір оренди земельної ділянки не передбачав переходу права власності на торговий павільйон, а подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_1 на торговий павільйон. Крім того, державний реєстратор Пелих В. В. не перевірив документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, оскільки до неї не додано інформацію проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, чим порушив вимоги пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Зважаючи на те, що рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індесний номер: 46276871 від 03 квітня 2019 року, прийняте державним реєстратором Красницькою С. С. з урахуванням попереднього неправомірного рішення, воно також підлягає скасуванню.

ОСОБА_1 не оспорює того, що державними реєстраторами допущені порушення при вчиненні реєстрації права власності на об`єкт, розташований на орендованій ним земельній ділянці, належній Бердянській міській раді, а лише вказує на порушення строків подання скарги, порядок та строки прийняття Міністерством юстиції України наказу від 13 серпня 2019 року № 2537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Разом з тим, Бердянська міська рада звернулася зі скаргою на рішення державних реєстраторів у межах 60-денного строку з дати, коли їй стало відомо про реєстрацію торгівельного павільйону на праві власності за ОСОБА_1 та перереєстрацію такого права за ТОВ «Елот Капітал», а саме з 31 травня 2019 року; позивач належним чином відповідно до вимог чинного законодавства повідомлявся про засідання комісії з розгляду скарги Бердянської міської ради, а незначний пропуск строку винесення наказу Міністерством юстиції України за результатом розгляду скарги не може бути достатньої підставою для визнання оскаржуваних наказів незаконними, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/15.

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 лютого 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, у якій він просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначав:

1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16, від 25 лютого 2021 року у справі № 815/1684/17;

2) пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 4 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128) у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 від Міністерства юстиції України, від імені якого діє Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), в якому відповідач просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін оскаржувані судові рішення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від Бердянської міської ради, у якому третя особа просила залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували правовий висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 22 травня 2020 року у справі № 825/2328/16 про те, що порушення процедури прийняття рішення суб'єкта владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Так, певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. Тому посилання заявника на те, що мало місце порушення строку розгляду скарги, встановленого статтею 20 Закону України «Про звернення громадян», не може бути підставою для скасування рішенння, оскільки строк, у який було розглянуто скаргу Бердянської міської ради Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації без участі скаржника, не вплинув на кінцевий результат розгляду скарги Міністерством юстиції України питання про скасування рішень державних реєстраторів Пелиха В. В. та Красницької С. С. оскільки вони порушують права Бердянської міської ради як власника земельної ділянки, на якій розташований торгівельний кіоск.

Справа надійшла до суду касаційної інстанції у грудні 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій установлено, що 27 листопада 2008 року між Бердянською міською радою в особі міського голови Шаповалова Є. І. (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди землі, зареєстрований у Бердянському районному відділі Зпрорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомзему України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 квітня 2009 року № 045926501195.

Згідно з пунктами 1-3 зазначеного договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку площею 0,0025 га для розміщення та обслуговування торгівельного кіоску, зблокованого з павільйоном автобусної зупинки, який знаходиться на просп. Пролетарському (навпроти перехрестя з вул. Сєрова) у м. Бердянську Запорізької області.

Договір укладено строком до 01 вересня 2018 року, після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк (пункт 8 договору).

Зазначений договір оренди землі неодноразово поновлювався за рішенням сесій Бердянської міської ради на нові строки, та на підставі укладених між сторонами додаткових угод.

07 листопада 2018 року державним реєстратором Пелихом В. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43907876, яким зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на торговельний павільйон літ. А, загальною площею 23,00 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з рішенням Бердянської міської ради від 20 грудня 2018 року № 29 «Про поновлення договорів оренди земельних ділянок» договір оренди землі поновлено на строк до 01 грудня 2019 року.

26 грудня 2018 року між Бердянською міською радою в особі міського голови Чепурного В. П. (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено додаткову угоду про поновлення договору оренди землі на строк до 01 грудня 2019 року.

03 квітня 2019 року державним реєстратором Красницькою С. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 46276871, яким зареєстровано за ТОВ «Елот Капітал» право власності на торговельний павільйон літ. А, загальною площею 23,00 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: акт оцінки вартості та приймання-передачі майна, що вноситься до статутного (складеного) капіталу ТОВ «Елот Капітал», серія та номер: б/н, виданий 15 березня 2019 року, видавник ТОВ «Елот Капітал» та ОСОБА_1 , справжність підписів засвідчено приватним нотаріусом Бердянського районного нотаріального округу Запорізької області Коноваловою О. В., що зареєстровано в реєстрі 15 березня 2019 року за №№ 340, 341.

12 червня 2019 року Бердянська міська рада звернулась до Міністерства юстиції України зі скаргою, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19 червня 2019 року за № 21300-33-19, на рішення державного реєстратора Пелиха В. В. від 07 листопада 2018 року № 43907876, та на рішення державного реєстратора Красницької С. С. від 03 квітня 2019 року № 46276871.

Супровідним листом від 08 липня 2019 року № 3/21300-33-19/19.21 Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації в особі Міністерства юстиції України повідомила ОСОБА_1 про надходження до Міністерства юстиції України скарги Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 19 червня 2019 року за № 21300-33-19, та направила йому копію скарги. Одночасно позивачеві повідомлялося, що про дату, час та місце розгляду скарги Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, буде опубліковано в підрозділі «Засідання Комісії» розділу «Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації» рубрики «Послуги» на сайті Департаменту державної реєстрації та нотаріату МУЮ (https://minjust.gov.ua/pages/commission_civil_register) за посиланням з офіційного сайту Мін`юсту (https://minjust.gov.ua/).

ОСОБА_1 повідомлення від 08 липня 2019 року № 3/21300-33-19/19.21 отримав особисто.

Факт оголошення про розгляд по суті скарги Бердянської міської ради із зазначенням суб`єктів оскарження, а саме, державного реєстратора виконавчого комітету Терсянської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області Пелиха В.В., державного реєстратора Бердянської районної державної адміністрації Запорізької області Красницької С.С., заінтересованих осіб - ОСОБА_1 , та ТОВ «Елот Капітал» було розміщено на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України (https://minjust.gov.ua/) відповідно до посилання: https://miniust.gov.Ua/m/ogoloshennva-pro-zasidannva-komisii-05serpnya-2019-roku.

13 серпня 2019 року Міністерство юстиції України за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-1459/48-1, прийняло наказ № 2537/5, яким скаргу Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року задовольнило в повному обсязі: скасувало рішення державного реєстратором Пелиха В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листопада 2018 року № 43907876, та рішення державного реєстратора Красницької С. С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2019 року № 46276871.

Підставою прийняття Міністерством юстиції України зазначеного наказу стали обставини, викладені у висновку, складеному 05 серпня 2019 року Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-1459/48-1, яким встановлено порушення діючого законодавства державними реєстраторами Пелих В. В. та Красницькою С. С. під час прийняття оскаржуваних рішень та порядок проведення реєстраційних дій, що призвлело до порушення прав та законних інтересів власника земельної ділянки - Бердянської міської ради. Державними реєстраторами Пелихом В. В. та Красницькою С. С. проведені реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно без достатніх на те правових підстав, визначених в законі.

Комісією встановлено, що державним реєстратором Пелихом В. В. при реєстрації заяви громадянина ОСОБА_1 та прийнятті рішення від 07 листопада 2018 року № 43907876 порушено вимоги статей 10, 18, 23, 24, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», пункту 12 Порядку № 1128 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).

Державним реєстратором Пелихом В. В. не встановлено відповідність заявлених прав і поданих (отриманих) документів вимогам законодавства, не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав, оскільки доданий заявником до заяви договір оренди земельної ділянки не передбачав переходу права власності на торговий павільйон, та подані для проведення державної реєстрації прав документи не давали змоги встановити набуття права власності ОСОБА_1 на торговий павільйон.

Крім того, державним реєстратором Пелихом В. В. при розгляді заяви та під час прийняття оскаржуваного рішення належним чином не перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, оскільки до неї не додано інформацію проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, чим порушені вимоги пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Оскільки державним реєстратором Красницькою С. С. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03 квітня 2019 року № 46276871 та внесений запис про право власності на торговий павільйон за ТОВ «Елот Капітал» на підставі попереднього неправомірного рішення державного реєстратора Пелиха В. В. від 07 листопада 2018 року № 43907876, тому зазначене рішення також підлягає визнанню неправомірним та скасуванню.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерством юстиції України від 13 серпня 2019 року № 2537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», прийнятого на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 05 серпня 2019 року за результатами розгляду скарги Бердянської міської ради від 12 червня 2019 року № 01-1459/48-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19 червня 2019 року за № 21300-33-19.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV).

Відповідно до частини першої статті Закону № 1952-IV(тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття спірного наказу) рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Згідно з частиною другою статті 37 Закону № 1952-IVМіністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України. Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги: 1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора; 2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

За змістом частини п`ятої статті 37 Закону № 1952-IVскарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі. До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку. Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про: 1) відмову у задоволенні скарги; 2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про: а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги; б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав; в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором; в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу; г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав; е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України; є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України (частина шоста статті 37 Закону № 1952-IV).

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 37 Закону № 1952-IVпорядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України. Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1128 (тут і далі - в редакції, чинній на момент прийняття оспорюваного наказу) розгляд скарг у сфері державної реєстрації здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами у межах компетенції, визначеної законом. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації на предмет наявності (відсутності) порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту здійснюється колегіально, крім випадку, передбаченого цим Порядком. Для забезпечення колегіального розгляду скарг у сфері державної реєстрації Мін`юстом чи його територіальними органами утворюються постійно діючі колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - колегії), положення про які затверджуються Мін`юстом. Склад колегій затверджується Мін`юстом чи відповідним територіальним органом.

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються (абзац 1 пункту 8 Порядку № 1128).

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню (пункт 9 Порядку № 1128).

Відповідно до пунктів 13, 14 Порядку № 1128 за результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи: 1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту; 2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом. За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

У поданій до Міністерства юстиції України скарзі від 12 червня 2019 року

№ 01-1459/48-1, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 19 червня 2019 року за № 21300-33-19, Бердянська міська радазазначала, що розміщений на належній їй на праві власності земельній ділянці об`єкт (торгівельний кіоск) щодо якого здійснено державну реєстрацію права власності як на об`єкт нерухомого майна, не є об`єктом нерухомого майна а є тимчасовою спорудою, а тому державна реєстрація права власності на такий об`єкт, як об`єкт нерухомого майна, порушує права Бердянської міської радияк власника та розпорядника земельної ділянки, на якій він розташований.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Зазначені висновки узгоджуються з висновкам викладеними Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 826/6795/17.

Виникнення спірних правовідносин у справі, що переглядається, зумовлено незгодою ОСОБА_1 з наказом Міністерства юстиції України від 13 серпня 2019 року № 2537/5 про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07 листоада 2018 року № 43907876 та від 13 квітня 2019 року № 46276871.

Установивши, що оскаржуване позивачем рішення про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, прийнято на підставі скарги Бердянської міської ради, поданої на захист прав третьої особи як власника та розпорядника земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт зареєстрований на праві власності за позивачем, та надалі відчужений на користь ТОВ «Елот Капітал» шляхом внесення його до статутного (складеного), суди дійшли обґрунтованого висновку, що спір має приватноправовий характер.

Натомість суди не врахували, що в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями (статті 2, 3 ГК України).

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 набув у користування земельну ділянку площею 0,0025 га для розміщення та обслуговування торгового кіоску, зблокованого з павільйоном автобусної зупинки, який знаходиться на просп. Пролетарському (навпроти перехрестя з вул. Сєрова) у м. Бердянську Запорізької області, як приватний підприємець з метою здійснення підприємницької діяльності.

У справі, що розглядається спір виник з приводу права позивача на реєстрацію обслуговування торгового кіоску, зблокованого з павільйоном автобусної зупинки, який знаходиться на просп. Пролетарському (навпроти перехрестя з вул. Сєрова) у м. Бердянську Запорізької області, як об'єкта нерухомого майна.

Аналізуючи характер спірних правовідносин сторін, а такожсуб`єктний склад учасників справи, Верховний Суд приходить до висновку про неможливість вирішення цього спору в порядку цивільного судочинства, оскільки він підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Такий висновок узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 жовтня 2021 року у справі № 923/236/19 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за відповідачем права власності на магазин, розташований за адресою: АДРЕСА_1; скасування державної реєстрації права власності відповідача на магазин площею 20 кв. м за адресою: АДРЕСА_1.

Суди першої та апеляційної інстанцій, належно не дослідивши питання юрисдикційності спору, помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, чим порушили норми процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною другою статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил юрисдикції, тому оцінки доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права Верховний Суд не надаватиме.

З огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанції ухвалили судові рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2021 року у справі № 923/236/19.

У частинах першій і другій статті 414 ЦПК України встановлено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 і 257 цього Кодексу.

З огляду на викладене касаційна скарга підлягає задоволенню частково, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255, частини першої статті 414 ЦПК України, оскільки спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Верховний Суд на виконання вимог частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду