ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 620/3562/18

В жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа: Чернігівський обласний військовий комісаріат про:

- визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановлених абзацом 2 пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі - Порядок №975), у зв`язку з не розглядом протягом двох місяців;

- визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України від 05.10.2018 № 98, вираженого у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії;

- зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»); встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Міністерства оборони України подати у місячний термін, з моменту набрання рішенням законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо порушення строків розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, встановлених абзацом 2 пункту 13 Порядку № 975, у зв`язку з не розглядом протягом двох місяців.

Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України від 05.10.2018 року № 98, виражене у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2018 року скасовано в частині зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ-ої групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням висновків суду.

Ухвалено в цій частині нову постанову, якою зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням висновків суду.

У решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Відповідач в обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що при зверненні за призначеннням та виплатою допомоги позивачем не надано документ про обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, який передбачено Порядком № 975. Вказує, що позивач проходив строкову військову службу, а тому позбавлений права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки встановлення інвалідності настало після спливу трьохмісячного строку.

Ухвалою Верховного Суду від 02.08.2019 відкрито касаційне провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

09.12.2019 від позивача надійшла заява про закриття касаційного провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 339 КАС України, оскільки вважає, що касаційну скаргу підписано та подано особою, яка не має права її підписувати.

Колегія суддів, дослідивши цю заяву вказує, що питання наявності повноважень щодо звернення з касаційною скаргою перевірене судом при відкритті касаційного провадження. Скаргу підписано ОСОБА_2 на підставі довіреності Міністерства оборони України від 03.12.2018 № 220/5436/Д, належним чином засвідчена копія якої, додана до касаційної скарги.

У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач проходив строкову військову службу в період з 11.04.1986 року по 14.05.1988, у тому числі в складі діючої армії в/ч НОМЕР_2 в період бойових дій з 09.08.1986 по 14.05.1988 при виконанні інтернаціонального обов`язку у Демократичній Республіці Афганістан.

Згідно витягу з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 17.12.2015 № 4836, встановлено отримання позивачем мінно-вибухової травми, осколкових поранень голови, а також встановлено, що отримані позивачем поранення та захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

В травні 2016 року позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 31.05.2016 серії АВА № 030921 під час первинного огляду позивачу встановлено з 20.05.2016 третю групу інвалідності у зв`язку з отриманням травми, поранення (контузії), захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, на строк до 01.06.2017.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 18.05.2017 серії АВБ № 037574 під час повторного огляду позивачу підтверджено третю групу інвалідності у зв`язку з отриманням травми, поранення (контузії), захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, на строк до 01.06.2019.

19.05.2017 позивач отримав посвідчення серії НОМЕР_1 , відповідно до якого пред`явник цього посвідчення є інвалідом третьої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.19).

18.04.2017 позивач подав до Сновського районного військового комісаріату заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням поранення, яке пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та додатки до неї.

Документи позивача були перенаправлені до Чернігівського обласного військового комісаріату, який листом від 26.04.2017 № 5/1410с заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами повернув останньому без реалізації на тій підставі, що позивач не має права на одноразову грошову допомогу, оскільки інвалідність позивачем отримана пізніше ніж через три місяці після звільнення з військової служби.

26.01.2018 вважаючи, що Чернігівський обласний військовий комісаріат виходить за межі наданих йому повноважень, оскільки не уповноважений приймати рішення про наявність чи відсутність у позивача права на одноразову грошову допомогу, позивач повторно звернувся з відповідною заявою, в якій вказував про обов`язок Чернігівського обласного військового комісаріату протягом 15 днів направити дану заяву позивача з доданими до неї документами на розгляд до Міністерства оборони України для її розгляду по суті та прийняття відповідного рішення.

Листом від 02.02.2018 № 5/420с Чернігівський обласний військовий комісаріат, у відповідності до вимог Порядку № 975, направив на адресу Міністерства оборони України заяву позивача про призначення одноразової грошової допомоги з доданими до неї документами.

21.02.2018 Департамент фінансів Міністерства оборони України листом № 248/3/6/538 повернув заяву позивача на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату, з підстав відсутності копій документів, що свідчать про причини та обставини травм ОСОБА_1 .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 у справі № 825/1466/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2018, позов ОСОБА_1 задоволено; визнано неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; визнано неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення листом від 21.02.2018 № 248/3/6/538 заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності; зобов`язано Міністерство оборони України розглянути по суті заяву ОСОБА_1 та додані до неї документи про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності та за результатами її розгляду прийняти одне з рішень, яке передбачене частиною 2 пункту 13 Порядку № 975.

На виконання рішення суду у справі №825/1466/18 Чернігівським обласним військовим комісаріатом було направлено на ім`я директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи ОСОБА_1 для призначення та виплати одноразової грошової допомоги за рішенням суду.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 05.10.2018 № 98, остання відмовила позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з підстав того, що ОСОБА_1 не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми. Водночас комісією зазначено, що висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 11.12.2015 № 2516/ж та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 17.12.2015 № 4836, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Вважаючи такі дії Міністерства оборони України протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги як інвалід ІІІ групи, інвалідність якого пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, отримав поранення, що підтверджується протоколом Центральної військово-лікарської комісії.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.

Пунктом 1 ч.1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п.6 ч.2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (Порядок № 975).

Пунктом 11 Порядку № 975 визначено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Застосовані судом норми права дають підстави для висновку, що законодавець делегував Уряду повноваження визначати порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16-2 Закону № 2011-XII.

Подання зазначених у п. 11 Порядку № 975 документів при зверненні за призначенням одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, є необхідною умовою для призначення такої допомоги та ґрунтується на необхідності перевірити відсутність обмежень, встановлених у ст. 16-4 Закону № 2011-XII (зокрема, коли інвалідність є наслідком вчинення особою дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю), за наявності яких особа позбавляється права на отримання такої допомоги.

Водночас, обов`язок перевірити, чи не настала інвалідність за обставин, перелік яких визначений у ст. 16-4 Закону № 2011-XII, покладено на орган, що приймає рішення про призначення та виплату одноразової грошової допомоги.

Отже, вимога Міністерства оборони України щодо необхідності подання військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом, щодо якого вирішується питання про виплату одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, має легітимну мету, відповідає вимогам законності та не є свавільною.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.04.2019 у справі № 822/220/18.

Суд звертає увагу, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).

З огляду на відсутність у абзаці 6 п. 11 Порядку № 975 вказівки про якийсь конкретний документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби, тощо), який свідчить про причини та обставини поранення говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які достовірно свідчать про причини та обставини поранення.

Водночас, подання до Міністерства оборони України відповідного рішення військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, не виключає необхідності подання інших, зазначених у п. 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Отже, рішення Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №4836 від 17.12.2015, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи №2516/ж від 11.12.2015 не є тими документами, що підтверджували б обставини отримання поранення або що отримане поранення не пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги через відсутність будь-якого документа, що підтверджує обставини отримання поранення позивачем.

Відтак, постанова суду апеляційної інстанції в частині зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії, з урахуванням висновків суду підлягає скасуванню із постановленням рішення про відмову в позові.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -