ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 760/17964/16-а

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа Запорізький обласний військовий комісаріат, в якому просив:

- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням ІІ групи інвалідності внаслідок поранення (контузії), отриманої під час виконання обов`язків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

2. Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 20.06.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017, позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги, як військовослужбовцю, який отримав ІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби у відповідності до положень постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- зобов`язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- в решті позову відмовлено.

3. 29.01.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 23.02.2018 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з листопада 1982 по січень 1985 приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан, що підтверджується довідкою Шевченківського районного військового комісаріату та копією військового квитка.

6. Відповідно до висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 24.11.2015 відносно ОСОБА_1 , рубець в потиличній ділянці є наслідком загоєння рани, яка виникла внаслідок розривної дії снаряду, могла бути спричинена у 1983 році.

7. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 4410 від 25.11.2015 комісією встановлено, що вогнепальне осколкове поранення голови ОСОБА_1 пов`язано з виконанням обов`язків військової служби у діючій армії, при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

8. 18.01.2016 позивачу було встановлено інвалідність ІІ групи, в зв`язку з пораненням (контузією) та захворюванням, що пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до Акта огляду МСЕК від 18.01.2016, серії АВ № 0550945.

9. 21.01.2016 позивач звернувся до Запорізького обласного військового комісаріату з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням групи інвалідності внаслідок поранення, надавши необхідні для призначення допомоги документи. Запорізький обласний військовий комісаріат надіслав головному розпоряднику коштів - Департаменту фінансів Міністерства оборони України документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

10. 20.05.2016 комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби повернула на доопрацювання документи, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травм або каліцтва, зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п.11 Порядку.

11. Вважаючи такі дії Міністерства оборони України протиправними, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що має право на отримання належної грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому з 18.01.2016 другої групи інвалідності.

Також зазначав, що направляючи документи на доопрацювання, відповідач фактично порушив його право на звернення та об`єктивний розгляд заяви, обмежив його в праві на отримання одноразової грошової допомоги, що передбачено чинним законодавством України.

13. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги відповідач не розглянув та відповідного рішення у визначеному законодавством порядку не прийняв, що фактично позбавляє позивача можливості оскаржити відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в судовому порядку.

За висновком суду першої інстанції, належним способом захисту права позивача, на відновлення якого поданий даний позов, є зобов`язання Міністерства оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вимоги щодо зобов`язання Міністерства оборони України нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу не підлягають до задоволення, оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

15. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

16. Скаржник зазначає, що:

- справа повинна розглядатися в окружному адміністративному суді, колегією у складі трьох суддів, оскільки відповідачем по даній справі виступає центральний орган виконавчої влади - Міністерство оборони України;

- на позивача не розповсюджується положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР та був звільнений у вересні 1989 року, а Міноборони України не є правонаступником Міноборони СРСР;

- не надано жодного первинного документу, який би свідчив про поранення та захворювання позивача під час проходження позивачем служби у ДР Афганістан, а тому підстав для отримання одноразової грошової допомоги не вбачається;

- також позивачем не було надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння.

17. 12.03.2018 позивач подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

19. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв`язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності.

20. Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі № 741/982/16, від 11.09.2019 у справі №760/12922/16, від 13.02.2020 у справі № 826/23240/15, від 17.02.2020 у справі № 280/27/17, від 12.03.2020 у справі № 554/1664/17, від 18.06.2020 у справі № 240/2353/19, від 30.07.2020 у справі № 806/2435/18, від 05.08.2020 у справі №678/371/17, від 29.01.2021 у справі №460/3084/20, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:

<…> Статтею 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення ІІ групи інвалідності) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 4 частини 2 статті 16 зазначеного Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України..

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

<…> Розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.

Повернення документів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу Порядком №975 не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить нормам порядку №975".

21. Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.

22. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Міністерством оборони України рішення щодо призначення чи відмови у призначенні одноразової грошової допомоги не приймалося.

23. Враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, рішення судів попередніх інстанцій є правомірними, так як прийняття відповідачем рішення про повернення на доопрацювання документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання.

24. Щодо доводів скаржника про ненадання позивачем повного пакету документів, то Верховний Суд зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність прийнятого рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави, за яких документи були надіслані на доопрацювання.

25. Поряд із цим, колегія суддів, відхиляє доводи Міноборони про те, що норми Закону № 2011-ХІІ на позивача не розповсюджуються, оскільки такі аргументи не були підставою для відмови у призначенні і виплаті позивачу спірної грошової допомоги. Окрім того, питання соціального захисту осіб, які проходили військову службу у Збройних Силах СРСР, вже розглядалися Верховним Судом, зокрема, у постанові від 20.02.2018 у справі № 813/1576/17.

26. Щодо предметної підсудності даної справи Суд зазначає, що одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов`язання виплати якої ставить питання позивач, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.

27. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.10.2019 у справі № 592/3134/17.

28. Отже, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновки судів попередніх інстанцій, оскільки стосуються саме питання щодо наявності правових підстав для призначення одноразової грошової допомоги, проте у справі, що розглядається відповідачем порушено порядок вирішення питання щодо призначення такої допомоги.

29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

31. Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -