ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 826/6534/17

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Голови Служби зовнішньої розвідки України, комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України, Служби зовнішньої розвідки України в якому, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ, відповідач), яка полягає у незабезпеченні належного розгляду заяви та документів позивача про надання статусу учасника бойових дій;

- визнати протиправною бездіяльність Голови СЗРУ, яка полягає у невиконанні ним положень пункту 6 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 щодо ненадання відносно позивача довідки згідно з додатком 1 Порядку до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України;

- зобов`язати Голову Служби зовнішньої розвідки України (далі - Голова СЗРУ, відповідач) подати на розгляд Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у СЗРУ довідку за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 "Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413, для вирішення питання щодо надання позивачу статусу учасника бойових дій;

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України (далі - Комісія, відповідач) про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій, що оформлено Протоколом №41 від 30.11.2016;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у СЗРУ повторно розглянути питання щодо визначення статусу учасника бойових дій позивача.

2. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.10.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2018, у задоволенні позову відмовлено.

3. 20.03.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.

4. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2018 відкрито касаційне провадження.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Плану-завдання від 29.02.2016 №11/3/1151т (таємно) та на підставі Розпорядження СЗР України від 29.02.2016 №115 (таємно), позивач у період з 29.02.2016 по 06.03.2016 здійснював цільовий виїзд (відрядження) до підрозділу з м.д. Сєверодонецьк й інших населених пунктів (Щастя, Станиця Луганська), дислокованих в зоні проведення антитерористичної операції, де виконував низку завдань, передбачених статтею 3 Закону України "Про Службу зовнішньої розвідки України", у тому числі щодо розвідувально-інформаційного забезпечення проведення АТО.

6. 03.06.2016 позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України з заявою №11/3/2845т про визнання його учасником бойових дій.

7. З огляду на те, що деякі матеріали були оформлені неналежним чином (не завірені примірники планів-завдань, витягів зі звітів про службові відрядження, відсутні дані про осіб, які затверджували звіти про службові відрядження, відсутня інформація про виконання завдань антитерористичної операції), вони були направлені на доопрацювання.

8. 01.11.2016 позивач звернувся з повторною заявою про визнання його учасником бойових дій.

9. Рішенням від 30.11.2016 у вигляді Протоколу №41 Комісія відмовила позивачу у наданні статусу учасника бойових дій у зв`язку з відсутністю довідки "Про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України" за формою згідно з додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №413 "Про затвердження Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення".

10. Комісія листом від 08.12.2016 №4/2/1/10959/11 довела до відома позивача рішення про відмову у надання статусу учасника бойових дій.

11. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

12. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що рішення про відмову у наданні статусу учасника бойових дій прийнято з порушенням п. 5 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженого наказом СЗР України від 19.08.2015 № 302.

13. Відповідачі заперечували проти задоволення позовних вимог. Зазначали, що однією з умов отримання статусу учасника бойових дій є безпосередня участь особи в антитерористичній операції або забезпечення її проведення, перебуваючи у районах антитерористичної операції у період її проведення. Позивача відряджено у місце дислокування РПРД в межах України строком на 7 днів з метою виконання виключно оперативно-службових завдань, що не дає йому права на отримання статусу учасника бойових дій.

ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

14. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при зверненні із заявою та під час розгляду справи позивачем будь-яких документів про безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захист незалежності, суверенітету, та територіальної цілісності України, які є обов`язковим для встановлення статусу учасника бойових дій, позивачем не надано, а тому Комісія обґрунтовано відмовила позивачу у встановленні такого статусу.

Крім того, позивача було відряджено у місце дислокування РПРД у межах України строком на 7 днів з метою виконання виключно оперативно-службових завдань, що не свідчить про здійснення позивачем заходів у контексті критеріїв поняття "антитерористична операція". Тому у відповідачів СЗРУ та голови СЗРУ були відсутні правові підстави для виконання приписів пункту 6 Порядку та направлення до Комісії довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку.

15. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

16. Скаржник зазначає, що Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Порядком № 413 визначається, що статус учасника бойових дій серед інших надається працівникам Служби зовнішньої розвідки, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції або в забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, а у випадку, якщо особи брали участь у проведенні розвідувальних заходів, що підтверджено оперативним штабом з управління антитерористичною операцією - статус учасника бойових дій надається незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції.

17. Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції, не застосувавши п. 4 Порядку, не врахувавши, зокрема, наявність у справі документального підтвердження перебування у відрядженні та проведення в зоні АТО розвідувальних заходів (план-завдання від 29.02.2016 № 11/3/1151т (таємно); розпорядження СЗР України від 29.02.2016 № 115 (таємно); довідка (звіт) від 17.03.2016 № 11/3/1377т (таємно); наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ №027 від 01.06.2016 (таємно), помилково дійшов необґрунтованого висновку про відрядження його в райони проведення АТО з метою виключно оперативно-службових завдань, не пов`язаних з безпосереднім захистом незалежності, суверенітету, територіальної цілісності України, що є порушенням п. 4 Порядку.

18. Таким чином, враховуючи, що у період з 29.02.2016 по 06.03.2016 на підставі документів Служби зовнішньої розвідки України здійснював розвідувальні заходи для забезпечення проведення АТО, вважає, що він має підстави для надання статусу учасника бойових дій у відповідності до п. 19 ст. 6 Закону №3551-ХІІ та п. 2-4 Порядку № 413.

19. Крім того, саме Голова СЗР України зобов`язаний був подати до Комісії довідку про безпосередню його участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України за формою згідно з додатком 1 до Порядку.

20. 24.04.2018 представник Служби зовнішньої розвідки України подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

21. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

22. Положення статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачають, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

23. Відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

24. Механізм надання статусу учасника бойових дій, зазначений в абзаці 1 пункту 19 частини 1 статті 6 Закону, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 413, якою затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (далі - Порядок № 413).

25. Відповідно до пункту 4 Порядку № 413 встановлено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

26. Згідно пункту 5 Порядку № 413 встановлено, що рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, ДСНС, ДПтС.

27. Згідно з положеннями пункт 6 Порядку № 413, для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади.

28. Пунктом 8 Порядку № 413 передбачено, що у випадку неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

29. Системний аналіз зазначених норм права дає підстави стверджувати про те, що статус учасника бойових дій надається особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, що має підтверджуватися відповідними наказами про залучення його до проведення антитерористичної операції, про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або іншими офіційними документами, виданими державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

30. У справі, що розглядається, на виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017, СЗР України було надано документи, у тому числі з грифом секретності «таємно», які позивачем надавалися на розгляд Комісії СЗР України та які досліджувалися при прийнятті оскаржуваного рішення.

31. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач дійсно був відряджений у місце дислокування РПРД у межах України з метою виконання виключно оперативно-службових завдань, що не пов`язані безпосередньо із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, проведенням антитерористичної операції.

32. Враховуючи вищезазначене, посилання скаржника на перебування його у відрядженні та проведення в зоні АТО розвідувальних заходів (план-завдання від 29.02.2016 № 11/3/1151т (таємно); розпорядження СЗР України від 29.02.2016 № 115 (таємно); довідка (звіт) від 17.03.2016 № 11/3/1377т (таємно); наказ керівника Антитерористичного центру при СБУ №027 від 01.06.2016, є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанцій дослідив ці документи та дійшов висновку, що вони не підтверджують безпосередньої його участі у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення. Суд касаційної інстанції немає повноважень переоцінювати ці докази.

33. Доводи про те, що Голова СЗР України зобов`язаний був подати до Комісії довідку за формою згідно з додатком 1 до Порядку Суд відхиляє, оскільки судами було встановлено відсутність умов для надання позивачу статусу учасника бойових дій. Отже, підстави для подання головою СЗР України на розгляд Комісії відповідних документів також були відсутні.

34. Враховуючи положення ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

35. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки судів щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

36. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 350, 356 КАС України, Суд -