ПОСТАНОВА
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів Радишевської О. Р., Шевцової Н. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу за позовом арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року (головуючий суддя Сіваченко І. В., судді: Гайдар А. В., Казначеєв Е. Г.)
І. Суть спору
У жовтні 2016 року арбітражний керуючий ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Луганській області (ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року замінено на Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправними діяння (дії та бездіяльність) Головного територіального управління юстиції у Луганській області при проведенні планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з 12 вересня 2016 року по 21 вересня 2016 року за період з 11 червня 2014 року по 11 вересня 2016 року, що здійснені в порушення процедури контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) і які не відповідають вимогам законодавства.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача без доручення Мін`юста на проведення перевірки, без належного попередження позивача про перевірку, в порушення встановленого строку повідомлення про перевірку. Також відповідачем здійснено перевірку попереднього періоду діяльності арбітражного керуючого, що вже було раніше перевірене та допущено довільне трактування норм права під час проведення перевірки. Крім того, позивач уважає, що відповідач здійснив перевірку за неналежним місцем проведення перевірки, за межами встановленого терміну перевірки, а також здійснив приховування від арбітражного керуючого обставини перевірки, не вчинив дій щодо збирання та фіксації відповідних обставин.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 здійснює діяльність арбітражного керуючого на підставі свідоцтва № 636, виданого 17 липня 2013 року Міністерством юстиції України про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).
15 березня 2014 року між ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» укладений договір про забезпечення збереження майнових активів, де від обох підприємств представником визначений арбітражний керуючий ОСОБА_1 Листами від 05 лютого 2015 року та від 04 лютого 2015 року врегульовувалося питання щодо продовження дії вказаного договору.
Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) та згідно з планом - графіком перевірок, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 04 липня 2016 року № 595/7, у період з 12 вересня 2016 року до 21 вересня 2016 року проведено перевірку діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 щодо додержання останнім вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», іншого законодавства з питань банкрутства та законодавства про оплату праці під час здійснення повноважень ліквідатора у справі № 10/110б про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» за період з 10 червня 2014 року по 11 вересня 2016 року, у справі № 12/164б про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» за період з 10 червня 2014 року по 11 вересня 2016 року.
Листом від 29 серпня 2016 року за вих. № 5/26/3262 «Про проведення планової виїзної перевірки», надісланим відповідачем 29 серпня 2016 року (згідно з поштовим штемпелем на конверті) рекомендованою кореспонденцією № 9340403035511 на адресу офісу позивача, направлено повідомлення про проведення перевірки.
В довідці про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого від 21 вересня 2016 року № 23 комісією органу контролю встановлено порушення у діяльності позивача абзацу 14 частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо відсутності підтверджуючих документів стосовно вжиття заходів по забезпеченню збереження майна банкрута - ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» у справі № 12/164б за період з березня 2015 року по цей час, тобто станом по день складання цієї довідки, яку складено 21 вересня 2016 року.
У комісії в ході проведення перевірки діяльності позивача виникло додаткове питання стосовно вжиття заходів позивачем по забезпеченню збереження майна боржника - ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» у справі № 12/164б за період з березня 2015 по цей час, а саме: щодо відсутності надання позивачем відповідачу в перший день перевірки підтверджуючих документів про вжиття цих заходів.
21 вересня 2016 року відповідачем складено довідку № 23 «Про результати планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого», відповідно до якої зазначено, що перевіркою встановлено порушення законодавства, а саме, зокрема: абзацу 14 частини другої статті 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо відсутності підтверджуючих документів стосовно вжиття заходів по забезпеченню збереження майна банкрута - ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» у справі № 12/164б за період з березня 2015 року по цей час; абзацу 6 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо здійснення діяльності арбітражного керуючого - заінтересованої особи відносно ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод»; частини шостої статті 46 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо ненадання доказів стосовно зупинення обігу акцій емітента, які підлягають обов`язковому зупиненню у справі № 12/164б про банкрутство ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів».
Визначено строк до 28 вересня 2016 року для надання позивачем пояснень, зауважень, заперечень до довідки.
26 вересня 2016 року позивачем надано заперечення до довідки від 21 вересня 2016 року.
30 вересня 2016 року відповідачем складено акт планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого № 24, у якому з урахуванням заперечень позивача, зазначено порушення абзацу 6 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо здійснення діяльності арбітражного керуючого - заінтересованої особи відносно ВАТ «Сєвєродонецький завод опорів» та ВАТ «Сєвєродонецький приладобудівний завод» та є підстави для внесення до Дисциплінарної комісії подання щодо застосування до арбітражного керуючого дисциплінарного стягнення.
Не погодившись з діями відповідача під час такої перевірки, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, при призначенні, проведенні планової виїзної перевірки діяльності позивача та складанні документів за результатами її проведення з боку відповідача не було допущено порушень прав позивача, що свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог в повному обсязі.
Постановою Верховного Суду від 28 травня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.
Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не забезпечено повне та всебічне з`ясування обставин у справі, не вжито усіх, визначених законом заходів щодо з`ясування дійсного місця проведення перевірки, належного повідомлення позивача про проведення планової перевірки, в чому полягало порушення позивачем приписів саме абзацу 6 частини першої статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не пункту 7-1 частини другої статті 98 цього Закону, порушення якого не встановлювалося відповідачем, а також чи мали місце обставини, на які посилається контролюючий орган, якими доказами вони підтверджені та наявність вини арбітражного керуючого у виявленому порушенні.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач про планову виїзну перевірку повідомлений відповідачем 29 серпня 2016 року із дотриманням строків, встановлених пунктом 2.7 розділу ІІ Порядку № 1284/5, та у спосіб, визначений пунктами 2.15, 2.15.2 даного розділу та Порядку, шляхом надіслання відповідачем повідомлення про проведення перевірки від 29 серпня 2016 року № 29 за десять календарних днів до дня початку проведення планової виїзної перевірки. Крім того, суд першої інстанції зауважив, що місце проведення перевірки визначається органом контролю у дорученні на проведення перевірки, яким є, зокрема, контора (офіс) арбітражного керуючого, до якого комісія в перший день перевірки зобов`язана прибути, при цьому, даним порядком не визначено обов`язку органу контролю знаходитись за місцем проведення перевірки до її завершення. Крім того, арбітражний керуючий зобов`язаний забезпечити належні умови для проведення такої перевірки і роботи членів комісії.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року скасовано. Прийнято нову постанову. Позов арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправними дій задоволено. Визнано протиправними дії Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) щодо проведення планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з 12 вересня 2016 року по 21 вересня 2016 року за період з 11 червня 2014 року по 11 вересня 2016 року.
Суд апеляційної інстанцій виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі № 826/2611/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ від 16 грудня 2016 року № 1699/7 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження». Зокрема, у цій справі судами було встановлено, що позивач був несвоєчасно повідомлений про проведення планової виїзної перевірки, чим порушено процедуру перевірки арбітражного керуючого, оскільки лист від 29 серпня 2016 року за вих. № 5/26/3262 «Про проведення планової виїзної перевірки» позивачем було отримано лише 05 вересня 2016 року, а перевірка була розпочата вже 12 вересня 2016 року.
Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що з огляду на вимоги частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, такі обставини як несвоєчасне повідомлення позивача про проведення планової виїзної перевірки, що є порушенням процедури перевірки арбітражного керуючого, оскільки наведений вище лист було отримано останнім лише 05 вересня 2016 року, а перевірка була розпочата 12 вересня 2016 року, є доведеними та не потребують додаткового встановлення під час розгляду цієї справи. Отже, колегія суддів, розглянувши справу в межах апеляційної скарги, встановила, що цього вже цілком достатньо для задоволення позовних вимог, тому не вважає за необхідне надавати оцінку іншим доводам позивача щодо незгоди з висновками оскарженого рішення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
05 лютого 2021 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17. Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовим рішенням, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Так, на думку скаржника, помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про те, що обставини, установлені судовими рішеннями місцевого та апеляційного судів у справі № 826/2611/17, які набрали законної сили, є встановленими щодо Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) у даній справі.
Позивачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ОСОБА_1 зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі № 21-237а13, у постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 802/2171/17-а та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 806/2421/16 висновувалось, що оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо перевірки діяльності арбітражного керуючого, складання акту перевірки, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Позивач стверджує, що оскільки у справі № 826/2611/17 судами установлено, що відповідачем під час здійснення згаданої перевірки було порушено процедуру щодо належного повідомлення ОСОБА_1 про проведення планової виїзної перевірки, тому у відповідності до вимог статті 78 КАС України такі обставини не доказуються при розгляді цієї справи і є достатніми для задоволення позову.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII), Порядку контролю за діяльністю арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 червня 2013 року № 1284/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 липня 2013 року за № 1113/23645 (далі - Порядок № 1284/5) та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 1 Закону № 2343-XII арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Пунктом 2.7 Порядку № 1284/5 визначено, що орган контролю проводить перевірки за умови письмового повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки не пізніше ніж за десять календарних днів до дня початку планової перевірки. При обчисленні зазначених строків при повідомленні арбітражного керуючого про проведення перевірки повинен враховуватись час на перебіг поштової кореспонденції, установлений законодавством.
Відповідно до пункту 2.15.2 Порядку № 1284/5 арбітражний керуючий вважається повідомленим про проведення перевірки належним чином за умови, якщо повідомлення про проведення перевірки надіслано (вручено) йому у строки та спосіб, визначені цим Порядком. Докази надсилання повідомлення арбітражного керуючого про проведення перевірки є невід`ємною частиною матеріалів перевірки.
Водночас за приписами частини четвертої статті 78 КАС України установлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
VІІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
На обґрунтування позиції скаржник посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
З цього приводу Верховний Суд уважає за доцільне зазначити таке.
У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду з посиланням на частину сьому статті 75 ГПК України зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Як установлено судом апеляційної інстанції, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2019 року у справі № 826/2611/17, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року, визнано протиправним та скасовано наказ від 16 грудня 2016 року № 1699/7 «Про накладення на арбітражного керуючого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження». Цей наказ було прийнято за результатами планової виїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого ОСОБА_1 з 12 вересня 2016 року по 21 вересня 2016 року за період з 11 червня 2014 року по 11 вересня 2016 року.
Судовими рішеннями місцевого та апеляційного судів у справі № 826/2611/17, які набрали законної сили, установлено, що позивач був несвоєчасно повідомлений про проведення планової виїзної перевірки, чим порушено процедуру перевірки арбітражного керуючого, оскільки лист від 29 серпня 2016 року за вих.№ 5/26/3262 «Про проведення планової виїзної перевірки» позивачем було отримано лише 05 вересня 2016 року, тоді як перевірка розпочата 12 вересня 2019 року.
Так, колегія суддів звертає увагу, що у справі № 826/2611/17 судами була надана оцінка саме питанню стосовно дотримання контролюючим органом строків, встановлених пунктом 2.7 розділу ІІ Порядку № 1284/5. У свою чергу, таке питання є аналогічним й у справі № 812/1187/16.
Тобто, обставини щодо дотримання процедури проведення перевірки, а саме належність/неналежність повідомлення позивача про проведення спірної перевірки, як наслідок дії відповідача під час такої перевірки, безпосередньо досліджувались і встановлювались судами, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судових рішень у справі № 826/2611/17, а отже, наявні підстави для застосування вимог статті 78 КАС України у справі, яка розглядається.
Доводи скаржника про те, що у справі № 826/2611/17 відповідачем було Міністерство юстиції України, а у цій справі Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків), колегія суддів уважає необґрунтованими, оскільки у силу положень пункту 1.3 Порядку № 1284/5 контроль за діяльністю арбітражних керуючих здійснюють Мін`юст як державний орган з питань банкрутства та за його дорученням головні територіальні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі як територіальні органи з питань банкрутства.
Крім того, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 червня 2019 року у справі № 802/2171/17-а, убачається, що оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо перевірки діяльності арбітражного керуючого, складання акту перевірки, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішення спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту, що й було зроблено судами у справі № 826/2611/17.
Таким чином, доводи та аргументи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.
Ураховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що з огляду на вимоги частини четвертої статті 78 КАС України, такі обставини як несвоєчасне повідомлення позивача про проведення планової виїзної перевірки, що є порушенням процедури перевірки арбітражного керуючого, оскільки наведений вище лист було отримано останнім лише 05 вересня 2016 року, а перевірка була розпочата вже 12 вересня 2016 року, є доведеними та не потребують додаткового встановлення під час розгляду цієї справи.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи, що оскаржуване судове рішення, переглянуте судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
