ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 918/548/21

у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про переведення на нього прав та обов`язків покупця ОСОБА_3 за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Рівнеагробуд", укладеного 10.07.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.09.2021, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.10.2021 та постановою Верховного Суду від 22.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Господарського суду Рівненської області від 16.11.2021, залишеним без змін постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У червні 2022 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Рівненської області від 16.11.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 і прийняти нове рішення, яким відмовити ОСОБА_3 у стяненні витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Підставами для скасування судових рішень відповідач-2 зазначає порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій. Стверджує, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновків щодо застосування статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постановах Верховного Суду від 01.06.2018 року у справі №904/8478/16, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 08.04.2021 №922/2321/20, від 29.04.2021 у справі №916/3904/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі, в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

У п. п. 73, 74 постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 914/1191/20 міститься висновок, що гонорар адвоката може існувати в двох формах - як фіксований розмір та погодинна оплата. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі ст. 30 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

У разі відсутності у тексті договору умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічні висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19, від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 15000,00 грн, відповідач-2 надав копії: договору про надання правової допомоги від 26.07.2021; рахунку №8/09 від 08.09.2021 на суму 15 000,00 грн; квитанції № 14 від 10.09.2021 на суму 15 000,00 грн (призначення платежу - надання правової допомоги згідно договору від 26.07.2021); звіту від 13.09.2021 про виконану правову допомогу (опис робіт) при підготовці до розгляду господарської справи № 918/548/21 наданий Адвокатським об`єднанням "Юридичний дім "Захист" для Хомича Олексія Миколайовича щодо складання процесуальних документів, представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції (з 26.07.2021 по 13.09.2021); свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія РН № 1469 від 28.09.2018; ордеру серія ВК № 1026314 від 28.07.2021.

Надавши оцінку наявним у справі документам на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи у господарському суді, суд першої інстанцій, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що для цілей розподілу понесених позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у цій справі необхідно виходити з їх розміру, погодженого в договорі - 15 000,00 грн.

При цьому, суди встановили, що позивачем не спростовано, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн при розгляді справи у суду першої інстанції є необхідними, що їх розмір є розумним та виправданим, а також не доведено, що заявлений відповідачем-2 розмір таких витрат є необґрунтовано високим.

Встановивши вказане, врахувавши результати розгляду справи - відмову в задоволенні позову, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, суд правомірно стягнув з позивача на користь відповідача-2 15000,00 грн витрат на професійну правничу.

З врахуванням участі представника відповідача-2 адвоката Янчука В.В. у п`яти судових засіданнях Господарського суду Рівненської області, підготовки відзиву на позовну заяву, клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, втрати відповідача-2 на професійну правничу допомогу при розгляді справи у суді першої інстанції у сумі 15000,00 грн відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, що позивачем не спростовано у касаційній скарзі.

Щодо посилань позивача на висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та в постанові від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №904/8478/16, від 20.11.2018 у справі №910/23210/17, від 04.12.2018 у справі №911/3386/17, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18, від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 08.04.2021 у справі №922/2321/20, від 29.04.2021 у справі №916/3904/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, необхідно зазначити, що у цих справах суди за наслідками розгляду і вирішення позовних вимог, поданих в них доказів та доведеності понесених витрат на професійну правничу допомогу, вирішували питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, тобто за інших фактичних обставин приймали судові рішення, ніж у справі, яка переглядається.

Суди при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цій справі враховували такі ж критерії, якими керувалась Велика Палата Верховного Суду і Верховний Суд у вказаних скаржником постановах. А незгода позивача з сумою витрат на професійну правничу допомогу, яка стягується з нього у цій справі, не свідчить про неправильно здійснений судом розподіл цих витрат.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження при касаційному перегляді та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, що стали підставою для задоволення заяви відповідача-2 про стягнення з позивача судових витрат на правничу допомогу.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та додаткове рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткове рішення та постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно судом касаційної інстанції не розподіляється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд