ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 757/61660/18-ц

1. Описова частина

У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс проперті групп» (далі - ТОВ «Фінанс проперті груп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний реєстратор Київської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг», всеукраїнська громадська організація «Фінансова грамота України», про визнання недійсним та скасування рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності, визнання недійсною реєстрацію права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 червня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та нею укладено кредитний договір № 664/ФКВ-07, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 110 500 доларів США з розрахунку 13,5 % річних за користування кредитом строком до 20 червня 2032 року.

З метою забезпечення вимог щодо своєчасного повернення кредиту 21 червня 2007 року між нею та ТОВ «Український промисловий банк» укладено іпотечний договір, згідно умов якого іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю належну їй на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,1 кв. м.

30 червня 2010 року між ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладено договір купівлі-продажу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк».

04 грудня 2018 року вона отримала інформаційну довідку № 147962479 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої 16 листопада 2018 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «Фінанс проперті групп».

05 жовтня 2018 року між первісним кредитором ПАТ «Дельта Банк» та новим кредитором ТОВ «Фінанс проперті групп» укладено договір № 854/К купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор 05 жовтня 2018 року відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги щодо позивача, як позичальника та іпотекодавця за договором кредиту № 664/ФКВ-07 від 21 червня 2007 року та Іпотечним договором № 664/Zфквіп-07 від 21 червня 2007 року.

Вважала, що державна реєстрація права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Фінанс проперті групп» здійснена з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Вказувала, що інформація про юридичну особу, яка здійснювала доставку рекомендованого листа з вимогою про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору - «Альтернативною службою доставки» або «ACD экспресс» - в державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутня.

Крім того, як на підставу своїх вимог посилається на те, що з документів, які були подані до реєстратора, не доводиться наявності факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, а тому державним реєстратором Кузьменком Ю. О. під час реєстрації прав власності на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за відповідачем було грубо порушено приписи статті 35 Закону України «Про іпотеку», пункт 61 Порядку реєстрації № 1127, що в свою чергу, на її думку, є порушенням норм права та достатньою підставою для скасування такої реєстрації.

Враховуючи наведене просила суд: визнати недійсним рішення державного реєстратора Кузьменка Ю. О. Київської філії КП «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44150549 від 20 листопада 2018 року 16:24:33, а саме право власності ТОВ «Фінанс проперті групп» на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1699123180000; номер запису про власність №29017333);

скасувати рішення державного реєстратора Кузьменка Ю. О. Київської філії КП «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44150549 від 20 листопада 2018 року 16:24:33, а саме право власності ТОВ «Фінанс проперті групп» на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1699123180000; номер запису про власність №29017333);

визнати недійсною державну реєстрацію державного реєстратора Кузьменка Ю. О. Київської філії КП «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44150549 від 20 листопада 2018 року 16:24:33, а саме право власності ТОВ «Фінанс проперті групп» на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1699123180000; номер запису про власність №29017333);

відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1699123180000).

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року у складі судді Писанця В. А. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про державну реєстрацію та її вчинення відбулось після спливу визначеного тридцятиденного строку, що відповідає вимогам статей 18-22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Крім того, суд дійшов висновку, що згода іпотекодателя на вчинення дій банком щодо переходу права власності за іпотечним застереженням, при наявності до цього умов, надана у договорі, а тому не потребує додаткового її отримання, а встановлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово відстрочує примусове стягнення на майно.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Визнано неправомірним та скасовано рішення державного реєстратора Київської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Кузьменка Ю. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44150549 від 20 листопада 2018 року 16:24:33, а саме, право власності ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1699123180000; номер запису про власність № 29017333).

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29017333 про реєстрацію права власності за ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 44150549 від 20 листопада 2018 року 16:24:33, Кузьменко Ю. О. , Київська філія КП «Агенція адміністративних послуг», м. Київ.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час вчинення реєстраційних дій діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, оскільки вказана квартира використовувалась позивачем як місце постійного проживання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

01 червня 2022 року справа надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково скасувати постанову апеляційного суду в частині розміру заборгованості та виключити з мотивувальної частини судового рішення вказані посилання.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що вказана апеляційним судом сума заборгованості у розмірі 1 606 013,65 грн є помилковою, вона її не визнає.

Зазначає, що судом не було враховано, що в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають цивільні справи № 757/31597/15-ц за позовом ПАТ «Дельта Банк» до неї про стягнення заборгованості та № 757/60711/18 за її позовом до ТОВ «Фінанс Проперті Групп», за участю третіх осіб, про захист прав споживачів, визнання кредитного договору недійсним.

Вказує, що в межах розгляду вказаних справ ПАТ «Дельта Банк» було надано розрахунок від 28 липня 2015 року та лист-вимогу від 27 серпня 2015 року у яких вказано, що загальна заборгованість складає 802 265,18 грн.

Крім того, внаслідок наявності заборгованості за кредитним договором ПАТ «Дельта Банк» було подано 28 серпня 2015 року позов до неї про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі його у власність (справа № 757/31597/15-ц. Відповідно до поданого позову загальна сума заборгованості та дострокове повернення усієї суми по кредиту становить 802 265,18 грн.

Відзиву на касаційну скаргу сторонами не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» укладено кредитний договір № 664/ФКВ-07, згідно умов якого позичальнику надано кредитні кошти в сумі 110 500 доларів США, строк кредитування - 300 місяців, дата повернення кредиту - 20 червня 2032 року, мета кредитування - поточні потреби, процентна ставка за користування кредитом - 13,5 % річних, комісія за надання кредиту - 2,1 % від суми кредиту.

Згідно іпотечного договору № 664/Zфквіп-07 від 21 червня 2007 року предметом іпотеки є трьохкімнатна квартира за АДРЕСА_1 , загальною площею 89,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м.

Предмет іпотеки належав на праві власності ОСОБА_1 :

1/2 частина квартири - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Печерського району міста Києва 02 квітня 1993 року, згідно з розпорядженням (наказом) від 02 квітня 1993 року № 836 та зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 26 квітня 1993 року у реєстрову книгу за № 3255;

1/2 частина квартири - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Прокопенко Н. Ф. державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори 05 листопада 2001 року за реєстровим № 2с-1070 та зареєстрованого комунальним підприємством Київським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 03 січня 2002 року у реєстрову книгу № д.1313-207, за реєстровим № 3255.

05 жовтня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінанс Проперті Групп» було укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 854/К, за яким старий кредитор відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги за наступними договорами:

за кредитним договором № 664/ФКВ-07 від 21 червня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк»;

за іпотечним договором № 664/Zфквіп-07 від 21 червня 2007 року, право вимоги за яким перейшло на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 05 жовтня 2018 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І. В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1047.

10 жовтня 2018 року ТОВ «Фінанс Проперті Групп» на підставі статей 516-518 ЦК України направило ОСОБА_1 повідомлення про заміну старого кредитора на нового кредитора ТОВ «Фінанс Проперті Групп», що підтверджується копіями описів вкладень у цінні листи від 10 жовтня 2018 року, фіскальними чеками та накладною ( а. с. 231-232, т. 1).

Внаслідок порушення взятих на себе зобов`язань за кредитним договором станом на 05 жовтня 2018 року в ОСОБА_1 утворилася заборгованість у розмірі 1 606 013,64 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 31 743,22 доларів США (894 366,97 грн); заборгованість за нарахованими процентами - 18 286,60 доларів США (515 225,90 грн); пеня - 134 153,84 грн; штраф - 62 266 ,87 грн (а. с. 229-230, т. 1).

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Кузьменка Ю. О. проведено за ТОВ «Фінанс Проперті Групп» державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру загальною площею 83,00 кв. м, жилою площею 60,10 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1699123180000; номер запису про власність №29017333) (а. с. 127-128, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, виходив із того, що на час вчинення реєстраційних дій діяв Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», тому у державного реєстратора були відсутні підстави для проведення державної реєстрації права власності на квартиру за відповідачем.

Постанова апеляційного суду оскаржується лише в частині зазначення на аркушах 3-6 постанови інформації щодо того, що розмір заборгованості становить 1 606 013,64 грн, тому в іншій частині оскаржуване судове рішення не переглядається.

Абзацом 1 пункту 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» визначено, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі додаткові, можуть бути оскаржені в касаційному порядку як у цілому, так і в частині, а також щодо обставин (фактів), встановлених судом (незалежно від того, чи вплинули висновки суду про ці обставини (факти) на вирішення справи по суті), однак, лише з підстав неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, або резолютивної частини з питань розподілу судових витрат між сторонами, порядку та способу виконання рішення.

Звертаючись із касаційною скаргою заявник посилалась на те, що суд апеляційної інстанції в судовому рішення неправомірно визначив розмір її заборгованості за кредитним договором, із якою вона не згодна, тому просила виключити вказані посилання із оскаржуваного рішення.

Судами встановлено, що 10 жовтня 2018 року ТОВ «Фінанс Проперті Групп» направило ОСОБА_1 вимогу про усунення порушення основного зобов`язання та/або іпотечного договору у якій вказано, що станом на 05 жовтня 2018 року заборгованість за кредитним договором становить 1 606 013,64 грн, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту - 31 743,22 доларів США (894 366,97 грн); заборгованості за нарахованими процентами - 18 286,60 доларів США (515 225,90 грн); пені - 134 153,84 грн; штрафу за порушення умов договору - 62 266 ,87 грн.

Також вказано, що необхідно вжити заходів щодо усунення порушення виконання кредитних зобов`язань за кредитним договором в 30-денний строк. У випадку невиконання зобов`язань у вказаний термін іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до положень статті 37 та/або статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Отже, відповідач, визначивши розмір заборгованості за кредитним договором у зв`язку із неналежним виконання позивачем основного зобов`язання, направив вимогу останній про усунення вказаних порушень.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу в апеляційному порядку, з урахуванням предмета та підстав позову (а саме, що дії державного реєстратора щодо реєстрації права власності на квартиру за відповідачем, є неправомірними), досліджував дотримання відповідачем вимог закону щодо звернення стягнення на предмет іпотеки згідно статті 37 Закону України «Про іпотеку» й, відповідно, надання ним документів для реєстрації права власності, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127. При цьому розмір заборгованості судом не перевірявся та не визначався.

Тим більше, що здійснюючи державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем державний реєстратор не перевіряє безспірність заборгованості, оскільки таке передбачено у разі вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису.

Сама по собі незгода позивача із визначеним відповідачем розміром заборгованості за кредитним договором не є підставою для виключення посилання апеляційного суду у мотивувальній частині судового рішення на направлену відповідачем вимогу, у якій вказана така заборгованість.

При цьому визначений відповідачем розмір заборгованості у сумі 1 606 013,64 грн, вказаний у вимозі, не свідчить про правомірність її обчислення, а тому вказана сума не може вважатися обставиною, встановленою судом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду