ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 761/35475/18

1. Описова частина

У вересні 2018 року приватне акціонерне товариство «Київська пересувна механізована колона-2» (далі - ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Екобуд» (далі - ТОВ «Екобуд»), ОСОБА_2 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня

2019 року позов ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» задоволено.

Визнано за ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» право власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які знаходяться у будинку

АДРЕСА_1 .

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 62), (в літ. А), загальною площею 119,6 кв. м, які знаходяться у будинку АДРЕСА_1 .

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у частині визнання права власності скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року у частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та закрито провадження у справі у цій частині на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року касаційну скаргу

ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2» задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог

ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2021 року касаційну скаргу ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2», задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в частині відмови у задоволенні вимог щодо витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано і в цій частині позовних вимог залишено в силі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року. У іншій частині позовних вимог постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року залишено без змін.

У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», у якій товариство просить ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про стягнення на його користь судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та двох касаційних скарг, а також витрат на професійну правничу допомогу.

У квітні 2022 року до Верховного Суду надійшло заперечення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заяву ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» про ухвалення додаткового судового рішення, обґрунтовуючи його тим, що судовий збір за подання позивачем позовної заяви та касаційних скарг має бути стягнутий з усіх відповідачів, а не лише з ОСОБА_2 , як про це просить товариство.

Разом із цим представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 вважає відсутніми правові підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» таку вимогу було заявлено із пропуском встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку.

2. Мотивувальна частина

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції зокрема складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», яке є правонаступником ПрАТ «Київська пересувна механізована колона-2», звертаючись до Шевченківського районного суду м. Києва із позовною заявою сплатило судовий збір у розмірі 17 299,96 грн, що підтверджується платіжним доручення від 04 вересня 2018 року № 118 (а. с. 15, т. 1).

При подачі у січні 2020 року касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» було сплачено судовий збір у розмірі 34 598,00 грн та 1,92 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 20 січня

2020 року № 13 та від 11 лютого 2020 року № 13 (а. с. 108, 143, т. 2).

При подачі у серпні 2020 року касаційної скарги на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» було сплачено судовий збір у розмірі 34 599,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 19 серпня 2020 року № 44

(а. с. 61-а, т. 3).

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша цієї ж статті).

Враховуючи те, що у справі заявлено дві позовні вимоги, майнового (витребування майна з чужого незаконного володіння та немайнового (визнання права власності) характеру і у задоволенні позовної вимоги немайнового характеру відмовлено, а у задоволенні позовної вимоги майнового характеру задоволено, й що під час розгляду справи судами

ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» сплачувало судовий збір за дві вимоги, суми судового збору за майнові позовні вимоги підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що заяву ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» про ухвалення додаткового рішення в частині стягнення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви та двох касаційних скарг слід задовольнити частково.

Отже, з ТОВ «Екобуд», ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» підлягає стягненню 77 689,80 грн (15 537,96 грн (17 299,96 грн - 1 762,00 грн) + 31 075,92 грн (34 599,92 грн -3 524,00 грн) + 31 075,92 грн (34 599,92 грн -3 524,00 грн)) на відшкодування судового збору, сплаченого останнім за подання позовної заяви та касаційних скарг на постанову Київського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року й постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі

№ 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

До заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої до Верховного Суду 05 січня 2022 року, ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» додано договір про надання правової допомоги від 10 січня 2020 року № 2/2020, акти приймання-передачі наданих послуг від 18 січня 2020 року та 26 серпня 2020 року, а також платіжні доручення від 20 січня 2020 року № 16 у розмірі 13 000,00 грн та від 28 серпня 2020 року № 138 - 15 000,00 грн.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої-третьої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Разом із тим, ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2», звертаючись до Верховного Суду із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі 05 січня 2022 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, не заявляло клопотання про поновлення такого строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наявні підстави для залишення заяви ТОВ «Київська пересувна механізована колона-2» у частині ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі без розгляду, що відповідає положенням статті 141 ЦПК України та вищевказаній релевантній практиці Верховного Суду.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду