ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 560/1174/22

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати неправомірними дії Старшого Державного виконавця Другого Відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бялик Юлії Дмитрівни щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 18 січня 2022 року ВП № 68204700 щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 87950,08 грн. на виконання постанови № 56414584 від 25 лютого 2020 року Другого Відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький.);

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого Державного виконавця Другого Відділу Державної виконавчої служби у м. Хмельницький Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Бялик Юлії Дмитрівни від 18 січня 2022 року ВП № 68204700 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 87950,08 грн.

- зняти арешт з рухомого та нерухомого майна боржника, накладений в межах даного виконавчого провадження 18 січня 2022 року постановою ВП N 68204700.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що в межах даної адміністративної справи позивачем не оскаржується постанова державного виконавця №56414584 від 25.02.2020 про стягнення виконавчого збору. Отже, позивач у даній адміністративній справі оскаржує рішення відповідача про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа щодо стягнення виконавчого збору, в той же час, постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору (як виконавчий документ, на підставі якого винесена спірна постанова) позивачем не оскаржена. Суд звернув увагу, що постанова про відкриття виконавчого провадження є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття якого врегульовано Законом №1404. Однак, позивач, оскаржуючи постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документа щодо стягнення виконавчого збору, не обґрунтовує її протиправність. Разом з тим, порядок прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом №1404, відповідачем не порушено, а постанова про стягнення виконавчого збору на підставі якої відкриті виконавчі провадження, є чинною. Враховуючи вищевикладене, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2022 ВП № 68204700 слід відмовити.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2022 року апеляційну скаргу позивачки залишено без руху на підставі ч.3 ст.298 КАС України. При цьому, особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку, вказавши інші підстави для поновлення строку.

Залишаючи без руху апеляційну скарги позивачки, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято 11.02.2022, тобто 10-й день апеляційного оскарження припадає на 21.02.2022. Проте апеляційну скаргу подано за допомогою засобів поштового зв`язку 16.04.2022, тобто з пропущенням 10-денного терміну на апеляційне оскарження, встановленого ст. 286 КАС України. При цьому, апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення першої інстанції у цій справі, яке обґрунтоване тим, що оскаржуване рішення нею отримано 16.03.2022. Проте і в даному випадку скаржником пропущено строк на апеляційне оскарження, встановлений статтею 287 КАС України.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити дії.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вказав, що обставини, з якими апелянт пов`язує поважність причин пропуску строків звернення, повинні бути доведеними та підтвердженими належними доказами, і дійсно підтверджувати неможливість звернення до суду у встановлений законодавством строк. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Суд вважав, що наведені скаржником обставини щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, а заявлене скаржником клопотання про поновлення строку не містить в собі жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого статтею 287 КАС України. Жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, скаржником не надано, немає таких доказів і в матеріалах справи. Таким чином, оскільки скаржник не навів поважних підстав для пропуску строку на апеляційне оскарження, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що причина пропуску процесуального строку має об`єктивний і незалежний від скаржника характер, скаржником додатково такі докази не подано, обставини, на які покликається скаржник у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, на переконання суду апеляційної інстанції, не є непереборними чи такими, що унеможливлювали реалізацію права на апеляційне оскарження.

21 червня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року, в якій скаржниця, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати зазначене судове рішення та направити справу на продовження розгляду до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2022 року було відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.

В обґрунтування поданої касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску строку є необґрунтованими, оскільки строк пропущено з поважних причин. Так, в касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вона є інвалідом 2 групи, у зв`язку з онкозахворюванням веде малорухомий спосіб життя. Також, як на причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 , посилається як на карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19), так і на введення воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку Російської Федерації.

В ухвалі від 11 липня 2022 року Верховний Суд відхилив посилання заявника касаційної скарги на введення воєнного стану як підставу пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції було прийнято 11 лютого 2022 року, 10-й день апеляційного оскарження, встановленого статтею 287 КАС України, припадав на 21 лютого 2022 року, а введення воєнного стану було запроваджено Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку, що заявник касаційної скарги не обґрунтував взаємозв`язку між пропуском строку на апеляційне оскарження, останній день якого припадав на 21 лютого 2022 року, з воєнним станом, що запроваджено 24 лютого 2022 року.

Відповідачем відзиву на вказану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено до касаційного розгляду.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Згідно ч. 1,2 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частини 1,6 статті 287 КАС України: Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Пункт 4 частини 1 статті 299 КАС України: Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Вирішуючи питання обґрунтованості поданої касаційної скарги, Верховний Суд (далі - Суд) виходить з того, що за приписами частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції чинній до 08.02.2020), суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, повне рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 складене в той же день - 11.02.2022. При цьому, справа в суді першої інстанції була розглянута за відсутності сторін на підставі поданих ними заяв про розгляд справи без їх участі.

На адресу позивачки рішення суду першої інстанції було надіслано 21.02.2022 та отримано нею 16.03.2022.

Відтак, враховуючи приписи статті 295 КАС України, у взаємозв`язку із статтею 287 КАС України, останній день оскарження рішення суду першої інстанції - 28.03.2022 (оскільки десятий день оскарження припав на вихідний день - суботу, то, згідно ч. 6 ст. 120 КАС України, останнім днем вважається наступний за цією датою перший робочий день, тобто 28.03.2022).

Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується скаржницею, із апеляційною скаргою на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року, позивачка звернулася 16.04.2022, тобто з пропуском десятиденного строку, визначеного приписами статті 287 КАС України.

Як на підставу поважності пропуску процесуального строку в заяві від 20.05.2022, поданій на адресу суду апеляційної інстанції, позивачка вказувала, що вона є інвалідом 2 групи, у зв`язку з онкозахворюванням веде малорухомий спосіб життя. Також, як на причини пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 , посилалася як на карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19), так і на введення воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією збоку Російської Федерації.

Водночас, будь - яких доказів, які б підтверджували перебування позивачки в закладах медичного призначення на лікуванні у зв`язку із наявним захворюванням під час строку на апеляційне оскарження, а також яким чином поширення коронавірусної хвороби (COVID - 19) перешкоджало в реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 не було надано.

Суд, зважаючи на наведене, зазначає, що суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження, дійшов вірного висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є такими, що не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Суд звертає увагу, що як апеляційна скарга, так і заява про поновлення строку на апеляційне оскарження була подана та підписана представником позивачки - Іванченко О.П .

Водночас, будь - яких поважних причин, які б позбавляли вказану представницю своєчасно звернутися до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою в інтересах її довірительки, як останньою, так і її представницею не наведено.

Відтак, Суд зауважує, що при належному добросовісному відношенні позивачка не була позбавлена можливості подати апеляційну скаргу, як особисто, так і через представника, в межах строку звернення до суду апеляційної інстанції, проте таким правом не скористалася.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи ОСОБА_1 безпідставними, а висновки суду апеляційної інстанції - обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349-356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -