ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/12303/20-а

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Донецької обласної прокуратури, у якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури Білоусова Євгена Олександровича щодо невчинення дій з приведення у відповідність (перейменування) займаної ним посади першого заступника прокурора Донецької області з рівнозначною посадою першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури, відмови у видачі посвідчення першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури та внесення запису про зміну назви посади до трудової книжки;

1.2. зобов`язати керівника Донецької обласної прокуратури:

привести у відповідність (перейменувати) займану позивачем посаду першого заступника прокурора Донецької області з рівнозначною посадою першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури з 11.09.2020;

видати позивачу посвідчення першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури;

внести запис до трудової книжки позивача про зайняття посади першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури з 11.09.2020;

перерахувати та виплатити з 11.09.2020 заробітну плату з розрахунку посадового окладу, встановленого для першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури.

1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 11.09.2020, тобто з дати початку функціонування Донецької обласної прокуратури, посаду позивача відповідачем протиправно не приведено у відповідність із новим штатним розкладом, не видано позивачу посвідчення встановленого зразка та не внесений відповідний запис до його трудової книжки. На його думку, такою бездіяльністю порушені права позивача на працю, принципи рівності громадян, а підстави, з яких відмовлено у задоволенні заяви про перейменування посади, видачі посвідчення, не ґрунтуються на вимогах закону.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2.1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 квітня 2021 року позов задоволено.

2.2. Визнано протиправним та скасовано наказ виконуючого обов`язки керівника Донецької обласної прокуратури Білоусова Євгена Олександровича № 1127-к від 14.09.2020.

2.3. Визнано протиправною бездіяльність виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури Білоусова Євгена Олександровича щодо невчинення дій з приведення у відповідність (перейменування) займаної ОСОБА_1 посади першого заступника прокурора Донецької області з рівнозначною посадою першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури, відмови у видачі посвідчення першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури та внесення запису про зміну назви посади до трудової книжки.

2.4. Зобов`язано керівника Донецької обласної прокуратури привести у відповідність (перейменувати) займану ОСОБА_1 посаду першого заступника прокурора Донецької області з рівнозначною посадою першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури з 11.09.2020.

2.5. Зобов`язано керівника Донецької обласної прокуратури видати позивачу посвідчення першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури.

2.6. Зобов`язано керівника Донецької обласної прокуратури внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про зайняття посади першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури з 11.09.2020.

2.7. Зобов`язано керівника Донецької обласної прокуратури перерахувати та виплатити позивачу з 11.09.2020 заробітну плату з розрахунку посадового окладу, встановленого для першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури.

2.8. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного доказу того, що позивач був звільнений з адміністративної посади у встановленому законодавством порядку, що посади першого заступника прокурора та першого заступника керівника є аналогічними, адже фактично було змінено тільки назву прокуратури.

3. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач взагалі не проходив атестацію, тому відсутні підстави для його переведення з посади першого заступника прокурора Донецької області на посаду в Донецьку обласну прокуратуру відповідно до п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

4.1. Підставою звернення з касаційною скаргою позивач зазначив пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

5. На обґрунтування підстави оскарження скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в частині можливості звільнення з посади прокурора або припинення повноважень прокурора на адміністративній посаді у випадку перейменування органу прокуратури; пункту 4 Прикінцевих і перехідних положень Закону України №113-ІХ від 19 вересня 2019 року, статті 104 ЦК України щодо правомірності утворення нових органів прокуратури шляхом перейменування, а не ліквідації чи реорганізації; пункту 2 частини першої статті 41 Закону України «Про прокуратуру» щодо можливості припинення повноважень на адміністративній посаді у випадку зміни назви органу прокуратури; статті 81 Закону України «Про прокуратуру» щодо обов`язку виплати заробітної плати прокурорам, яких не призначено у «нові» прокуратури; наявності підстави для перейменування посади і співвідношення посад, визначених у статті 39 Закону України «Про прокуратуру» у випадку зміни назви органу прокуратури.

6. Донецька обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали відзиви на касаційну скаргу позивача, за змістом яких висловили свої доводи, якими заперечили проти висловлених у скарзі обґрунтувань щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції по суті вирішення спору, та просили залишити оскаржуване судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

7. 03.04.2014 позивач призначений на посаду першого заступника прокурора Донецької області, відповідно до наказу в.о. Генерального прокурора України №538к від 03.04.2014.

8. В межах розгляду адміністративної справи № 200/13482/19-а Донецьким окружним адміністративним судом встановлено, що 08.10.2019 позивач подав на адресу Генерального прокурора Рябошапки Р.Г. заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію такого змісту:

«На підставі пункту 10 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прошу перевести мене на посаду прокурора в обласній прокуратурі і для цього допустити до проходження атестації.

З умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений.

Для цілі проходження атестації, яка включає оцінку моєї професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, даю згоду кадровим комісіям і робочим групам на повний та безпосередній доступ до інформації, визначеної у пункті 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону, з метою її обробки, перевірки та використання під час атестації, включаючи інформацію з обмеженим доступом і таку, що містить персональні дані, а також даю згоду на надсилання мені комісіями, у разі необхідності, письмових запитань щодо професійної етики та доброчесності» із зазначенням дати 08.10.2019 та підпису позивача.

9. Вказану заяву позивач здав до канцелярії прокуратури Донецькій області, що підтверджується реєстром внутрішніх передач від 08.10.2019 з підписом працівника прокуратури Донецької області, та, в подальшому, 15.10.2019 зазначена заява була направлена до Генеральної прокуратури України.

10. 25.10.2019 органами прокуратури на адресу фактичного проживання позивача у м. Маріуполі направлено лист-відповідь на заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі від 08.10.2019, у якому зазначено, що, відповідно до абзацу першого пункту 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури», прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних, місцевих та військових прокуратур можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Згідно з положеннями пункту 10 розділу II Закону прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації. На виконання вказаних положень Закону наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, пунктом 9 якого передбачено, що атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку. Відсутність заяви прокурора за встановленою формою свідчить про відсутність підстав для проведення атестації та переведення на посаду прокурора до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури.

11. Підсумовуючи Генеральна прокуратура у зазначеному листі від 25.10.2019 повідомила позивачу, що подана ним заява про переведення на посаду прокурора обласної прокуратури не відповідає встановленій формі, що відповідно до вимог Закону унеможливлює подальшу участь позивача у проходженні атестації.

12. У той же день 25.10.2019 Генеральним прокурором Рябошапкою Р. видано наказ №459к, згідно з яким, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини другої статті 41 Закону України «Про прокуратуру», підпунктом 1 пункту 19 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», звільнено позивача з посади першого заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 28 жовтня 2019 року, у зв`язку з чим, 28.10.2019 начальником відділу роботи з кадрами прокуратури Донецької області на адресу позивача направлений відповідний документ з назвою «Увідомлення» за вих. № 11/1612.

13. Вказані обставини встановлені рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/13482/19-а за позовом позивача до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Донецької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії, яке набрало законної сили, а тому під час розгляду цієї справи на підставі ст. 78 КАС України не потребують доведення.

14. Не погоджуючись із вказаним наказом від 25.10.2019 № 459к позивач звернувся до суду з позовом.

15. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду 18.02.2020 по справі № 200/13482/19-а його адміністративний позов до Офісу Генерального прокурора, прокуратури Донецької області про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Генерального прокурора № 459к від 25.10.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника прокурора Донецької області та органів прокуратури. Зобов`язано Генерального прокурора поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника прокурора Донецької області з 29.10.2019 року. Стягнуто з Прокуратури Донецької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.10.2019 року до 18.02.2020 року в розмірі 179488,14 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

16. Постановою Першого апеляційного адміністративного суд від 28.05.2020 апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора та прокуратури Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі № 200/13482/19-а залишено без змін.

17. 26.11.2020 в межах касаційного перегляду Верховним Судом винесено постанову, якою касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та прокуратури Донецької області залишено без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18.02.2020 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020 у справі № 200/13482/19-а без змін.

18. На виконання вказаних рішень суду наказом Генерального прокурора від 27.04.2020 № 104к ОСОБА_1 поновлено на посаді з 29.10.2019.

19. 03.09.2020 наказом Генерального прокурора № 410, зокрема, юридичну особу «Прокуратуру Донецької області» перейменовано без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у «Донецьку обласну прокуратуру».

20. Відповідно до наказу Генерального прокурора від 08.09.2020 № 414 днем початку роботи перейменованих обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

21. На підставі вищевказаного наказу Генерального прокурора, виконуючим обов`язки керівника Донецької обласної прокуратури Білоусовим Є.О. прийнято наказ № 1127-к від 14.09.2020, відповідно до якого визначено, зокрема, першому заступнику прокурора Донецької області ОСОБА_1 , посада якого не передбачена наказом Генерального прокурора № 46ш від 08.09.2020, тимчасово визначено робоче місце у відділі захисту інтересів дітей та протидії насильству Донецької обласної прокуратури у кабінеті 309 в приміщенні Донецької обласної прокуратури по вул. Університетській, 6 у м. Маріуполі. При цьому виконувачу обов`язків начальника відділу захисту інтересів дітей та протидії насильству Донецької обласної прокуратури Федоровському Л.І. наказано забезпечити ведення табельного обліку використання робочого часу та здійснювати контроль за дотриманням ОСОБА_1 службової та трудової дисципліни.

22. 25.09.2020 ОСОБА_1 звернувся і заявою до Генерального прокурора Венедіктової І.В. (копію надіслав в.о. керівника Донецької обласної прокуратури Білоусову Є.О. ), відповідно до якої просив привести у відповідність штатному розпису Донецької обласної прокуратури назву його посади, видати посвідчення, встановленого зразка з новою назвою посади «перший заступник керівника Донецької обласної прокуратури» та внести відповідний запис у трудову книжку.

23. Начальником Департаменту кадрової роботи та державної служби Офісу Генерального прокурора надано відповідь на вказану заяву № 07-666-20 від 28.10.2020. Відповідно до змісту зазначеної відповіді позивачу повідомлено, що переведення на посаду прокурора в обласну прокуратуру, в тому числі на адміністративну, буде вирішуватись за результатами проходження атестації або на підставі рішення комісії з добору керівного складу, відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» та законодавства про працю.

24. Листом від 12.10.2020 № 07-159вих-20, який надіслано на адресу позивача за підписом в.о. керівника Донецької обласної прокуратури Білоусова Є.О., позивача повідомлено, що до компетенції відділу кадрової роботи та державної служби обласної прокуратури не входить приведення у відповідність штатному розпису Донецької обласної прокуратури назви посади, видання посвідчення та внесення відповідного запису до трудової книжки, оскільки на адресу обласної прокуратури не було надіслано рішення про успішне проходження ОСОБА_1 атестації.

25. 03.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із запитом про надання публічної інформації, на який листом від 06.11.2020 № 27-141вих-20 йому була надана відповідь з додатками.

26. Крім того, згідно з довідкою Донецької обласної прокуратури від 18.11.2020 № 21-85-121 відповідачем визначено, що посада перший заступник прокурора Донецької області є прирівняною до посади першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури. Розмір заробітної плати першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури станом на 11.09.2020 складає 98877,34 грн, з якої посадовий оклад 52970,00 грн, надбавка за вислугу років (45 %) 23836,50 грн., надбавка за роботу з таємними документами (15 %) 7945,50 грн., матеріальна допомога на оздоровлення 7062,67 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 7062, 67 грн.

27. Згідно з розрахунковим листком за вересень 2020 року позивач отримав заробітну плату у розмірі 19354,52 грн, яка складається з, зокрема посадового окладу у розмірі 8870,00 грн.

28. Вважаючи, що бездіяльністю відповідача порушені його права на працю, на оплату праці, принципи рівності громадян, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

29. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

30. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

33. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. Статтею 4 Закону № 1697-VII встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

35. Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

36. Законом України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року, далі - Закон № 113-IX) до Закону № 1697-VII були внесені зміни.

37. Зокрема, в тексті Закону №1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно на «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».

38. Згідно з абзацами 1, 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

39. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру".

40. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

41. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

42. Згідно із пунктом 11 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

43. На виконання вимог Закону №113-IX, наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок №221).

44. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена Розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

45. За результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:

1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;

2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.

46. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.

47. Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Закону України №113-IX, положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини 1 статті 39 Закону України "Про прокуратуру".

48. Згідно з пунктом 10 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» адміністративними посадами в Офісі Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратурах (крім посад, зазначених у частині третій цієї статті) є посади: першого заступника керівника обласної прокуратури.

49. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

51. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

52. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність Донецької обласної прокуратури.

53. Ця бездіяльність, на думку позивача, виразилась у тому, що посада першого заступника прокурора Донецької області прирівнюється до посади першого заступника керівника Донецької обласної прокуратури і, посилаючись на п.8 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113, пп.7-15 ч.1 ст.39 ЗУ «Про прокуратуру», він зазначає, що призначення на посаду заступника керівника обласної прокуратури можливе без проходження атестації.

54. Переглядаючи судове рішення суду апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування цим судом норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

55. Суди попередніх інстанцій установили, що на виконання судового рішення позивача поновлено на посаді першого заступника прокурора Донецької області.

56. Також суди установили, що позивач не проходив атестацію відповідно до Закону №113 та Порядку №221.

57. Втім згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №113-ІХ, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру». Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

58. Оскільки позивач не проходив атестацію, тому Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для його переведення з посади першого заступника прокурора Донецької області на аналогічну посаду в Донецьку обласну прокуратуру відповідно до п. 7 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, також відсутні підстави для перейменування займаної ним посади.

59. Водночас Верховний Суд враховує таке.

60. Відповідно до підпункту 1 пункту 8 Закону України №113-IX, положення щодо проходження прокурорами атестації, передбачені цим розділом, не поширюються на Генерального прокурора, а також прокурорів, яких після набрання чинності цим Законом призначено на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини 1 статті 39 Закону України "Про прокуратуру".

61. Верховний Суд наголошує, що вказана правова норма стосується прокурорів призначених на адміністративні посади, передбачені пунктами 1-15 частини 1 статті 39 Закону України "Про прокуратуру", після набрання чинності цим Законом №113-IX.

62. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 39 Закону України «Про прокуратуру» посада першого заступника керівника обласної прокуратури є адміністративною посадою в обласних прокуратурах.

63. Однак, суди попередніх інстанцій установили, що на посаду першого заступника прокурора Донецької області позивача призначено 03.04.2014 року.

64. Водночас Закон України №113-IX набрав чинності з 25.09.2019.

65. Отже, положення підпункту 1 пункту 8 Закону України №113-IX не поширюють свою дію на позивача.

66. За таких обставин Верховний Суд вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у спірних правовідносинах ознак протиправної бездіяльності відповідача, а тому підстави для задоволення цього позову відсутні.

67. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із дотримання норм матеріального та процесуального права.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги.

68. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

69. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судовому рішенні повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

70. Крім цього, у контексті оцінки решти доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

71. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, оскільки за правилами Кодексу адміністративного судочинства України об?єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

72. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

73. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

74. Таким чином, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд