ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 619/2314/13-ц

1. Описова частина

У червні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» (далі - ТОВ «ФК «Фінрайт») звернулось до суду з заявою про заміну сторони позивача та стягувача.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») задоволені, стягнуто солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитом у розмірі 851 630,68 грн та 3 444,00 грн судового збору.

29 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Фінрайт» укладений договір про відступлення прав вимоги № GL3N217214, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло усіх прав кредитора за кредитними операціями, переданими йому згідно з додатком № 1 договору, а саме передано права вимоги за кредитним договором від 03 березня 2008 року № 6/4/33/2008/840/Л/96 та за договором поруки від 03 березня 2008 року № 6/4/33/2008840-П/97, укладеного зі ОСОБА_2 .

Вказує, що рішення набрало законної сили, на поточний момент рішення боржниками не виконано, заборгованість не сплачено у зв`язку з чим просило здійснити процесуальне правонаступництво позивача ПАТ КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Фінрайт» та замінити стягувача ПАТ «КБ «Надра» на правонаступника ТОВ «ФК «Фінрайт» у виконавчому провадження з примусового виконання рішення суду у справі № 619/2314/13-ц.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року, заяву ТОВ «ФК «Фінрайт» задоволено.

Замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на стягувача ТОВ «ФК «Фінрайт» у виконавчому провадження з виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 березня 2013 року по справі № 619/2314/13-ц.

Судові рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що відповідно до вимог чинного законодавства заявником надано всі належні та допустимі докази, які підтверджують перехід прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора, що є підставою для його заміни, як стягувача у виконавчому провадженні.

Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року скасовано.

Передати справу № 619/2314/13-ц на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відповідно до вимог чинного законодавства заявником надано всі належні та допустимі докази, які підтверджують перехід прав та обов`язків від первісного кредитора до нового кредитора, що є підставою для його заміни, як стягувача у виконавчому провадженні.

У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належним чином про час і місце розгляду заяви, фактично позбавив права на участь в судовому засіданні, позбавив права висловлювати свою позицію, доводи, надати докази та заперечення проти даної заяви.

Верховним Судом у постанові від 27 квітня 2021 року, якою дану справу було передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції було зазначено, що даних про отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повістки про судове засідання 01 липня 2020 року матеріали справи не містять. Скасовуючи постанову Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року Верховним Судом було зазначено, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Проте, суд апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду у даній справі уваги не звернув, при новому розгляді справи не перевірив обставини неповідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо розгляду справи в суді першої інстанції та той факт, що матеріали справи не містять даних про отримання повістки про судове засідання 01 липня 2020 року, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Апеляційний суд, залишаючи без змін судове рішення першої інстанції, і не звернув уваги на вказану обов`язкову підставу для скасування судового рішення, не перевірив порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Судом апеляційної інстанції не були застосовані правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 316/1391/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 2-334/10, від 30 січня 2019 року у справі № 2-257/10.

Разом з цим, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження всупереч вимогам процесуального законодавства задовольнив заяву за відсутності доказів відступлення прав грошової вимоги за вказаним вище договором по відношенню до відповідачів, а суд апеляційної інстанції дані обставини не дослідив та неправомірно погодився з позицією суду першої інстанції, залишаючи поза увагою відсутність доказів відступлення прав грошової вимоги. Рішення про заміну сторони виконавчого провадження було прийняте без реального дослідження обставин справи та за відсутності належних та допустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Котелевського районного суду Полтавської області.

11 липня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

В матеріалах справи містяться судові повістки про виклик до суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на судове засідання призначене на 01 липня 2020 року о 11.30 год (а. с. 57, 59). Даних про отримання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повістки про судове засідання 01 липня 2020 року матеріали не містять.

Натомість в матеріалах справи містяться конверти з повістками, які повернулись на адресу суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» (арк.спр. 57-58, 59-60).

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також грубим порушенням вимог статей 128-130, 223, 372 ЦПК України.

У частині третій статті 442 ЦПК України визначено, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув заяву ТзОВ «ФК «Фінрайт» про заміну сторони виконавчого провадження без належного повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час та місце її розгляду, а саме даних про отримання ними повісток про судове засідання 01 липня 2020 року, розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції належної уваги не звернув, доводи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо неповідомлення його в суді першої інстанції про розгляд заяви про заміну сторони виконавчого провадження не перевірив.

Постановою Верховного Суду від 27 квітня 2021 року дана справа вже передавалась на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав невиконання апеляційним судом пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України.

Проте, суд апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду у постанові від 27 квітня 2021 року уваги не звернув, при новому розгляді справи не перевірив обставини неповідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи в суді першої інстанції та те, що матеріали справи не містять даних про отримання останніми повісток про судове засідання, призначене на 01 липня 2020 року.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_1 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи і ця обставина підтверджується матеріалами справи, та апеляційним судом не виконано вимоги пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, то оскаржуване судове рішення апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду