ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 296/7709/16-ц

1. Описова частина

У вересні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 , Житомирської міської ради, в якому просили:

- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської міської ради від 02 березня 2010 року №1206 «Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), складення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд виданих на ім`я ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 та передачі зазначеної земельної ділянки у власність;

- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №584802 від 27 липня 2010 року, виданий ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0451га, кадастровий номер 1810136600:04:001:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати запис у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №011023000155 від 27 липня 2010 року.

Позовна заява мотивована тим, що приватизація спірної земельної ділянки ОСОБА_3 відбулась з порушенням вимог чинного законодавства України.

Позивачі зазначали, що своїми діями та рішеннями відповідачі порушили право ОСОБА_1 на використання та обслуговування своєї власності. Крім того, були порушені конституційні права ОСОБА_2 , яка будучи багатодітною матір`ю не в змозі покращити житлові умови своєї родини, так як земельна ділянка, яку вона просила їй виділити, вже була приватизована ОСОБА_3 з порушеннями чинного на той час законодавства України.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року у складі судді Сингаївського О. П. клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Гайдащука О. С. задоволено, провадження по справі закрито.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі звернулися до суду в порядку цивільного судочинства з питання визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради, яке приймалося суб`єктом владних повноважень, а тому вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 01 листопада 2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд виходив з того, що оскільки внаслідок прийняття рішення Житомирською міською радою

ОСОБА_3 набув речове право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:001:0054), що підтверджується виданим правовстановлюючим документом (державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №584802), то вимога про визнання незаконним такого рішення органу місцевого самоврядування та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У січні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - адвоката Гайдащука О. С. на постанову Житомирського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Гайдащук О. С., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 758/1764/17, провадження № 11-438апп18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників та безпосередньо спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, відносяться до компетенції адміністративних судів.

Також зазначає, що позивач ОСОБА_2 зазначала у позові, що неодноразово зверталась протягом 2014 року до Житомирської міської ради із заявою про виділення їй земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, проте отримала відмову.

З огляду на вказане вважав, що між позивачем та Житомирською міською радою має місце саме спір, який є публічно-правовим та належить до адміністративної юрисдикції, оскільки Житомирська міська рада, виконуючи публічно-владні управлінські функції, заборонила позивачу певну поведінку (в аспекті володіння та користування вказаною спірною земельною ділянкою).

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами установлено, що підпунктом 110.1 пункту 110 додатку №1 до рішення Житомирської міської ради від 02 березня 2010 року №1206 «Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» ОСОБА_3 безоплатно передано у власність (приватизація) земельну ділянку площею 0,0451 га, яка знаходиться у АДРЕСА_1 , без права нової забудови.

На підставі вищевказаного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №584802, яким посвідчено право власності на земельну ділянку площею 0,0451 га з кадастровим номером 1810136600:04:001:0054, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та зазначено обтяження - заборона будівництва об`єктів на площі 0,0066 га.

Із змісту позовної заяви вбачається, що заявлені вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської міської ради від 02 березня 2010 року №1206 «Про приватизацію, передачу в оренду, надання дозволу на складання проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам» в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,0451га з кадастровим номером 1810136600:04:001:0054, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та визнання недійсним державного акта серії ЯИ №584802 на право власності на вказану земельну ділянку, виданого на підставі вищевказаного рішення.

2. Мотивувальна частина

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до статті 17 КАС України (в редакції, чинній на час звернення позивачів до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку із здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно- правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Однак сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19) вказано, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача.

Судом апеляційної інстанцій установлено, що предметом спору в даній справі є набуття фізичною особою речових прав на належну територіальній громаді м. Житомира земельну ділянку.

Отже, оскільки внаслідок прийняття рішення Житомирською міською радою ОСОБА_3 набув речове право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1810136600:04:001:0054), що підтверджується виданим правовстановлюючим документом (державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №584802), апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що вимога про визнання незаконним такого рішення органу місцевого самоврядування та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права.

При цьому апеляційним судом обґрунтовано зазначено, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив правовідносини, які виникають у зв`язку із наданням дозволів на розробку проектів землеустрою, з правовідносинами щодо розпорядження органами місцевого самоврядування земельними ділянками, що призвело до помилкового закриття провадження в цивільній справі.

Та обставина, що відповідачем у справі є, зокрема, суб`єкт владних повноважень - Житомирська міська рада, не змінює правової природи спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивачів не стосуються захисту їх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі

№ 758/1764/17 стосується оскарження рішення органу місцевого самоврядування про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, тобто спір виник між конкретним суб`єктом відносно його прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в той час як в даному випадку позивачі оскаржують рішення міської ради про передачу спірної земельної ділянки у власність відповідача.

Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,