ПОСТАНОВА
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 (головуючий-суддя Довга О.І., судді: Запотічний І.І., Сапіга В.П.) у справі №857/3328/18 за позовом Приватного підприємства-фірми «Торгбуд-Сервіс» до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство-фірма «Торгбуд-Сервіс» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДФС у Рівненській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, від 23.06.2018 №812515/32785198 про відмову у реєстрації податкової накладної №259, складеної Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» 23.06.2017, та зобов`язання Головного управління ДФС у Рівненській області зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 23.06.2017 №259.
Позов обґрунтовує тим, що Головне управління ДФС у Рівненській області безпідставно не зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних подану товариством податкову накладну №259 від 23.06.2017, оскільки господарська операція, оформлена даною податковою накладною носила реальний характер, що підтверджується належними документами, наданими позивачем контролюючому органу разом з відповідними поясненнями, що залишено поза увагою Головного управління ДФС у Рівненській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.10.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2019, позов задоволено повністю.
11.03.2019 представник позивача звернувся до суду із заявою про присудження на користь позивача судових витрат у справі, що складаються з витрат на професійну правову допомогу, в розмірі 2000,00 грн.
Додатковою постановою від 25.03.2019 Восьмий апеляційний адміністративний суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Рівненській області на користь Приватного підприємства - фірми «Торгбуд-Сервіс» 2000,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Головне управління ДФС у Рівненській області звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019.
В обґрунтування своїх вимог Головне управління ДФС у Рівненській області посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому звертає увагу, що судами попередніх інстанцій не враховано, що договір про надання правової допомоги від 02.05.2018 містить загальний перелік послуг, які можуть надаватись адвокатом позивачу. Також позивач не надав доказів фактичного надання послуг, зокрема акта про надання послуг, та інших доказів з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Верховний Суд ухвалою від 23.05.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Рівненській області на додаткову постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019 у справі №1740/2002/18.
03.07.2019 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
В обґрунтування клопотання про відшкодування судових витрат адвокат вказав, що згідно з матеріалами справи позивач у своєму відзиві від 24.01.2019, зареєстрованому у Восьмому апеляційному адміністративному суді 29.01.2019 за Вх.№К-1742/19, зазначив, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн, докази понесення таких витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.
До заяви про присудження на користь позивача судових витрат у справі від 11.03.2019 позивач надав копію акта приймання-передачі наданих послуг від 06.03.2019 №06/03-1, складеного між Приватним підприємством-фірмою «Торгбуд-Сервіс» та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і партнери», копію рахунку від 06.03.2019 №06/03-1, копію витягу з ЄДРПОУ щодо Адвокатського об`єднання «Прищепа і партнери», копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 12.10.2011 №829, копію додатку від 24.10.2018 №2 до договору від 02.05.2018, копію платіжного доручення від 07.03.2019 №11809, копію виписки по рахунку від 07.03.2019, копію додаткової угоди від 28.12.2018 №3 до договору від 02.05.2018.
Зазначеними вище документами підтверджено понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 2000,00 грн.
Слід зазначити, що наведені вище положення процесуального законодавства покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на викладене, відповідач як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний був навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження своїх доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із позовними вимогами.
Водночас ГУ ДФС у Рівненській області як суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростували співмірність розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом у цій справі робіт. Клопотань відповідачем із наведенням обґрунтувань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялося.
Отже, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, надані позивачем на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції дійшов цілком об`єктивного висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн, оскільки розмір витрат є обґрунтованим та пропорційним предмету спору, а також співмірним із виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим ним на виконання відповідних робіт, та обсягом, наданих адвокатом послуг.
Наведене дає підстави для висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення Восьмий апеляційний адміністративний суд не допустив порушення норм процесуального права, а тому касаційну скаргу ГУ ДФС у Рівненській області слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
