ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/13905/19-а

розглянув у судовому засіданні в касаційній інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Макон ЛТД» до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020, ухвалене у складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, прийняту у складі колегії суддів: Міронової Г.М. (головуючий), Геращенка І.В., Ястребової Л.В.

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Макон ЛТД» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 5.11.2019:

- за формою Р № 000173512 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 147425 грн. та штрафними санкціями в розмірі 73712,50 грн., всього на суму 221137,50 грн.;

- за формою В4 № 000174512 про зменшення суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2019 року в розмірі 643432 грн. (том 1 а.с. 4-13).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ «Макон ЛТД» зазначило, що висновки податкового органу про нереальність здійснення позивачем господарських операцій (що стало підставою для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ та штрафних санкцій) спростовуються первинними бухгалтерськими документами.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що в період з 27.09.2019 по 03.10.2019 ГУ ДПС у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Макон ЛТД» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами постачальниками: ТОВ «Тетра Трейдінг Груп» за січень 2019 року та ТОВ «Віннер Ком» за лютий 2019 року (том 1 а.с. 26).

4. За результатами перевірки податковим органом складено акт № 70/05-05-12-20334635 від 10.10.2019, в якому вказано на порушення позивачем п. 44.1 статті 44, пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14, п. 198.1, п. 198.3 статті 198, п. 200.1, п. 200.4 статті 200 Податкового кодексу України внаслідок чого завищено суму податкового кредиту на загальну суму 790857 грн., в тому числі: по декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року на суму 336701 грн., по декларації з податку на додану вартість за лютий 2019 року на суму 454156 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість до сплати по декларації з податку на додану вартість за січень 2019 року на суму 147425 грн. та завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за лютий на суму 643432 грн. (том 1 а.с. 26-61).

5. Позивач подав до ГУ ДПС у Донецькій області письмові заперечення на акт перевірки (том 1 а.с. 65-71).

6. На підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення- рішення:

7. - форми «Р» № 000173512 від 15.11.2019 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 147 425 грн. та штрафними санкціями в розмірі 73 712,50 грн. (том 1 а.с. 80, 81);

8. - форми В4 № 000174512 від 15.11.2019 про зменшення суми розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за лютий 2019 року в розмірі 643 432,00 грн. (том 1 а.с. 82, 83).

9. Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

10. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 11.08.2020, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, позовні вимоги задовольнив повністю.

11. Задовольняючи позовні вимоги суди дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Тетра Трейдінг Груп» і ТОВ «Віннер Ком» підтверджуються первинними документами, спрямовані на одержання економічного ефекту у результаті господарської діяльності.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційні скарзі представник відповідача, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати, у задоволенні позову відмовити.

13. Як підставу касаційного оскарження відповідач указав пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КС України, - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

14. У відзиві на касаційну скаргу представник позивача вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

15. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

16. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

17. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

18. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

19. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

20. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

21. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

22. а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

23. б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

24. в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

25. г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

26. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

27. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

28. дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

29. дата отримання платником податку товарів/послуг.

30. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

31. кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

32. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

33. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

34. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

35. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

36. Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

37. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

38. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

39. Частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

40. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

41. Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

42. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VІ. Оцінка Верховного Суду

43. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 15.11.2019 форми «Р» № 000173512 та форми В4 № 000174512, які ґрунтуються на висновках останнього про нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Тетра Трейдінг Груп» і ТОВ «Віннер Ком».

44. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

45. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

46. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

47. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

48. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

49. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

50. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

51. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

52. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

53. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

54. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

55. Судами установлено, що 25.12.2018 між ТОВ «Тетра Трейдінг Груп» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 12/25, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати покупцеві певний товар, а покупець прийняти такий товар та оплатити його вартість у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених Договором.

56. Постачальник зобов`язується поставляти товар або окремими його партіями в кількості і асортименті та за цінами, визначених та узгоджених сторонами договору у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами Договору (том 1 а.с. 84-86, 87, 88, 89).

57. Відповідно до специфікацій № 1 від 04.01.2019 та № 2 від 09.01.2019 були поставлені апарати розважальні в кількості 11 штук на загальну суму 2020206 грн.

58. В якості доказів здійснення відповідної господарської операції позивачем надано до суду та до перевірки наступні документи: договір, специфікації до нього, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, накази про введення в експлуатацію основних засобів, податкові накладні, платіжні доручення та акти-приймання-передачі цінних паперів.

59. Так, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: видаткові накладні та рахунки на оплату №№ 0104/6, 0104/7, 0104/8 від 04.01.2019, №№ 0109/04, 0109/05 від 09.01.2019, акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 31.01.2019 за №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 28, товарно-транспортні накладні від 04.01.2019 № РН-0104/06, № РН-0109/04 від 09.01.2019, накази про введення в експлуатацію основних засобів від 31.01.2019 за №№01-31, 01-31-1, 01-31-2, 01-31-3, 01-31-4 (том 1 а.с. 90-120).

60. На виконання умов договору позивачем були надані податкові накладні від 04.01.2019 № 312 на загальну суму 395370 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 79074 грн., № 313 на загальну суму 255122 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 51024,40 грн., № 314 на загальну суму 300820 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 60164, від 09.01.2019 № 315 на загальну суму 406453 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 81290,60 грн., № 316 на загальну суму 325740 грн. , у т.ч. ПДВ у сумі 65148 грн. (том 1 а.с. 121, 122, 123, 124, 125).

61. Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: прибуткові ордери № МАК00000011 від 04.01.2019, № МАК00000012 від 04.01.2019, № МАК00000015 від 04.01.2019, № МАК00000013 від 09.01.2019, № МАК00000014 від 09.01.2019; оборотно-сальдову відомість за січень 2019 року; платіжне доручення № 5031 від 08.02.2019; акт прийому-передачі цінних паперів від 18.06.2019 (том 1 а.с. 126-135).

62. 08.01.2019 між ТОВ «Віннер Ком» (Постачальник) та позивачем (Покупець) укладено договір поставки № 01/28, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцю відповідно спрямованої їм заявки певний товар, а покупець зобов`язується належним чином прийняти та своєчасно оплатити його в обсязі та на умовах, передбачених Договором. Предметом поставки є обладнання та матеріали. Асортимент, кількість, ціна товару і місце доставки узгоджуються сторонами додатково на підставі заявки покупця (том 1 а.с. 136-138, 139-147).

63. Відповідно до договору поставки № 01/28 від 28.01.2019 ТОВ «Вінер Ком» зобов`язувалось поставити позивачу товар відповідно до специфікацій.

64. Специфікаціями № 1-9 від 28 січня 2019 року визначено перелік таких товарів, а саме різноманітні автозапчастини на загальну суму 2724937,46 грн.

65. В якості доказів здійснення відповідної господарської операції позивачем надано до суду та до перевірки наступні документи: договір, специфікації до нього, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, прибуткові ордери, накази про введення в експлуатацію основних засобів, податкові накладні, платіжні доручення та акти-приймання-передачі цінних паперів, накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) товарів, накази щодо характеру ремонтних робіт, рахунки на оплату, картки складського обліку матеріалів, договори оперативної оренди транспортних засобів.

66. На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: видаткові накладні та рахунки на оплату №№ 0205/14, 0205/15, 0205/16, 0205/17 від 05.02.2019, №№ 0219/25, 0219/26, 0219/27, 0219/28, 0219/29 від 19.02. 2019, товарно-транспортні накладні №№ Р0205/14, Р0205/17, від 05.02.2019, № Р0219/25 від 19.02.2019 (том 1 а.с. 148-171).

67. На виконання умов договору позивачем були надані податкові накладні від 05.02.2019 № 385 на загальну суму 432000 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 86400 грн., № 386 на загальну суму 210000 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 42000 грн., № 387 на загальну суму 380040 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 76008 грн., № 388 на загальну суму 342854,52 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 68570,90 грн., від 19.02.2019 № 693 на загальну суму 165534,60 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 33106,92 грн., № 695 на загальну суму 183000 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 36600 грн., № 697 на загальну суму 286865,10 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 57373,02 грн., № 700 на загальну суму 161777 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 32235,40 грн., № 701 на загальну суму 109310 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 21862 грн. (том 1 а.с. 172-180).

68. Крім того, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом надано: прибуткові ордери від 05.02.2019 №№ МАК00000339, МАК00000343, МАК00000344, МАК00000345, від 19.02.2019 №№ МАК00000449, МАК00000450, МАК00000451, МАК00000452, МАК00000453; накладну-вимогу на відпуск матеріалів № 6 від 27.02.2019, картки складського обліку матеріалу №№ 2700, 2702, 2703, 2707, 2708, 2813, 2846, 2847, 2849, 2850, 3271, 3272, 3274, 3275, 3280, 3281, 3286, 3290, 3293, 4311, 4842, 6070, 6071, 6072, 6073, 6074, 6075, 6076, 6077, 6078, 6079, 6088, 6069, 7096, 7097, 7098, 7099; платіжні доручення №№ 5232 від 06.03.2019 року, 53 від 25.03.2019 року, акт прийому-передачі цінних паперів від 04.04.2019, від 10.06.2019 року (том 1 а.с. 181-234).

69. Судами попередніх інстанцій установлено, що досліджені під час судового розгляду документи бухгалтерського та податкового обліку є належними первинними документами, які є підставою для податкового обліку та містять відомості, що у повній мірі відображають суть господарської операції, яка відбулась між позивачем та його контрагентом.

70. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 зробив висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

71. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

72. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

73. Так, висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

74. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкова інформація надану іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

75. Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.

76. Що стосується лише наявності кримінальних проваджень варто вказати, що належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому.

77. Доказів, які б свідчили про наявність такого, що набрав законної сили вироку суду відносно позивача та/або контрагента, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано.

78. На підставі наведеного суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що господарські операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Тетра Трейдінг Груп» і ТОВ «Віннер Ком» є реальними та підтверджуються долученими ТОВ «Макон ЛТД» до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; рахунків на оплату, тощо.

79. Переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

80. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

81. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

82. Колегія суддів уважає безпідставними посилання скаржника на висновки Верховного Суду, які на його думку, не були враховані судами попередніх інстанцій при ухваленні судових рішень, скільки вони здійснені за різних фактичних обставин, з урахуванням повноти, належності, достатності доказів, наданих учасниками справи та зібраних судами у кожній конкретній справі в підтвердження складу податкових правопорушень.

83. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

84. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.