ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 638/10072/19

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

В обґрунтування позову вказував, що внаслідок ДТП, яка сталася 8 грудня

2018 року з вини відповідача, належний йому автомобіль Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.

проф. М. С. Бокаріуса (далі - ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса) № 502 від 18 квітня 2019 року вартість збитків, завданих власнику автомобіля Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 , складає 80 611,70 грн; вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля - 202 856,96 грн.

Страховий поліс АК 6630474, за яким застрахована відповідальність відповідача, не є дійсним та відповідно до нього був застрахований інший автомобіль, тому відповідач має нести повну відповідальність за завдану ним шкоду.

Також, позивач вважає, що ДТП, яка сталася з вини відповідача, призвела до моральних страждань та внесла непоправні зміни у життя позивача, оскільки він працює фізичною-особою підприємцем та у своїй діяльності систематично використовував автомобіль, здійснюючи перевезення товару, закупку матеріалів для підприємницької діяльності. Розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінює в 50 000 грн.

За таких обставин просив стягнути з відповідача 283 468,66 грн у відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 50 000 грн - моральної шкоди, а також 2 402,40 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 15 000 грн витрат на правову допомогу та витрат зі сплати судового збору.

Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 3 березня

2020 року позов задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 611,70 грн у відшкодування збитків, завданих в результаті дорожньо-транспортної пригоди, 2 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 595,15 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, 1 981,87 грн витрат на правову допомогу та 892,60 грн витрат зі сплати судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в іншій частині.

Суд першої інстанції дійшов висновку про існування правових підстав для стягнення з відповідача збитків, завданих внаслідок ДТП, у сумі 80 611,70 грн, що підтверджена відповідним висновком експертного автотоварознавчого дослідження. Місцевий суд зазначив, що заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 202 856,96 грн згідно з вказаним висновком є вартістю відновлювального ремонту автомобіля Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 , тому підстави для відшкодування шкоди у заявленому розмірі відсутні.

Врахувавши порушення звичайного ритму життя позивача, яке виразилось у душевних стражданнях з причини пошкодження майна, неможливості користування автомобілем, суд першої інстанції дійшов висновку про завдання позивачу внаслідок ДТП моральної шкоди, розмір якої визначив у сумі 2 000 грн.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року задоволено частково апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 3 березня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування збитків у розмірі 80 611,70 грн та розподілу судових витрат змінено.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 166 662,41 грн, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 1 402,46 грн, 8 758,10 грн - на відшкодування витрат на правову допомогу та 5 522,60 грн - на відшкодування судових витрат.

У іншій частині рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 3 березня 2020 року залишено без змін.

Встановивши, що для відновлення автомобіля позивача окремі вузли та деталі підлягали заміні, апеляційний суд дійшов висновку про визначення збитків у розмірі, який необхідний для повного відновлення пошкодженого автомобіля позивача.

У жовтні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Крячко О. В. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 3 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині задоволених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін та змінити розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18), про те, що «якщо транспортний засіб фактично відремонтований, то розмір збитків визначається як вартість затрачених на відновлювальний ремонт коштів, тобто як вартість реально витрачених матеріалів і проведених робіт. У такому разі звіт автотоварознавчого дослідження не є визначальним доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому зазначені лише можливі витрати, які можуть бути понесені позивачем».

Вказує, що суди попередніх інстанцій у цій справі встановили обставини фактичного проведення ремонту транспортного засобу Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 , однак доказів понесення витрат на такий ремонт позивач не надав.

На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково послався на роз`яснення Верховного Суду України, викладені у пункті 9 постанови Пленуму від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відповідно до яких у разі фактичного використання нових вузлів при ремонті їх вартість може бути стягнена без урахування зносу, оскільки у такому випадку позивач має довести розмір фактично понесених витрат на нові деталі, а не посилатись на експертне автотоварознавче дослідження, яке встановлює можливий розмір таких витрат.

Також заявник вказує про суперечливу практику Верховного Суду щодо необхідності врахування судами доказів, підтверджуючих понесення витрат на здійснення відновлювального ремонту, про що свідчать постанови від 13 листопада 2019 року у справі № 520/8867/15-ц (провадження

№ 61-32624св18), від 31 жовтня 2019 року у справі № 522/1597/15-ц (провадження № 61-12079ск18), від 25 липня 2019 року у справі № 221/6180/16-ц (провадження № 61-32283св18), від 25 березня 2019 року у справі № 591/3152/16-ц (провадження № 61-20779св18), від 11 грудня

2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), від 11 грудня 2019 року у справі № 227/2996/16-ц

(провадження № 61-26236св18), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Підставою відкриття касаційного провадження були доводи заявника про застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження

№ 61-9687св18) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 8 грудня 2018 року о 16 год30 хв ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Пежо 807 номерний знак НОМЕР_2 , на nepexpecтi бульвару Богдана Хмельницького, проспекту Олександрівського та проспекту Героїв Сталінграду в місті Xapкові в порушення пункту 8.7.3 е Правил дорожнього руху України не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, здійснив рух на заборонений сигнал світлофору, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Постановою Фрунзенського районного суду міста Харкова від 4 березня

2019 року у справі № 645/7827/18 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік. Постановою Харківського апеляційного суду від 16 квітня 2019 року у вказаній справі постанову Фрунзенського районного суду міста Харкова від 4 березня 2019 року скасовано в частині накладеного на ОСОБА_2 адміністративного стягнення і прийнято у відповідній частині нову постанову про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

З висновку експертного автотоварознавчого дослідження ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса№ 502 від 18 квітня 2019 року суди встановили, що розмір збитків, завданих власнику транспортного засобу Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 внаслідок ДТП складає 80 611,70 грн; вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача - 202 856,96 грн.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог та доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення

(стаття 1188 ЦК України).

Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі непроведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому.

При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня

2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).

У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що автомобіль Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 на час розгляду справи відремонтований.

Суд першої інстанції, врахувавши, що позивач здійснив ремонт пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визначення розміру збитків як реальної вартості матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц

(провадження № 61-9687св18).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що позивач не надав доказів розміру фактично понесених ним витрат на ремонт пошкодженого Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 80 611,70 грн збитків з урахування фізичного зносу транспортного засобу, визначеного висновком експертного автотоварознавчого дослідження ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса № 502 від 18 квітня 2019 року.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача вартості ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу), оскільки позивач, реалізуючи свої процесуальні права на власний розсуд, не надав належних і допустимих доказів використання під час ремонту автомобіля Ніссан Прімастар номерний знак НОМЕР_1 нових вузлів, деталей та комплектуючих частин, а відповідач такі обставини в суді першої інстанції заперечував.

Суд апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування збитків на підставі оцінки тих же доказів дійшов протилежних висновків, не вказавши на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, допущених при оцінці доказів, тобто фактично необґрунтовано переоцінив докази, які були оцінені судом першої інстанції з дотриманням вимог закону, у зв`язку з чим змінив у вказаній частині законне й обґрунтоване рішення.

За таких обставин касаційна скарга є частково обґрунтованою, наведена заявником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18) підтверджена під час касаційного провадження.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про відшкодування збитків, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи і дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив у вказаній частині рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував у вказаній частині рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування збитків та розподілу судових витрат і залишає в цій частині в силі рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 3 березня 2020 року.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні касаційної скарги, у розмірі 3 373,24 грн.

Керуючись статтями 400, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду