ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 201/1328/20

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії аграрних наук України (далі - НААН), державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (далі - ДУ ІЗК НААН), державного підприємства «Дослідне господарство «Дніпро» державної установи Інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «ДГ «Дніпро»

ІЗК НААН»), треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кухтіна В. В., ОСОБА_2 , про скасування наказу про звільнення, скасування наказів про призначення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та скасування змін до державного реєстру.

Позовна заява мотивована тим, що наказом НААН від 29 січня 2020 року

№ 22-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора з 30 січня 2020 року у зв`язку з погіршенням показників фінансово-господарської діяльності

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН, а також керуючись ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у справі № 175/4545/19 за звинуваченням ОСОБА_1 .

Зазначив, що між ним та ДУ ІЗК НААН 22 січня 2013 року укладено контракт строком до 31 грудня 2015 року, термін дії якого продовжувався додатковими угодами до 31 грудня 2021 року, а він працював законно та сумлінно, без порушень трудового законодавства. Вважає, що його звільнення та припинення дії контракту відбулось без порушення умов контракту.

При цьому наказом НААН України від 29 січня 2020 року № 24-к виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» було призначено

ОСОБА_2 .

Позивач вважає, що його звільнення проведене з порушенням законодавства, накази про звільнення та про встановлення особи виконуючого обов`язки директора були винесенні незаконно та підлягають скасуванню.

Також позивач посилається на порушення роботодавцем статей 47, 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а саме: обов`язку видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок у встановлені законом строки. Наполягає на тому, що роботодавець не повідомляв його про звільнення, станом на 04 лютого 2020 року ОСОБА_1 не був звільнений.

Крім визнання незаконним звільнення та поновлення на посаді позивача, для відновлення його прав необхідним є скасування реєстраційної дії (запису) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 31 січня 2020 року № 1203107002900045 та додаткової угоди до контракту.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: скасувати наказ НААН про його звільнення від 29 січня 2020 року № 22-к; скасувати наказ НААН про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» від 30 січня 2020 року № 24-к; поновити його на посаді директора

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН»; стягнути з ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу; скасувати зміни до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо керівника ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», внесені 31 січня 2020 року за № 1203107002900045 на підставі вищевказаних наказів НААН від 29 січня 2020 року № 22-к та від 30 січня 2020 року № 24-к.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звільнення позивача відбулося відповідно до вимог трудового законодавства та умов контракту, за належних підстав.

Так, роботодавцем було встановлено суттєве погіршення показників фінансово-господарської діяльності ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», зокрема, істотне відхилення фактичного показника урожайності озимих сільськогосподарських культур (ячменю озимого) в порівнянні до планового, суттєвого зменшення поголів`я основних свиноматок, зменшення обсягу реалізації вирощеної живої ваги, збільшення кредиторської заборгованості за 2019 рік.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року в справі № 175/4545/19 встановлено, що діяння, які поставлені в провину ОСОБА_1 (зловживання своїм службовим становищем та службовому підробленні, тобто внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що заподіяло матеріальну шкоду інтересам держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, що у 33 937 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками), дійсно мали місце, діяння містить склад злочину, передбаченого частиною другою статті 367 Кримінального кодексу України(далі - КК України).

Укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, в тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Отже, порушення вимог контракту є підставою для звільнення ОСОБА_1 відповідно до його умов. Відповідач дотримався процедури звільнення позивача, а в наказі про звільнення визначив конкретні причини такого звільнення, які, зокрема, передбачені і пунктом 6.4 контракту.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Скасовано наказ НААН від 29 січня 2020 року № 22-к про звільнення

ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН».

Стягнуто з ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2020 року до 18 серпня 2021 рік у розмірі 679 783,76 грн (за виключенням податків та обов`язкових платежів, які підлягають відрахуванню з цієї суми).

Стягнуто з НААН, ДУ ІЗК НААН, ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції в сумі 700,67 грн з кожного.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач порушив процедуру звільнення позивача, оскільки пунктом 6.4 контракту передбачено одинадцять окремих підстав для звільнення, проте у наказі НААН України від 05 лютого 2020 року № 36-к не визначено конкретну причину, яка стала підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України. Застосування дисциплінарної відповідальності вичерпано шляхом видання на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України наказу НААН від 29 січня 2020 року № 22-к про звільнення ОСОБА_1 та подальше внесення змін до якого не скасовує факту його застосування та виконання.

При цьому матеріали справи не містять доказів щодо порушення позивачем вказаних у пункті 6.4 контракту підстав для припинення трудового договору та систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Зібрані у справі докази та встановлені обставини свідчать про незаконність звільнення позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, що має наслідком поновлення порушених прав працівника.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду зазначила, що у матеріалах справи міститься копія листа непрацездатності, відповідно до якого

ОСОБА_1 з 31 січня до 04 лютого 2020 року включно перебував на лікарняному. Суд апеляційної інстанції вважав, що з ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН України» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Вимоги ОСОБА_1 про скасування наказу НААН України від 29 січня

2020 року № 24-к про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» з 30 січня 2020 року та скасування змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не підлягають до задоволення, оскільки не пов`язані з трудовими правами позивача.

У касаційній скарзі ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, в іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» оскаржує постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду) та пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (оскарження з підстав, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України).

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2020 року у справі № 656/506/19, від 13 травня 2020 року у справі № 219/13137/17, від 14 квітня 2021 року у справі № 758/10562/19, від 01 квітня 2020 року у справі

№ 686/23071/18.

Касаційна скарга ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» також мотивована тим, що під час автоматичного розподілу цієї справи в апеляційному суді було зазначено її № 201/1328/19, замість правильного № 201/1328/20, тому справу вирішено неповноважним складом суду. Суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі, оскільки на час розгляду справи посаду виконуючого обов`язки директора на підприємстві обіймав ОСОБА_3 . Апеляційний суд залишив поза увагою нерозглянуте місцевим судом клопотання ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» про застосування наслідків зловживання процесуальним правом. Крім того, місцевим судом не вирішено питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову. Суд не задовольнив клопотання про виклик свідків, які могли б підтвердити обставини, що були покладені в основу спірного наказу від 05 лютого 2020 року. Позивач не спростував законності його звільнення на підставі пункту 8 частини першої статті 40 КЗпП України, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про протиправність спірного наказу про звільнення. Апеляційний суд неправильно обрахував середній заробіток за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 оскаржує постанову апеляційного суду з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України (неврахування апеляційним судом правових висновків Верховного Суду). Так, підставами касаційного оскарження позивач вказує застосування в оскаржуваному судовому рішенні норм права, а саме: статті 43 Конституції України, статті 40 КЗпП України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пункту 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду:

від 13 листопада 2019 року у справі № 545/1151/16-ц, від 24 грудня

2019 у справі № 758/1861/18, від 15 січня 2020 року у справі

№ 463/3880/16-ц.

Касаційна скарга ОСОБА_1 також мотивована тим, що поновлення позивача на посаді директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» має відбуватися шляхом вчинення реєстраційної дії щодо внесення змін до відомостей про вказане підприємство, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, пов`язані зі зміною керівника підприємства. Належним способом захисту та відновлення порушених прав позивача є саме поновлення його на посаді директора шляхом скасування реєстраційної дії (запису) у вищевказаному реєстрі від 31 січня 2020 року за № 1203107002900045 та скасування наказу НААН про призначення

ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» від 30 січня 2020 року № 24-к. Наявність відповідного запису у реєстрі та чинність наказу про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора підприємства створює перешкоду у виконанні судового рішення про поновлення.

ОСОБА_1 подав до суду відзив, у якому просив касаційну скаргу

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» залишити без змін. Вказував, що апеляційний суд правильно скасував наказ про його звільнення, поновив на посаді директора підприємства та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу. Наявність механічної помили у протоколі розподілу справи не може бути підставою для скасування правильного по суті і законного судового рішення. Безпідставними є доводи про невирішення місцевим судом питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову, оскільки у прийнятті зустрічного позову відмовлено обґрунтованою ухвалою від 07 грудня 2020 року, яка не була оскаржена до суду вищої інстанції та набрала законної сили. Подані до суду клопотання та заяви, зокрема і ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» були вирішені відповідно до вимог процесуального закону. Крім цього, саме

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» зловживало своїми процесуальними правами та обов`язками, а саме: подало завідомо безпідставну зустрічну позовну заяву, зверталося з безпідставними заявами про відвід, не виконало ухвалу суду про витребування доказів (не надало розширену довідку про заробітну плату) тощо. Суди вирішили справу за належного складу учасників судового процесу, а постановою апеляційного суду не вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_3 .

Інші учасники справи відзивів на касаційні скарги не направили.

Провадження у суді касаційної інстанції

09 вересня 2021 року виконуючий обов`язки директора ДП «ДГ «Дніпро»

ІЗК НААН України ОСОБА_2 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН України напостанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року та витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи.

01 жовтня 2021 року справу передано до Верховного Суду.

05 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у вищевказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук № 200 ОСОБА_1 призначено з 29 грудня 2004 року директором державного підприємства дослідного господарства «Дніпро» Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук по контракту.

22 січня 2013 року державна установа Інститут сільського господарства степової зони Національної академії аграрних наук України та ОСОБА_1 уклали контракт, відповідно до умов якого останнього призначено на посаду директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на строк з 22 січня 2013 року до 31 грудня 2015 року.

Додатковими угодами від 28 жовтня 2015 року та від 28 березня 2017 року продовжено дію вищевказаного контракту до 31 грудня 2018 року та 31 грудня 2021 року, відповідно.

Згідно з пунктом 2.2 контракту до обов`язків директора дослідного господарства відноситься: постійне збільшення виробничих показників у рослинництві та тваринництві до науково обґрунтованого рівня у даному регіоні, але не нижче від середніх показників Академії за попередній рік; недопущення зменшення обсягів виробництва продукції рослинництва та тваринництва, а також скорочення поголів`я тварин.

Пунктом 6.4 контракту визначено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Інституту, в тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади до закінчення його дії:

- у разі систематичного невиконання директором дослідного господарства без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом;

- у разі грубого порушення (навіть одноразового) директором дослідного господарства законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для господарства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачені штрафи, постраждало добре ім`я Господарства та Інституту тощо);

- у разі невиконання підприємством зобов`язань перед бюджетом та Пенсійним фондом щодо сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, страхових внесків, а також невиконання господарством зобов`язань щодо виплати заробітної плати працівникам;

- у разі неподання в установленому порядку на затвердження або погодження Академії річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства;

- у разі несплати реструктуризованої податкової заборгованості протягом трьох місяців при наявності вини керівника;

- за поданням службових осіб органів державного нагляду за охороною праці у разі систематичних порушень вимог чинного законодавства з питань охорони праці;

- у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості;

- у разі коли у трьох звітних кварталах протягом календарного року спостерігається зростання обсягів дебіторської заборгованості підприємства, яке за загальним підсумком зазначених кварталів не супроводжується відповідним зростанням обсягів реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства;

- у разі неподання Інституту квартальної та річної фінансової звітності, а також квартального та річного звітів про виконання фінансового плану підприємства разом з пояснювальною запискою щодо результатів діяльності;

- у разі неефективного використання земельних ресурсів, основних фондів та іншого державного майна, розбазарювання майна господарства;

- у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у справі № 175/4545/19 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 367 КК України на підставі статті 49 КК України (у зв`язку із закінченням строків давності).

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 367 КК України закрито на підставі пункту 1 частини другої статті 284 КПК України. Цивільний позов прокурора в інтересах держави Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 залишено без розгляду. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та речових доказів.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року змінено ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року в частині розподілу судових витрат.

Під час розгляду справи 175/4545/19 суди встановили, що внаслідок неналежного виконання директором ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН»

ОСОБА_1 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, заподіяно матеріальну шкоду інтересам держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, що у 33 937 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

У межах щорічного фінансового звітування на початку 2020 року

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» подало звіт про фінансовий стан (баланс) і пояснювальну записку до фінансової звітності станом на 01 січня 2020 року. За результатом аналізу вказаних документів роботодавцем встановлено суттєве погіршення показників фінансово-господарської діяльності

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», зокрема, істотне відхилення фактичного показника урожайності озимих сільськогосподарських культур (ячменю озимого) в порівнянні до планового, суттєвого зменшення поголів`я основних свиноматок, зменшення обсягу реалізації вирощеної живої ваги, збільшення кредиторської заборгованості за 2019 рік. Відповідно до звіту про фінансовий стан (балансу) дебіторська заборгованість ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» за 2019 рік зросла на 203 000 грн і склала 664 000 грн, кредиторська заборгованість збільшилась на 10 333 000 грн та становила 19 201 000 грн.

Наказом НААН від 29 січня 2020 року № 22-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку з порушенням пункту 6.4 контракту від 22 січня 2013 року (з урахуванням додаткових угод до нього), а саме: через погіршення показників фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема, істотного відхилення фактичного показника урожайності озимих сільськогосподарських культур (ячменю озимого) в порівнянні до планового, суттєвого зменшення поголів`я основних свиноматок, зменшення обсягу реалізації вирощеної живої ваги, збільшення кредиторської заборгованості за 2019 рік, а також керуючись ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2019 року у справі № 175/4545/19 за обвинуваченням ОСОБА_1 як директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 367 КК України.

Наказом НААН від 29 січня 2020 року № 24-к, у зв`язку зі звільненням директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», було призначено ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора цього підприємства з 30 січня 2020 року до призначення керівника у встановленому законом порядку.

Наказом НААН від 05 лютого 2020 року № 36-к внесено доповнення до наказу НААН від 29 січня 2020 року № 22-к, викладено розпорядчу частину цього наказу у новій редакції, відповідно до якої звільнено ОСОБА_1 з посади директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» з 29 січня 2020 року у зв`язку з порушенням пункту 6.4 контракту від 22 січня 2013 року (з урахуванням додаткових угод до нього), на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України; визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право підпису від імені ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до листа непрацездатності серія АДЮ № 026609 ОСОБА_1 з 31 січня до 04 лютого 2020 року включно перебував на лікарняному.

Мотивувальна частина

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 23 Загальної декларації з прав людини передбачено, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття. Кожна людина, без будь-якої дискримінації, має право на рівну оплату за рівну працю. Кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур призначають на посаду та звільняють з посади, укладають і розривають з ними контракти уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, ці ж органи здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Відповідно до частин першої, третьої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з пунктом 16 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 року № 203, контракт з керівником підприємства може бути розірваний на підставах, установлених чинним законодавством, а також передбачених у контракті.

Суди встановили, що відповідно до укладеного 22 січня 2013 року з ОСОБА_1 контракту останнього призначено на посаду директора

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на строк до 31 грудня 2015 року. У подальшому дію контракту було продовжено до 31 грудня 2021 року, про що укладено відповідні угоди.

Підстави звільнення директора з посади та розірвання контракту з ініціативи Інституту викладено у пункті 6.4 цього контракту.

Трудовий договір може бути припинено, а працівника звільнено з роботи лише в порядку і з підстав, які визначених законодавством про працю.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 757/7573/19-ц.

Суди також встановили, що наказом НААН від 29 січня 2020 року № 22-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України. Наказом НААН від 05 лютого 2020 року № 36-к внесено доповнення до наказу НААН від 29 січня 2020 року № 22-к, викладено розпорядчу частину цього наказу у новій редакції, відповідно до якої звільнено ОСОБА_1 з посади директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» з 29 січня 2020 року у зв`язку з порушенням пункту 6.4 контракту від 22 січня 2013 року (з урахуванням додаткових угод до нього), на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП підставами припинення трудового договору є, зокрема підстави, що передбачені контрактом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17 зазначено, що звільнення працівника на підставі пункту 8 частини першої статті 36 КЗпП України з формулюванням причини - невиконання чи неналежне виконання обов`язків, передбачених контрактом, - не може вважатися законним без визначення конкретних умов контракту, які не виконував чи неналежним чином виконував працівник, і без встановлення на підставі належних і допустимих доказів допущених ним конкретних порушень.

Вирішуючи справу про поновлення на роботі, суд повинен перевірити правові підстави звільнення і дотримання встановленої трудовим законодавством процедури припинення трудового договору, у тому числі встановити, чи уповноважений орган прийняв рішення про дострокове припинення трудових правовідносин.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов`язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Таку позицію підтримав і Конституційний Суд України, який у своєму рішенні від 09 липня 1998 року у справі щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 КЗпП України зазначив, що незважаючи на ці та інші застереження, що містяться в КЗпП України та інших актах трудового законодавства і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило, тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору тощо.

Отже, на правовідносини з приводу працевлаштування позивача поширюються як загальні норми законодавства про працю, так і особливості регулювання відносин щодо дії трудового договору, визначені контрактом.

У даному випадку - це порядок і підстави звільнення. Додатково до підстав звільнення, передбачених трудовим законодавством, для осіб, працюючих на умовах контракту, визначені додаткові підстави для звільнення, які зазначені у самому контракті. В такому разі звільнення проводиться за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Встановлено, що ОСОБА_1 взяв на себе зобов`язання безпосередньо здійснювати керівництво ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» та виконувати обов`язки, які визначені у пункті 2 контракту, однак не виконав умов контракту за період своєї діяльності.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що, укладаючи контракт, позивач погодився з його умовами, в тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Отже порушення умов контракту є підставою для звільнення позивача відповідно до вимог пункту 6.4 контракту. Відповідач дотримався процедури звільнення позивача, а в наказі про звільнення визначив конкретні причини такого звільнення.

Місцевий суд перевірив правові підстави звільнення та дотримання встановленої трудовим законодавством процедури припинення трудового договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про задоволення позову частково, апеляційний суд виходив з того, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства, роботодавцем допущено порушення його прав. Так, відповідач порушив процедуру звільнення позивача, оскільки пунктом 6.4 контракту передбачено одинадцять окремих підстав для звільнення, проте у наказі НААН України від 05 лютого 2020 року № 36-к не визначено конкретну причину, яка стала підставою для звільнення ОСОБА_1 за пунктом 8 частини першої статті 36 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що матеріали справи не містять доказів щодо порушення позивачем вказаних у пункті 6.4 контракту підстав для припинення трудового договору та систематичного невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також, що до ОСОБА_1 раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як зазначено вище, роботодавцем на підставі звіту про фінансовий стан (баланс) і пояснювальної записки до фінансової звітності встановлено суттєве погіршення показників фінансово-господарської діяльності

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», зокрема, істотне відхилення фактичного показника урожайності озимих сільськогосподарських культур (ячменю озимого) в порівнянні до планового, суттєвого зменшення поголів`я основних свиноматок, зменшення обсягу реалізації вирощеної живої ваги, збільшення кредиторської заборгованості за 2019 рік. Відповідно до звіту про фінансовий стан (балансу) дебіторська заборгованість ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» за 2019 рік зросла на 203 000 грн і склала 664 000 грн, кредиторська заборгованість збільшилась на 10 333 000 грн та становила 19 201 000 грн.

Крім того, під час розгляду справи № 175/4545/19 суди встановили, що внаслідок неналежного виконання директором ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН»

ОСОБА_1 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, заподіяно матеріальну шкоду інтересам держави в особі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, що у 33 937 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є тяжкими наслідками.

Пунктом 6.4 контракту визначено, що директор може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи Інституту, зокрема, у разі систематичного невиконання директором дослідного господарства без поважних причин обов`язків, покладених на нього цим контрактом; у разі грубого порушення (навіть одноразового) директором дослідного господарства законодавства чи обов`язків, передбачених контрактом, в результаті чого для господарства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачені штрафи, постраждало добре ім`я господарства та Інституту тощо); у разі допущення зростання обсягів простроченої кредиторської заборгованості; у разі неефективного використання земельних ресурсів, основних фондів та іншого державного майна, розбазарювання майна господарства тощо.

При цьому саме на ОСОБА_1 було покладено обов`язок здійснювати керівництво ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», постійне збільшення виробничих показників в рослинництві та тваринництві до науково обґрунтованого рівня у даному регіоні, але не нижче від середніх показників Академії за попередній рік; недопущення зменшення обсягів виробництва продукції рослинництва та тваринництва, а також скорочення поголів`я тварин (пункт 2.2 контракту).

Позивач погодився з умовами контракту, підписавши його, у тому числі з підвищеною відповідальністю за порушення його умов. Порушення умов контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня

2019 року у справі № 522/10592/17, від 07 квітня 2021 року у справі

№ 757/62834/19-ц.

Таким чином, виходячи з особливостей зазначеної форми договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, при укладенні контракту закон надав право сторонам встановлювати їх права, обов`язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами КЗпП України, так і підвищену відповідальність керівника, та додаткові підстави розірвання договору.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 389/2004/16-ц.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, який, встановивши, що позивач не забезпечив виконання показників ефективності використання ввіреного йому майна, внаслідок чого відбулося погіршення показників фінансово-господарської діяльності підприємства, зокрема, істотного відхилення фактичного показника урожайності озимих сільськогосподарських культур (ячменю озимого) в порівнянні до планового, суттєвого зменшення поголів`я основних свиноматок, зменшення обсягу реалізації вирощеної живої ваги, збільшення кредиторської заборгованості за 2019 рік, чим порушив умови укладеного контракту як особливої форми трудового договору, обґрунтовано вважав, що таке порушення контракту є підставою для звільнення.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи підтверджуються матеріалами справи та не спростовані сторонами під час апеляційного розгляду.

Отже, суд першої інстанції, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності та надавши їм правову оцінку, дійшов обґрунтованого та правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Апеляційний суд всупереч норм процесуального права помилково залишив поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини, не навів вмотивованих обґрунтувань на спростування встановлених судом першої інстанції обставин та досліджених доказів, не врахував указані вище норми матеріального права, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

При цьому місцевий суд дав належну правову оцінку наказу від 29 січня

2020 року та доповненням до нього від 05 лютого 2020 року, а також встановив, що підставою звільнення згідно з указаним наказом є невиконання контракту, про що роботодавцем правильно зазначено в його мотивувальній частині. Помилкове посилання в наказі від 29 січня 2020 року на пункт 3 частини першої статті 40 КЗпП України не змінює суті цього наказу про звільнення в зв`язку з невиконанням умов контракту, з чим погодився й апеляційний суд, який надавав оцінку умовам пункту 6.4 контракту, перевіряючи заявлені у справі вимоги, проте переоцінив зібрані у справі та оцінені належним чином судом першої інстанції докази.

Разом з тим не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги

ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», що місцевий суд не вирішив питання щодо прийняття до розгляду зустрічного позову, оскільки такі доводи спростовані ухвалою суду першої інстанції від 07 грудня 2020 року, яка набрала законної сили.

Оскільки Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для звільнення ОСОБА_1 , яке проведено з дотриманням норм трудового законодавства, та відмову в задоволенні позову в цій частині, то не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги останнього щодо необхідності задовольнити інші похідні вимоги та скасувати наказ НААН про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов`язки директора ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН від 30 січня 2020 року № 24-к, а також скасувати зміни до Державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо керівника зазначеного підприємства.

Отже, доводи касаційної скарги ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» про наявність правових підстав для скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, а тому вказане рішення на підставі статті 413 ЦПК України необхідно залишити в силі, а рішення апеляційного суду - скасувати.

За встановлених обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційну скаргу ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН» необхідно задовольнити, а касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду