ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 344/15890/20

ОПИСОВА ЧАСТИНА

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до Приватного підприємства «Прикарпатський Земельний Центр» (далі - ПП «Прикарпатський Земельний Центр») про зобов`язання виконати умови договору та відшкодування моральної шкоди.

На обґрунтування своїх вимог зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2003 року позивач є власником житлового будинку та земельної ділянки у с. Дем`янів Галицького району Івано-Франківської області.

На виконання зазначеного договору, враховуючи вимоги тогочасного законодавства, ОСОБА_1 звернулася до Галицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» для виготовлення технічної документації щодо видачі державного акта на право власності на землю (нотаріальне переоформлення). На підставі виготовлення вказаної технічної документації позивачу видано державні акти на вищевказані земельні ділянки.

Для створення обмінних файлів та каталогу координат позивач як власник земельної ділянки замовила виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для чого між нею та ПП «Прикарпатський Земельний Центр» 19 червня 2017 року укладено договори № 133 та № 134. Відповідно до пункту 1.1 цих договорів виконавець (відповідач) зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства проєктно-вишукувальні роботи, а саме: виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

На виконання вказаних договорів ще в 2017 році ПП «Прикарпатський Земельний Центр» було складено технічну документацію щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), однак в документацію не внесено дані про присвоєні кадастрові номери земельних ділянок, а також не виготовлено та не надано у користування замовника обмінні файли для внесення даних про присвоєні кадастрові номери до Державного земельного кадастру.

В липні 2020 року позивач направила відповідачу вимогу щодо цього, однак листом від 19 серпня 2020 року № 01-213 їй повідомлено про неможливість виготовлення технічної документації, оскільки існує накладення на суміжну земельну ділянку.

Позивач вважає, що вказане твердження не є підставою для невиконання умов договору, а тому вона змушена звернутися до суду із цим позовом. Також зазначає, що посилання у відповіді на вимогу на те, що межі погоджувалися Дем`янівською сільською радою, є безпідставним, оскільки виготовлення вказаної документації не потребує затвердження чи погодження сільської ради, як і не вимагається погодження з будь-якими іншими установами. А отримання згоди суміжних землекористувачів не є обов`язковим, що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 20 березня 2019 року в справі № 350/67/15-ц.

Також при укладенні договору відповідачу було повідомлено, що із суміжним землекористувачем існує спір. І саме цей спір був причиною проведення обмірів. Цей землекористувач разом з іншими був присутній при обмірах земельної ділянки та не висловлював заперечень проти їх проведення.

Позивач зазначає, що придбала земельну ділянку у власників, в яких були наявні державні акти на землю. Однак з невідомих їй причин кадастрові номери не були внесені до Державного земельного кадастру, а тому вона й звернулася до землевпорядної організації. Вважає, що землевпорядна організація не є суб`єктом перевірки наявності накладень, і відповідач не вправі оцінювати технічну документацію інших осіб, порівнювати їх, заперечувати дійсність технічних документів позивача.

Зазначає, що наявна документація не відповідає вимогам закону, оскільки до цього часу замовнику не було видано належним чином оформлену технічну документацію - прошиту, пронумеровану, з усіма підписами та печатками виконавця, а також не було видано електронний документ, належним чином оформлений, засвідчений кваліфікованим цифровим підписом. А тому позивач не може реалізувати свої порушені права на вказані земельні ділянки.

Також вважає, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої невиконанням договорів відповідачем, неможливістю відновлення порушеного права на землю, що принесло їй як особі похилого віку та особі з інвалідністю значні хвилювання та шкоду здоров`ю.

З огляду на наведені обставини просила суд: зобов`язати відповідача виконати умови договорів від 19 червня 2017 року № 133, № 134 виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), а саме зобов`язати ПП «Прикарпатський Земельний Центр» оформити їй належним чином технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку 26212820:01:001:0127) та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 (кадастровий номер земельної ділянки згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку 26212820:01:001:0126); виготовити таку технічну документацію у формі електронного документа; стягнути з відповідача на користь позивача 50 000,00 грн моральної шкоди.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що задоволення позову в обраний позивачем спосіб буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача. При цьому зобов`язання щодо виконання договору не залежало тільки від відповідача, тому і наслідки його не виконання не можуть бути покладені тільки на нього. Крім того, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не довів наявність такої шкоди, протиправність діяння відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 18 лютого 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що причиною невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оспорюваних договорів стало те, що при погодженні меж земельних ділянок позивача виявлено, що остання неправильно показала межу своєї земельної ділянки, а також при обмірах не повідомила про те, що в цій ситуації вже більше 15 років існує земельний спір. Позивач та її представники повторно проводити будь-які обміри та уточнення меж земельних ділянок заборонили, вимагали затвердити технічну документацію за вказаними ними межами, які є нечинними, оскільки сформовані за неправильно вказаними межами. У зв`язку з цим відповідач повідомив позивача листом про розірвання з нею оспорюваних договорів у зв`язку з неможливістю їх виконання. З огляду на це відсутні підстави для зобов`язання відповідача виконати умови договорів від 19 червня 2017 року про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості). Крім того, оскільки суд не встановив неправомірності дій відповідача, то дійшов висновку, що вимога про відшкодування на користь позивача моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

17 вересня 2021 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 лютого 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 11 серпня 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач є власником житлового будинку та двох земельних ділянок, а саме земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,2010 га, кадастровий номер 26212820:01:01:001:0126 та земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3285 га, кадастровий номер 26212820:01:01:001:0127, які знаходяться в АДРЕСА_1 .

Зазначає, що саме первинні документи на землю, видані ще на ім`я ОСОБА_2 (продавця), а саме: державний акт та технічна документація із землеустрою) та укладений між ними договір купівлі-продажу земельної ділянки стали підставою для видачі позивачу державних актів на право власності на земельні ділянки, тобто це не була первинна технічна документація, на що суди не звернули уваги. При цьому у встановленому для цього порядку відповідними компетентними спеціалістами були здійснені заміри земельних ділянок, встановлені координати поворотних точок та складено каталоги координат, з`ясовано персональні дані дійсних суміжників земельних ділянок, тобто виконано з дотриманням вимог законодавства проєктно-вишукувальні роботи по землеустрою, на підтвердження чого складені відповідні документи, які пізніше також були відповідним чином погоджені всіма зацікавленими особами із проставленням на первинних паперових носіях відповідних підписів та відтисків печаток та штампів.

Згідно з державними актами жодного межового знаку на межі із землями запасу сільської ради немає, жодної протиерозійної тераси площею 0,0125 га не відображено.

Зазначає, що погодження меж є допоміжною стадією у процедурі розроблення і складання технічної документації із землеустрою, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок та порушення прав землекористувачів. Непогодження меж із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації. Отже, виконавець не може відмовитися від виготовлення технічної документації на тій підставі, що межі не погоджені суміжником. Тим більше, для погодження меж надається вже готова технічна документація з обмінним файлом, а не без такого.

Вказує, що розірвання договору між позивачем та відповідачем було можливе тільки під час строку його дії, який на цей час сплив. А закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Зазначає, що відповідачу було відомо про спір між суміжними землекористувачами, і саме цей спір став причиною для проведення обмірів. При проведенні обмірів були присутні суміжний землекористувач ОСОБА_3 та представник сільської ради, які жодних зауважень не заявляли.

Вказує, що земельна ділянка, яка ніби-то перебуває у власності сільської ради, не сформована, а тому не може враховуватись під час обмірів. Жодного межового знаку із землями сільської ради немає; протиерозійної тераси площею 0,0125 га ніде не відображено. Претензій про те, що такий схил є протиерозійною терасою, ні в кого, в тому числі в сільської ради, не виникає. Натомість її земельна ділянка уже сформована, видані державні акти, а тому її площа не може змінюватися. Проте з невідомих причин відомості про її земельні ділянки відсутні у Державному земельному кадастрі, що є помилкою органу державної влади та порушує її права.

Зазначає, що розміри, проміри земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ще до укладення договору з ПП «Прикарпатський Земельний Центр» неодноразово були переміряні, межі відновлені та погоджені з сусідами, а судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджується законність первинних документів ОСОБА_1 .

Вказує, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку виникло раніше права власності ОСОБА_3 , а тому саме його земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача, і саме ним порушено вимоги законодавства.

Також зазначає, що має право на відшкодування за рахунок відповідача моральної шкоди, яку оцінює в 50 000,00 грн, оскільки є особою похилого віку, дитиною війни, особою з інвалідністю ІІ групи, а порушення вимог договорів, які укладені з відповідачем, призвело до ще більшого погіршення стану її здоров`я та неможливості відновити порушені права на землю.

У грудні 2021 року ПП «Прикарпатський Земельний Центр» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - законними та обґрунтованими. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі,витребувано з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області матеріали справи.

У грудні 2021 року витребувана цивільна справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 19 лютого 2003 року ОСОБА_1 придбала житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку розміром 5 295 кв. м для обслуговування жилого будинку та ведення особистого селянського господарства, що знаходяться в АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 7).

19 червня 2017 року між ОСОБА_1 (замовник) та ПП «Прикарпатський Земельний Центр» (виконавець) було укладено договір № 133, відповідно до умов якого виконавець зобов`язався виконати з дотриманням вимог законодавства проектно-вишукувальні роботи, а саме: виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (т. 1 а. с. 8, 9).

Згідно з пунктом 1.2 цього договору замовник самостійно здійснює всі погодження з суміжними землевласниками та землекористувачами, а також інші необхідні погодження. Погоджений проєкт землеустрою подається замовником у відділ Держгеокадастру, відділ містобудування та архітектури та інші органи.

Відповідно до пункту 4.1 договору початок робіт - 19 червня 2017 року, їх закінчення - 19 грудня 2017 року.

Розділами 5, 6 договору визначено права та обов`язки сторін та відповідальність. Зокрема, виконавець має право: отримувати всі необхідні для виконання робіт документи; наполягати на забезпеченні доступу до земельної ділянки замовника, а при потребі - до сусідніх земельних ділянок; розірвати договір в односторонньому порядку у разі виникнення обставин, що унеможливлюють виконання взятих зобов`язань. Замовник зобов`язаний надавати всі необхідні для виконання робіт документи; забезпечити виконавця всією інформацією про земельну ділянку, її стан, про наявні межові спори та ін.; забезпечити доступ виконавця до своєї земельної ділянки, а при потребі - до сусідніх земельних ділянок. Замовник несе відповідальність за надані виконавцю вихідні дані та документи для початку робіт, зокрема за вказані межі земельних ділянок та вказаних суміжних землевласників та землекористувачів та ін.

Згідно з пунктами 5.1.4, 7.1, 7.2 договору виконавець має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі: наявності помилки (накладки) в державному земельному кадастрі із суміжними земельними ділянками; виникнення спору між замовником та суміжними землевласниками і землекористувачами, органами влади, установами, організаціями та ін.; непогодження замовником технічної документації із суміжними землевласниками, землекористувачами та/або відповідними уповноваженими органами влади; виявлення причин, що свідчать про протиправні та незаконні наміри замовника; в інших випадках. Припинення (розірвання) дії договору можливе в односторонньому порядку у випадку настання обставин, зазначених в пункті 5.1.4. Рішення про розірвання договору в односторонньому порядку має бути повідомлено стороні договору за 5 днів до прийняття такого рішення.

Відповідно до копій Протоколу погодження договірної ціни на виконання робіт, рахунку про оплату від 19 червня 2017 року № 133 та квитанції від 20 липня 2017 року № 3 ОСОБА_1 сплачено 2 000,00 грн ПП «Прикарпатський Земельний Центр» на виконання вищевказаного договору (т. 1 а. с. 10, 12, 13).

Також між позивачем та відповідачем було укладено аналогічного змісту договір № 134, оскільки фактично існує дві земельні ділянки, на які слід було виготовити технічну документацію.

В 2017 році ПП «Прикарпатський Земельний Центр» згідно із зазначеними договорами виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 та для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 , які надані позивачу на погодження (т. 1 а. с. 14-54).

23 липня 2020 року позивач звернулася до відповідача з вимогою надати належно оформлену технічну документацію на вказані земельні ділянки із вказівкою на їх кадастрові номери та з електронним носієм обмінного файлу (т. 1 а. с. 55).

Листом від 19 серпня 2020 року № 01-213 ПП «Прикарпатський Земельний Центр» повідомило позивача, що при виконанні робіт по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно з договорами від 19 червня 2017 року № 133 та № 134 виявлено проблемні питання стосовно меж земельних ділянок позивача. Так, під час погодження меж Дем`янівською сільською радою було виявлено, що позивач неправильно показала межу своєї земельної ділянки вздовж дороги (зокрема стічною канавою вздовж дороги), а також вздовж ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка межує з протиерозійною терасою (схилом) більше 45 градусів. Крім цього, під час обмірів замовник не повідомила, що в даній ситуації вже більше 15 років існує земельний спір, який неодноразово розглядався Дем`янівською сільською радою та судами різних інстанцій. При повторних обмірах і винесенні меж земельних ділянок в натурі (на місцевість) відкоректовано координати поворотних точок згідно з державними актами. У зв`язку з вищенаведеним попередньо надані у 2017 році технічні документації із землеустрою на погодження не чинні, оскільки сформовані на неправильно вказаних межах. Позивача було повідомлено, що 18 серпня 2020 року працівниками ПП «Прикарпатський Земельний Центр» будуть проводитися повторні обміри земельних ділянок. Проте у вказаний день у присутності землевпорядника сільської ради та суміжних землекористувачів позивач заборонила (не допустила) проводити будь-які обміри та уточнення меж земельних ділянок.

Цим же листом ПП «Прикарпатський Земельний Центр» повідомило ОСОБА_1 , що враховуючи вищенаведене, розриває з нею договори від 19 червня 2017 року № 133 та № 134 у зв`язку з неможливістю їх виконання. Витрачені нею кошти відповідно до договорів підприємство готове повернути, перерахувавши на вказаний замовником рахунок (т. 1 а. с. 56).

10 травня 2017 року Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалив рішення у справі № 341/789/14-ц, яким відмовив в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зобов`язання дотримуватись правил добросусідства та не чинити перешкод в користуванні протиерозійною терасою (схилом) площею 0,0125 га, що розташована в с. Дем`янів Галицького району Івано-Франківської області та розмежовує суміжні земельні ділянки, та у здійсненні ґрунтоохоронних заходів, що полягають в укріпленні схилу і запобіганню його розмиву, змиву, зсуву згідно з чинним законодавством, відновленню твердих меж між земельними ділянками згідно з державними актами про право власності на землю з врахуванням їх розмежування протиерозійною терасою, зобов`язання внесення відомостей до автоматизованої системи Державного земельного кадастру (т. 1 а. с. 94-100).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, виходячи із підстав позову та встановлених обставин, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог (повністю чи частково) або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ПП «Прикарпатський Земельний Центр» безпідставно не виконує взяті на себе зобов`язання згідно з укладеними між ними 19 червня 2017 року договорами № 133 та № 134 стосовно виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 ЦК України. Так, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з положеннями статті 55 Закону України «Про землеустрій» (в редакції на час укладення оспорюваних договорів) установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

Технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (у випадках, передбачених законом); г) згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем; ґ) довідку, що містить узагальнену інформацію про землі (території); д) копію документа, що посвідчує фізичну особу, або копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; е) копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку (у разі проведення робіт щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); є) копію правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за умови якщо права власності на такі об`єкти зареєстровані); ж) матеріали польових топографо-геодезичних робіт; з) план меж земельної ділянки, складений за результатами зйомки, на якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки із зазначенням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усі поворотні точки меж земельної ділянки, лінійні проміри між точками на межах земельної ділянки, межі вкраплених земельних ділянок із зазначенням їх власників (користувачів); и) кадастровий план земельної ділянки; і) перелік обмежень у використанні земельної ділянки; ї) у разі необхідності документ, що підтверджує повноваження особи діяти від імені власника (користувача) земельної ділянки при встановленні (відновленні) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); й) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, що включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Частиною другою статті 103 ЗК України визначено, що власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Суди встановили, що причиною невиконання ПП «Прикарпатський Земельний Центр» взятих на себе зобов`язань згідно з оспорюваними договорами стало те, що під час погодження меж земельних ділянок позивача виявлено, що остання неправильно показала межу своєї земельної ділянки вздовж дороги (зокрема стічною канавою вздовж дороги), а також вздовж ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка межує з протиерозійною терасою (схилом) більше 45 градусів. Крім того під час обмірів замовник не повідомила відповідача, що вже більше 15 років існує земельний спір, який неодноразово розглядався Дем`янівською сільською радою та судами різних інстанцій.

Під час повторних обмірах і винесенні меж земельних ділянок в натурі (на місцевість) ПП «Прикарпатський Земельний Центр» було відкоректовано координати поворотних точок згідно з державними актами, зазначено, що попередньо надана у 2017 році технічна документація із землеустрою на погодження не чинна, оскільки сформована на неправильно вказаних межах, та повідомлено позивача про проведення повторних обмірів земельних ділянок. Однак позивач та її представники заборонили проводити будь-які обміри та уточнення меж земельних ділянок, вимагали затвердити технічну документацію за вказаними ними межами.

Після відмови позивача у проведенні повторних обмірів та уточненнях меж земельних ділянок ПП «Прикарпатський Земельний Центр» листом від 19 серпня 2020 року № 01-213 повідомило позивача про розірвання з нею договорів від 19 червня 2017 року № 133 та № 134, у зв`язку з неможливістю їх виконання. Запропоновано витрачені нею кошти відповідно до цих договорів повернути, перерахувавши на вказаний замовником рахунок.

Виходячи з встановлених судами обставин, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що немає підстав для зобов`язання ПП «Прикарпатський Земельний Центр» виконати умови договорів від 19 червня 2017 року щодо виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Оскільки суди не встановили неправомірності дій відповідача, то дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимога про відшкодування на користь позивача моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Позивач під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій не довела порушення своїх прав, не надала до суду доказів того, що відповідач ухилявся від виконання оспорюваних договорів, а також доказів того, що відповідач діяв неправомірно.

У зв`язку з наведеним Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення прийняті з дотримання норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Аргументи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його позовній заяві та в апеляційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, яким суд дав належну оцінку та їх спростував, з посиланням на зібрані у справі докази та сформулював обґрунтовані висновки у прийнятій ним постанові, з якими у повній мірі погоджується Верховний Суд.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги на предмет законності судових рішень виключно в межах, заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановивши фактичні обставини, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначили правову природу цивільних відносин між сторонами. Верховний Суд, застосувавши правило частини третьої статті 401 ЦПК України, вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанцій без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на вирішення спору та відповідний правовий результат не впливають.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду