ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/7940/20

У серпні 2020 року ТОВ «Південний перевалочний комплекс» звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати припис №18/14 від 19.02.2020.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 28 жовтня 2020 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував припис Держекоінспекції №18/14 від 19.02.2020.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що припис №18/14 від 19.02.2020 є протиправним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції посилався на те, що в акті позапланового заходу № 22/14 від 18.02.2020 не вказано і жодним доказом при розгляді справи не підтверджено, які речовини надходять в атмосферне повітря внаслідок роботи вказаних в акті об`єктів, чи є такі речовини забруднюючими, в яких обсягах здійснюються викиди забруднюючих речовин, не визначено тип та хімічний склад забруднюючої речовини.

Судом встановлено, що більшість типів обладнання, що визначені в акті перевірки та спірному приписі, а саме всі бункери відвантаження та навантаження, гараж, механічні майстерні, ємності для масла об`ємом 17 та 24 м. куб., норії відсутні у Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин, затверджених наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 16.08.2004 № 317.

Також судом не встановлено обов`язку товариства здійснювати заповнення статистичної звітності за формою 2 ТП (повітря).

Що стосується пункту 3 оскаржуваного висновку, суд першої інстанції вказував на те, що в акті перевірки не конкретизується, які саме паливно-мастильні матеріали та в яких об`ємах знаходились у виявлених відповідачем в металевих ємностях нафтобази. Також, відповідачем до суду не надано доказів зберігання у вказаних ємностях саме викопного палива чи продуктів його переробки (рідкого чи газоподібного), як і не доведено факт використання такого палива в господарській діяльності позивача, як на час проведення перевірки так і в інші періоди.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність і цього пункту оскаржуваного припису.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 05 березня 2021 року скасував. Прийняв нову постанову, якою адміністративний позов ТОВ "Південний перевалочний комплекс" задовольнив частково.

Визнав протиправними та скасував пункти 1 та 2 припису Держекоінспекції № 18/14 від 19.02.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції, у частині відмови у задоволенні позовної вимоги (щодо визнання протиправним та скасування пункту 3 спірного припису, враховуючи те, що саме в цій частині у касаційній скарзі оспорюється рішення суду апеляційної Інстанції), зазначив, що з аналізу положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» слідує, що оцінка впливу на довкілля повинна бути здійснена до прийняття рішення про провадження планованої діяльності, а саме, діяльності, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище.

З огляду на викладене, встановлення факту зберігання паливно-мастильних матеріалів на момент проведення контролюючим органом перевірки не може впливати на висновок про наявність чи відсутність обов`язку у товариства підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.

Такий обов`язок виникає у підприємства саме до прийняття рішення про будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище.

У даному випадку позивачем не виконано вказаного обов`язку та до спорудження виявленої контролюючим органом нафтобази (автозаправної станції) не підготовлено звіт про оцінку впливу на довкілля та не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, чим порушено вимоги Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції визнав помилковим висновок суду першої інстанції стосовно протиправності пункту 3 припису Держекоінспекції від 19.02.2020 № 18/14.

08 квітня 2021 року ТОВ «Південний перевалочний комплекс» звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У скарзі, зокрема, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень статей 1, 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».

Посилається на те, що відмовляючи позивачу у задоволенні вимоги про скасування пункту 3 Спірного припису, яким зобов`язано товариство підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оцінка впливу на довкілля повинна бути здійснена до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Суд апеляційної інстанції трактує положення статті 3 закону України «Про оцінку впливу на довкілля» в частині моменту (юридичного факту) з якого виникає обов`язок суб`єкта господарювання підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля виникає як з моменту набуття права власності на певне обладнання (у даному випадку металеві ємності).

Вважає, що такий висновок суду неправильний, оскільки положення Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» щодо обов`язку забезпечити підготовку звіту з оцінки впливу на довкілля передусім застосовуються до суб`єктів, які мають намір займатися відповідною планованою діяльністю, види діяльності яких за КВЕД відповідають видам планованої діяльності, які вчинили дії на отримання необхідних для здійснення планованої діяльності дозволів, наприклад, дозволу на будівництво, та планують отримання доходу від такої діяльності.

Проте товариство не здійснює господарську діяльність пов`язану зі зберігання палива, що було встановлено судами обох інстанцій за наявними в матеріалах справи доказами, позаплановим заходом державного нагляду не встановлено зберігання палива у відповідних ємностях, відсутність палива була доведена оборотно-сальдовими відомостями товариства.

Товариство здійснює господарську діяльність за основним видом КВЕД: 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів.

Зобов`язання підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримання висновку з оцінки впливу на довкілля на поверхневе зберігання продуктів переробки викопаного палива об`ємом 15 кубічних метрів на АЗС для власного автотранспорту за відсутністю у останнього наміру на здійснення відповідної діяльності призведе до порушення права на підприємницьку діяльність.

У відзиві на касаційну скаргу Держекоінспекція просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 квітня 2021 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.

Верховний Суд ухвалою від 14 квітня 2021 року касаційну скаргу залишив без руху.

У зв`язку з відпусткою судді Стеценка С.Г. на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11.05.2021 № 808/0/78-21 здійснено за допомогою автоматизованої системи заміну цього судді та визначено таку колегію суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Мороз Л.Л., Стрелець Т.Г.

Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2021 року відкрив касаційне провадження.

У період з 12.02.2020 по 18.02.2020 посадовими особами Державної екологічної інспекції в Одеській області проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Південний перевалочний комплекс», за результатом якого складено акт від 18 лютого 2020 року №22/14.

В акті перевірки відображено висновки посадових осіб контролюючого органу про порушення ТОВ «Південний перевалочний комплекс» вимог природоохоронного законодавства, а саме:

1. статей 10, 11, 13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» - провадження господарської діяльності при використанні джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме: 2 бункери вигрузки автомобілів з під`ємника; 3 бункери вигрузки вагонів; 2 бункери вигрузки вагонів; 2 бункери перегрузки на автомобілі; 1 бункерна яма вигрузки вантажу самосвалами; гараж для ремонту ватажних автомобілів; котельна, яка працює на твердому паливі (пелетах); механічні майстерні; пункт приймання масла; нафтобаза (по суті - автозаправна станція), що складається з ємностей - 2 шт. по 17 м3 та ємностей на 24 м3; норії: 175 я (28 м) пункт приймання; відцентрована ковшова стрічкова НЦ КП 175/30 Q-175 т/ч Н=30 м - 2 шт.;

2. статей 10, 11, 13 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» - статистична звітність за формою 2 ТП (повітря) не заповнюється;

3. пункту 4 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» - виявлено нафтобазу (по суті - автозаправну станцію) для власного автотранспорту ТОВ «Південний перевалочний комплекс», який складається із наземних металевих ємностей - 2 шт. по 17 м3 та ємності на 24 м3 (1 шт.) та паливо роздавальної колонки. В акті зазначено, що позивачем не підготовлено звіт про оцінку впливу на довкілля та не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля на поверхневе зберігання продуктів переробки викопного палива об`ємом 15 кубічних метрів на АЗС для власного автотранспорту та сільськогосподарської техніки, що розташована за адресою: 68610, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Аеродромне шоссе, 2 ж.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем 19 лютого 2020 року винесено припис №18/14, відповідно до якого ТОВ «Південний перевалочний комплекс» зобов`язано:

1) отримати дозволи на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а саме на: 2 бункери вигрузки автомоблів з підє`мника; 3 бункери вигрузки вагонів; 2 бункери вигрузки вагонів; 2 бункери перегрузки на автомобілі; 1 бункерну яму вигрузки вантажу самосвалами; гараж для ремонту вантажних автомобілів; котельну, яка працює на твердому паливі (пелетах); механічні майстерні; пункт приймання масла; нафтобазу (по суті - автозаправну станцію), що складається з ємностей - 2 шт. по 17 м3 та ємностей на 24 м3; норії: 175 я (28 м) пункт приймання; відцентрована ковшова стрічкова НЦ КП 175/30 Q-175 т/ч Н=30 м - 2 шт.;

2) заповнювати статистичну звітність за формою 2-ТП (повітря);

3) підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на поверхневе зберігання продуктів переробки викопного палива об`ємом 15 кубічних метрів на АЗС для власного автотранспорту та сільськогосподарської техніки.

Не погоджуючись з вказаним приписом, ТОВ "Південний перевалочний комплекс" оскаржило його до суду.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.

У касаційній скарзі ТОВ «Південний перевалочний комплекс» оскаржує постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування пункту 3 Спірного припису, тому відповідно до вимог статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційний перегляд оскаржуваного рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що, як убачається з акта перевірки, в ході проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу було виявлено на території ТОВ «Південний перевалочний комплекс» нафтобазу (по суті - автозаправну станцію) для власного автотранспорту товариства, який складається із наземних металевих ємностей - 2 шт. по 17 м куб. та ємності на 24 м куб. (1 шт.) та паливо роздавальної колонки.

Пунктом 3 припису №18/14 від 19 лютого 2020 року позивача зобов`язано підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на поверхневе зберігання продуктів переробки викопного палива об`ємом 15 кубічних метрів на АЗС для власного автотранспорту та сільськогосподарської техніки.

Правові та організаційні засади оцінки впливу на довкілля, спрямованої на запобігання шкоді довкіллю, забезпечення екологічної безпеки, охорони довкілля, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, у процесі прийняття рішень про провадження господарської діяльності, яка може мати значний вплив на довкілля, з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів встановлює Закон України «Про оцінку впливу на довкілля».

Вплив на довкілля (далі - вплив) - будь-які наслідки планованої діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів (пункт 1 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» оцінка впливу на довкілля - це процедура, що передбачає: 1) підготовку суб`єктом господарювання звіту з оцінки впливу на довкілля відповідно до статей 5, 6 та 14 цього Закону; 2) проведення громадського обговорення відповідно до статей 7, 8 та 14 цього Закону; 3) аналіз уповноваженим органом відповідно до статті 9 цього Закону інформації, наданої у звіті з оцінки впливу на довкілля, будь-якої додаткової інформації, яку надає суб`єкт господарювання, а також інформації, отриманої від громадськості під час громадського обговорення, під час здійснення процедури оцінки транскордонного впливу, іншої інформації; 4) надання уповноваженим органом мотивованого висновку з оцінки впливу на довкілля, що враховує результати аналізу, передбаченого пунктом 3 цієї частини; 5) врахування висновку з оцінки впливу на довкілля у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 цього Закону.

Оцінка впливу на довкілля здійснюється з дотриманням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з урахуванням стану довкілля в місці, де планується провадити плановану діяльність, екологічних ризиків і прогнозів, перспектив соціально-економічного розвитку регіону, потужності та видів сукупного впливу (прямого та опосередкованого) на довкілля, у тому числі з урахуванням впливу наявних об`єктів, планованої діяльності та об`єктів, щодо яких отримано рішення про провадження планованої діяльності або розглядається питання про прийняття таких рішень (частина друга статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Суб`єктами оцінки впливу на довкілля є суб`єкти господарювання, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які є замовниками планованої діяльності і для цілей цього Закону прирівнюються до суб`єктів господарювання (далі - суб`єкт господарювання), уповноважений центральний орган, уповноважені територіальні органи, інші органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, громадськість, а у випадках, визначених статтею 14 цього Закону, - держава походження та зачеплена держава (частина третя статті 2 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля»).

Частиною першою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що здійснення оцінки впливу на довкілля є обов`язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.

Оцінці впливу на довкілля не підлягає планована діяльність, спрямована виключно на забезпечення оборони держави, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій, наслідків антитерористичної операції на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини першої статті 1 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» визначено, що планована діяльність - це планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об`єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», друга категорія видів планованої діяльності та об`єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема, поверхневе та підземне зберігання викопного палива чи продуктів їх переробки на площі 500 квадратних метрів і більше або об`ємом (для рідких або газоподібних) 15 кубічних метрів і більше.

Колегія Верховного суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що з аналізу положень Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» слідує, що оцінка впливу на довкілля повинна бути здійснена до прийняття рішення про провадження планованої діяльності, а саме, діяльності, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що встановлення факту зберігання паливно-мастильних матеріалів на момент проведення контролюючим органом перевірки не може впливати на висновок про наявність чи відсутність обов`язку у товариства підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.

Такий обов`язок виникає у підприємства саме до прийняття рішення про будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об`єктів, інше втручання в природне середовище. Отже, втручання в природне середовище відбулося здійсненням будівництва об`єкта, який може мати значний вплив на довкілля. Висновок з оцінки впливу на довкілля є результатом проведення оцінки впливу на довкілля і без нього власнику забороняється будувати нову чи реконструювати існуючу автозаправну станцію.

У даному випадку позивачем не виконано вказаного обов`язку та до спорудження виявленої контролюючим органом нафтобази (автозаправної станції) не підготовлено звіт про оцінку впливу на довкілля та не отримано висновок з оцінки впливу на довкілля, чим порушено вимоги Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".

З огляду на зазначене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про правомірність пункту 3 припису Держекоінспекції від 19.02.2020 року № 18/14.

Так, планована діяльність це фактично майбутня господарська діяльність щодо якої проводиться оцінка впливу на довкілля, що сприяє ухваленню екологічно грамотного управлінського рішення про реалізацію наміченої господарської і іншої діяльності за допомогою визначення можливих несприятливих дій оцінки екологічних наслідків, обліку громадської думки, розробки заходів зі зменшення і запобігання дій. Як зазначалося вище, вплив на довкілля це будь-які наслідки планованої (майбутньої) діяльності для довкілля, в тому числі наслідки для безпечності життєдіяльності людей та їхнього здоров`я, флори, фауни, біорізноманіття, ґрунту, повітря, води, клімату, ландшафту, природних територій та об`єктів, історичних пам`яток та інших матеріальних об`єктів чи для сукупності цих факторів, а також наслідки для об`єктів культурної спадщини чи соціально-економічних умов, які є результатом зміни цих факторів.

Отже, у даному випадку позивач здійснив господарську діяльність з будівництва об`єкта, який може мати значний вплив на довкілля, без проведення оцінки впливу на довкілля, те, що позивач не здійснює зберігання рідкого палива не позбавляє його цього обов`язку. Адже, оцінка впливу на довкілля проводиться до початку будівництва (створення) об`єкта, використання якого в майбутньому може мати значний вплив на довкілля, а не після його будівництва.

До того ж, висновок з оцінки впливу на довкілля враховується у рішенні про провадження планованої діяльності відповідно до статті 11 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», тобто стає для підприємства основним документом з екологічних питань та може вплинути на вірогідність отримання інших дозволів (у тому числі будівництво), тобто для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 11 лютого 2021 року у справі № 580/1078/19 є безпідставним, оскільки у цій справі з позовом звернулася Держекоінспекція про застосування заходів реагування до підприємства, а саме про зобов`язання повністю тимчасово зупинити діяльність до отримання робочого проекту з матеріалами оцінки впливу на навколишнє середовище та висновку з оцінки впливу на довкілля. Тоді як у справі, що розглядається, підприємство оспорює припис Держекоінспекції, згідно з пунктом 3 якого власника збудованого об`єкта, який може мати значний вплив на довкілля, зобов`язано підготувати звіт про оцінку впливу на довкілля та отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на поверхневе зберігання продуктів переробки викопного палива об`ємом 15 кубічних метрів на АЗС для власного автотранспорту та сільськогосподарської техніки.

В аспекті наведеного слід також зазначити, що відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд,