ПОСТАНОВА
суддів Кравчука В.М., Єзерова А.А., Коваленко Н.В.
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 (суддя Єфіменко О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019 (колегія у складі суддів Кузьменко Л.В., Совгири Д.І., Франовської К.С.) у справі № 240/5229/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії з надбавками за рахунок виплати 50% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії, а саме: здійснити виплату недоплаченої частини суми в розмірі 50% підвищення пенсії з 01.01.2018 та в подальшому виплачувати з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, із збереженням основного розміру пенсії - 77% грошового забезпечення.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.12.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 26.12.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, у якій позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
4. Ухвалою Верховного Суду від 15.01.2020 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника штабу - заступника командира артилерійського дивізіону військової частини у званні "підполковник".
6. 24.01.1990 ОСОБА_1 відповідно до наказу командувача Сухопутних військ (по особовому складу) №044 звільнений у запас з військової служби.
7. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №42 від 23.02.1990 позивача виключено із списків особового складу військової частини.
8. Починаючи з 01.09.1992 ОСОБА_1 була призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ), яка була обчислена у розмірі 77% грошового забезпечення.
9. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» з 01.01.2018 відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача у зв`язку із зміною грошового забезпечення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», на підставі довідки про розмір грошового забезпечення позивача, що надіслана уповноваженими особами МО України до ГУ ПФ України в Житомирській області.
10. Згідно із п. 2 Постанови КМ України від 21.02.2018 №103 виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 відсотків; з 01.01.2019 до 31.12.2019 - 75 відсотків; з 01.01.2020 - 100 відсотків суми підвищення пенсії, значеного станом на 01.03.2018.
11. 06.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії та просив здійснити виплату недоплаченої йому частини суми у розмірі 50% підвищення пенсії з 01.01.2018 та провести індексацію несвоєчасного нарахування та виплати коштів.
12. Відповідач листом №Ш-4410 від 23.10.2018 відмовив позивачу у проведенні будь-яких перерахунків через відсутність підстав для цього.
13. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
14. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відсоткові розміри, встановлені Постановою №103, тобто підвищення на 50%, є обмеженням, яке суперечить вимогам чинного законодавства.
15. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач при проведенні перерахунку та виплаті позивачу пенсії впродовж 2018 року не мав підстав не враховувати та не застосовувати до спірних правовідносин положення норм ст. 63 Закону №2262-ХІІ та Постанови КМ України №103, оскільки втрата чинності п.2 Постанови КМ України № 103, який передбачав виплату лише 50% суми підвищення, відбулася лише 05.03.2019.
17. Вимога щодо зобов`язання відповідача провести індексацію донарахованих виплат пенсії з 01.01.2018, з врахуванням встановлення відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання неправомірними дій відповідача та зобов`язання провести перерахунок з 01.01.2018 з урахуванням 100% суми підвищення пенсії визначеного станом на 01.03.2018, є безпідставною та задоволенню не підлягає.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
19. Скаржник зазначає, що перерахунок пенсії відповідно до Постанови КМ України № 103 з моменту її прийняття є незаконним, тому що порядок перерахунку пенсії суперечить вимогам ст. 17, ст.22 Конституції України, що підтвердив Окружний адміністративний суд м. Києва у рішенні від 12.12.2018 по справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019, та в якому визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови № 103.
20. Також зазначає, що право на отримання перерахованого розміру пенсії за період з 01.01.2018, з урахуванням вже сплачених сум, визначається безпосередньої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не постановою КМ України № 103, яка порушує його законні права на перерахунок пенсії у повному обсязі.
21. 30.01.2020 відповідач подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
23. Ключовим питанням у цій справі є право позивача на отримання 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018, у зв`язку із втратою чинності пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45.
24. Це питання вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 зазначила наступне:
«Обмеження виплати пенсії, нарахованої особі в порядку, передбаченому Законом № 2262-XII, не може бути встановлено постановою Кабінету Міністрів України.
Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту «законних очікувань» (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами принципу правової держави та верховенства права.
…
Відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, з огляду на визначені в частині третій статті 7 КАС загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами оскаржувані пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили.
Аналогічну правову позицію висловлювала і Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 13 січня 2021 року у зразковій справі № 440/2722/20 (Пз/9901/14/20).
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
Така ж правова позиція була неодноразово викладена й у постановах Верховного Суду України, зокрема у постанові від 10 лютого 2016 року у справі № 537/5837/14-а, де суд зазначив, що, керуючись принципом законності та виходячи із визначених у частині четвертій статті 9 КАС (у редакції, чинній на час прийняття судових рішень) загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2014 році слід застосовувати не постанову Кабінету Міністрів України, а закон.
Отже, з урахуванням вимог статті 7 КАС, а також того, що Верховний Суд постановою від 12 листопада 2019 року у справі № 826/3858/18 встановив, що пункти 1, 2 Постанови № 103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку № 45 є протиправними й такими, що не відповідають правовим актам вищої юридичної сили, суди у період чинності цих норм постанови Кабінету Міністрів України повинні застосовувати Закон № 2262-ХІІ (безвідносно до того, чи скасовані ці норми судом), хоч ці норми й не були скасовані на момент спірних правовідносин.»
25. Суд не знаходить підстав для відступу від зазначених правових висновків у справі, що розглядається.
26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
27. Отже, враховуючи вищезазначене, позивач має право отримувати пенсію, перерахунок якої здійснено з 01.01.2018 на підставі Закону № 2262-ХІІ, з урахуванням 100% виплати підвищення пенсії саме з 01.01.2018, а не з моменту набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 - 05.03.2019.
28. Крім того, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовні вимога про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області здійснювати у подальшому виплату пенсії у повному обсязі (у тому числі з виплатою 100% суми підвищення) не підлягає задоволенню, оскільки захисту підлягає лише порушене право, а тому суд не може вирішувати спір на майбутнє щодо правовідносин, які ще не настали.
29. Відповідно до частини першої статті 351 КАС суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
30. Оскільки суди попередніх інстанцій у цій справі неправильно застосували норми матеріального права, Суд з урахуванням меж перегляду судом касаційної інстанції судових рішень, передбачених положеннями частин першої та другої статті 341 КАС, вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
31. Судові витрати розподілу не підлягають, так як позивач є учасником бойових дій.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -
