ПОСТАНОВА
встановив:
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 засуджено за ст.187 ч. 4, ст. 257, ст. 263 ч. 1, ст. 309 ч. 3, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 3 місяці з конфіскацією майна.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про перевірку вироку Залізничного районного суду міста Львова від 12 грудня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року в касаційному порядку.
Відповідно до ст. 386 ч. 2 КПК України 1960 року касаційна скарга на зазначені вирок та ухвалу щодо ОСОБА_2 може бути подана протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
Відповідно до ст. 401 КПК України 1960 року вирок та ухвала щодо ОСОБА_2 набрали законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією, тобто 27 квітня 2022 року і останнім днем трьохмісячного строку на їх касаційне оскарження було 27 липня 2022 року.
Проте, з вказаною касаційною скаргою засуджений ОСОБА_2 звернувся лише 19 серпня 2022 року, тобто після закінчення трьохмісячного строку на касаційне оскарження, встановленого ст. 386 ч. 2 КПК України 1960 року, строк на касаційне оскарження не поновив і клопотання про його поновлення не заявляє.
Строк на касаційне оскарження може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 КПК України 1960 року, судом, який розглядав справу тобто Залізничним районним судом м. Львова.
За таких обставин, враховуючи те, що касаційна скарга подана після закінчення строку касаційного оскарження і клопотання про його поновлення відсутнє, відповідно до вимог ст. 386 ч. 4 КПК України 1960 року касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 слід визнати такою, що не підлягає розгляду.
Керуючись ст. 386 ч. 4 КПК України 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,