ПОСТАНОВА
встановив:
Вироком Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року, ОСОБА_2 засуджено за ст. 185 ч. 4, ст.187 ч. 4, ст. 257, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 3 місяці з конфіскацією майна.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 порушує питання про перевірку вироку Залізничного районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року та ухвали Львівського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року в касаційному порядку. При цьому ОСОБА_2 заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження вказаних судових рішень щодо нього.
Проте касаційна скарга не може бути предметом касаційного розгляду, оскільки подана поза межами строку на касаційне оскарження, встановленого ст. 386 ч. 2 КПК України 1960 року.
Згідно зі ст. 386 ч. 2 КПК України 1960 року, касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.
Як убачається з долучених до касаційної скарги копій судових рішень, вирок щодо ОСОБА_2 набрав законної сили 27 квітня 2022 року, а з касаційною скаргою засуджений ОСОБА_2 згідно з відміткою поштового відділення на конверті звернувся лише 19 серпня 2022 року, тобто після закінчення трьохмісячного строку, передбаченого ст. 386 ч. 2 КПК України 1960 року.
Направляючи касаційну скаргу, засуджений ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження у встановленому законом порядку не поновив, подавши тільки клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження, адресувавши його Верховному Суду.
Проте, відповідно до вимог ст. 386 ч. 4 КПК України 1960 року, строк на касаційне оскарження може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених ст. 353 цього Кодексу, судом, який розглядав справу, тобто Залізничним районним судом м. Львова.
Пропущення строку на касаційне оскарження і не вирішення у визначеному законом порядку питання про його відновлення перешкоджає витребуванню кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 388 ч. 2 КПК України справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 386 ч. 2 КПК України 1960 року не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.
За таких обставин, у витребуванні кримінальної справи необхідно відмовити.
Відмова у витребуванні справи не перешкоджає витребуванню справи при повторному надходженні скарги за умов та в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст. 388 КПК України 1960 року, пунктом 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України,