ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , за участю прокурора ОСОБА_5 , захисника (відеоконференція) ОСОБА_6 , засудженого (відеоконференція) ОСОБА_7 розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 27 квітня 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020210000143, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дашківці Літинського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Літинського районного суду Вінницької області від 14 січня 2021 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 10 червня 2019 року о13:00 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, повторно, незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ» моделі «21061», який належав ОСОБА_8 .
Вінницьким апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині звільнення від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України скасовано та ухвалено новий вирок від 27 квітня 2022 року. Цим вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 289 КК України засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений,посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі винного внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити, на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування призначеного йому покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставин, які пом`якшують покарання, і дані про його особу.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений і захисник підтримали касаційну скаргу.
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Інші учасникам судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу на вирок місцевого суду, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до надмірної м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий, яким призначити засудженому покарання, яке потрібно відбувати реально.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи засудженому покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви прийнятого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; діяння вчинене в стані алкогольного сп`яніння, що обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання. Окрім того, взято до уваги, що ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення аналогічного злочину та був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.
Тому, на думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення засудженомупокарання у мінімальному розмірі, передбаченого санкцією ч.2 ст.289 КК України, за якою його визнано винуватим, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим його звільнення на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України, принципам індивідуалізації та справедливості. Обґрунтованих підстав для його пом`якшення й зміни вироку апеляційного суду, про що йдеться в касаційній скарзі засудженого, не убачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачає.
Керуючись ст. ст. 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд