ПОСТАНОВА
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , засудженої ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12020270010005747 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки м. Чернігова, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі – КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 травня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за ч. 1 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, покладено обов`язки, передбачені ст. 76 цього Кодексу.
Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат та долю речових доказів.
2. Місцевий суд установив, що ОСОБА_6 06 листопада 2020 року приблизно о 19:30 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 , на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків умисно завдала потерпілому ОСОБА_8 не менше 13 ударів молотком у голову, спричинивши останньому відкриту черепно-мозкову травму з множинними вдавленими переломами кісток склепіння черепа, множинними переломами кісток лицевого черепа з повним вивихом 11, 21 зубів, забоєм головного мозку, забійно-рваними ранами обличчя та волосистої ділянки голови, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
3. У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженої через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді.
На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції всупереч положень ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) не навів переконливих мотивів на спростування доводів прокурора в апеляційній скарзі про неправильне застосування місцевим судом правил ст. 75 КК, що, на його думку, призвело до призначення засудженій явно м`якого, а відтак й несправедливого покарання.
Стверджує, що апеляційний суд не у повній мірі врахував те, що ОСОБА_10 вчинила злочин у стані алкогольного сп`яніння, завдавши потерпілому не менше 13 ударів молотком у життєво важливий орган, та не взяв до уваги досудову доповідь органу пробації про високі ризики її небезпеки для суспільства, а також інші дані про особу засудженої, а саме те, що вона неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності, офіційно не працює, згідно висновку судово-психіатричного експерта у ОСОБА_6 мають місце психічні та поведінкові розлади через вживання алкоголю з синдромом залежності.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
4. Прокурор підтримав касаційну скаргу.
5. Захисник та засуджена виступили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити оскаржуване рішення без зміни.
Мотиви Суду
6. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
7. Відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
8. Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
9. Правильність встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, а також доведеність винуватості та кваліфікація дій ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 121 КК прокурором у касаційній скарзі не оспорюються.
10. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК), що покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів у справі, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
11. Згідно з положеннями ст. 419 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення в ухвалі має бути зазначено правові підстави, з яких подану скаргу визнано необґрунтованою.
12. Відповідно до вимог ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги. За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушенням.
13. Цих вимог закону суд апеляційної інстанції дотримався повністю.
14. Як убачається зі змісту апеляційної скарги прокурора, у ній він просив суд апеляційної інстанції скасувати вирок місцевого суду в частині застосування до засудженої положень ст. 75 КК і з застосуванням ст. 69 цього Кодексу призначити їй покарання у виді 2 років позбавлення волі.
15. При ухваленні вироку місцевий суд у ньому вказав, що не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК, оскільки встановлені судом пом`якшуючі обставини не є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.
16. У той же час, ставлячи перед судом апеляційної інстанції вимогу про призначення засудженій реального покарання у виді 2 років позбавлення волі із застосуванням ст. 69 КК прокурор в апеляційній скарзі не навів доводів щодо неправильного застосування районним судом закону України про кримінальну відповідальність щодо вказаної норми, а тому при ухваленні оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості дати будь-яку оцінку такій вимозі.
17. У випадку скасування апеляційним судом вироку в частині звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК термін покарання, яке їй належало відбувати реально становив би 5 років позбавлення волі, що виходило за межі вимог апеляційної скарги прокурора та погіршувало становище засудженої. За таких обставин апеляційний суд не мав процесуальних підстав для задоволення вказаної скарги.
18. Тому апеляційний суд, переглянувши вирок у межах вимог апеляційної скарги прокурора, дійшов обґрунтованого висновку про необхідність залишити це рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
19. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням вимог статей 370 та 419 КПК і підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд