ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 39н-15/804/9405/14

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у справі №804/9405/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» - задоволено повністю.

Інспекція звернулась до суду першої інстанції із заявою про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 за нововиявленими обставинами, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Павлоградзернопродукт» у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи заяву відповідач зауважив на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які існували та не були відомі відповідачу та суду під час вирішення справи №804/9405/14, однак суттєво вплинули на правильність ухваленого судового рішення, за яким ним заявлено перегляд - це вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 (справа 185/30915-к).

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017, відмовив у задоволенні заяви Інспекції про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 за нововиявленими обставинами.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що зазначена Інспекцією у поданій заяві обставина не може вважатися нововиявленою у розумінні положень пункту 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки до нововиявлених обставин можуть відноситись матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору, але у даному випадку обставини, на які заявник посилається як на нововиявлені були відомі ще під час розгляду справи №804/9405/14 судами та під час прийняття рішення за наслідком оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у апеляційному порядку.

Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 01.08.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи невідповідність ухвалених у справі судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій нормам матеріального та процесуального права, Інспекція посилається на те, що: фактичні обставини справи №804/9405/14, які існували та не були відомі відповідачу та суду під час вирішення вказаної справи могли суттєво вплинули на правильність ухваленого судового рішення, щодо якого заявлено перегляд. Такими обставинами податковий орган вважає вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2015 у справі № 185/30915-к та просить переглянути та скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Павлоградзернопродукт» у задоволенні позовних вимог.

20 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 19.07.2022.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Порядок провадження за нововиявленими обставинами встановлений статтями 245-253 Глави 4 Розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) постанова або ухвала суду, що набрала законної сили, може бути переглянута у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Пунктом 1 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

За змістом зазначеної норми нововиявленими необхідно вважати обставини, які об`єктивно існували на момент вирішення адміністративної справи, однак не були і не могли бути відомі заявнику на час її розгляду. Тобто, йдеться про обставини, які існували на момент вирішення справи, але з різних причин не були відомі заявникові. Це мають бути обставини, а не докази. Такі обставини повинні бути нововиявленими, а не новими та не такими, що змінилися, а також повинні були існувати на час вирішення справи.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ.

Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення. Ці обставини повинні бути належним чином підтверджені письмовими доказами, показаннями свідків, нотаріальною формою певних документів тощо.

Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які були несвоєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Отже, нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.

Істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.

Отже, істотні для справи обставини - це ті, що становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, могли вплинути на рішення суду, що набрало законної сили, існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі ні особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, ні адміністративному суду.

Як вбачається із заяви Інспекції, як на нововиявлені обставині заявник посилався на те, що було відомо ще під час розгляду справи №804/9405/14 у суді першої інстанції та під час прийняття рішення за наслідком оскарження постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 у апеляційному порядку.

Разом з цим, зі змісту мотивувальної частини постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 вбачається, що висновок податкового органу про відсутність реального здійснення угоди поставки та протиправне формування позивачем податкового кредиту та як наслідок його завищення ґрунтувався на матеріалах кримінального провадження щодо ТОВ «Агрофірма Сокільське», за наслідками якого винесено вирок Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області від 03.02.2015 у справі № 185/30915-к та на відсутності сертифікатів якості на отриманий товар. Також, щодо даного висновку, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відсутність доказів, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача - ТОВ «Агрофірма Сокільське» - статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, а також відсутності доказів недійсності податкових накладних, виписаних ТОВ «Агрофірма Сокільське», які за приписами податкового законодавства є підставою для формування податкового кредиту. Крім того, нормами чинного законодавства України не передбачено обов`язок платника податків - одержувачів товарів (послуг), вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників по ланцюгу).

Таким чином, посилання Інспекції на даний вирок та наведені вище обставини не є нововиявленою обставиною, оскільки така інформація була відома Інспекції на час розгляду справи.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Інспекції про перегляд постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 за нововиявленими обставинами.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене вище, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2016 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2017 - без змін.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -