ПОСТАНОВА
головуючого Луспеника Д. Д.,
суддів Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кудрявцев Денис Вадимович, про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник Ірина Олександрівна, на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року у складі судді Слюсар Л. П., додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Додатковим рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання неправомірною відмови в приватизації квартири відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року та додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року залишено без змін.
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник І. О., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник І. О., задоволено.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 10 жовтня 2019 року, додаткове рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання відмови в приватизації квартири неправомірною, визнання права на приватизацію квартири та зобов`язання вчинити дії задоволено.
Визнано відмову Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради від 25 березня 2019 року № 3/9-1297 як органу приватизації державного житлового фонду в безоплатній передачі у власність ОСОБА_1 в порядку приватизації квартири АДРЕСА_1 неправомірною.
Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно, в межах залишку неотриманої площі та з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.
Зобов`язано Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради як орган приватизації державного житлового фонду провести за ОСОБА_1 приватизацію квартири АДРЕСА_2 безоплатно, в межах залишку неотриманої площіта з правом викупу надлишкової загальної площі квартири.
У серпні 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кудрявцев Д. В., про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 8 836,30 грн.
Заяву мотивовано тим, що ОСОБА_1 під час розгляду справи понесла витрати на сплату судового збору в розмірі 8 836,30 грн, які складаються із судового збору за подання позову в розмірі 2 305,20 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 3 457,50 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн, що підтверджується квитанціями про сплату судового збору від 29 травня 2019 року, від 20 грудня 2019 року та від 15 лютого 2021 року.
У вересні 2022 року до Верховного Суду надійшла цивільна справа № 202/3820/19.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що клопотання про ухвалення додаткового судового рішення підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з вимогами статті 416 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду касаційної інстанції має бути зазначено, у тому числі про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесла судові витрати у розмірі 8 836,30 грн, які складаються із судового збору за подання позову в розмірі 2 305,20 грн, за подання апеляційної скарги у розмірі 3 457,50 грн та подання касаційної скарги у розмірі 3 073,60 грн, що підтверджується квитанціями від 29 травня 2019 року, від 20 грудня 2019 року та від 15 лютого 2021 року (а. с. 1, 105, 197).
Ураховуючи викладене, оскільки постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Чередник І. О., задоволено, а питання щодо розподілу судових витрат не вирішено, клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кудрявцев Д. В., про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг, підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду