ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 911/2498/18

11. 06.07.2022 ухвалою Північного апеляційного господарського суду задоволено клопотання ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" про закриття апеляційного провадження. Закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.11.2018 та на постанову Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ "Росава". підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України.

12. Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що враховуючи, що ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" не набуло процесуального права сторони у справі про банкрутство у визначеному Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та (або) Кодексом України з процедур банкрутства (не визнано судом кредитором), а оскарженими судовими рішеннями не були вирішені питання про права та обов`язки ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт", то у названого товариства відсутнє право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою в порядку статті 254 ГПК України як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов`язки.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. 29.07.2022 ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 про закриття апеляційного провадження; справу № 911/2498/18 передати до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.11.2018 про відкриття провадження у справі про банкрутство та на постанову Господарського суду Київської області від 04.12.2018 у справі № 911/2498/18 про банкрутство ПрАТ "Росава".

14. В обґрунтування касаційної скарги, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" зазначає, що ухвала Північного апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження від 06.07.2022 у справі №911/2498/18 прийнята з порушенням норм процесуального права, а саме: абз. 8 ч. 1 ст.1, 2 ч. 2 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та абз. 10 ч. 1 ст. 1, абз. 21 ч. 1 ст. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ч. 1 ст. 254, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України щодо набуття забезпеченим кредитором статусу учасника справи про банкрутство та, як наслідок, права на оскарження судових рішень в процедурі банкрутства.

15. Як стверджує скаржник, висновки суду апеляційної інстанції не відповідають висновкам Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, у постанові від 22.10.2019 у справі №910/11946/18, а також висновкам Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі № 911/2498/18.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

16. 31.08.2022 до Верховного Суду від ПрАТ "Росава" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому боржник просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження - без змін, посилаючись на правомірність та обґрунтованість висновків апеляційного господарського суду.

17. Також, 31.08.2022 від ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" надійшов відзив касаційну скаргу, в якому кредитор просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, посилаючись на те, що оскаржуваними ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" судовими рішеннями першої інстанції не вирішувалося питання про права та інтереси скаржника. Крім того, ТОВ "Кредитна установа "Інвестиційна" стверджує про відсутність у скаржника статусу забезпеченого кредитора та посилається на припинення договорів застави до відкриття провадження у цій справі про банкрутство.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.

20. Як вже зазначалося вище, 27.11.2018 ухвалою Господарського суду Київської області відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Росава" в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а 04.12.2018 постановою суду першої інстанції боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

21. Звертаючись у січні 2022 року із апеляційною скаргою на вказані судові рішення суду першої інстанції, ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" стверджувало, що воно є забезпеченим кредитором боржника, однак не було повідомлено судом першої інстанції про розгляд справи.

22. В оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, апеляційний господарський суд встановив, що скаржник має права вимоги, виходячи з принципу презумпції правомірності правочину передбаченого статтею 204 Цивільного кодексу України, до ТОВ "БК "Основа" за кредитними договорами №1398-12 від 29.02.2012, № 1433v-12 від 04.09.2012 (тобто є кредитором), які забезпечені заставою майна боржника (ПрАТ "Росава") на підставі договорів застави № 2884ИП/0310, № 2890ИП/0310 від 31.03.2010.

23. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що із заявою про грошові вимоги до боржника ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" до господарського суду у даній справі про банкрутство не зверталось, кредитором боржника судом не визнавалось, втім згідно з договорами застави є забезпеченим кредитором боржника, оскільки вимоги товариства за кредитними договорами, позичальником за якими є ТОВ "БК "Основа", забезпечені заставою майна боржника.

24. Водночас, закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт", суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржник не набув процесуального права сторони у справі про банкрутство у визначеному Законом про банкрутство та (або) Кодексом України з процедур банкрутства порядку (не визнано судом кредитором), а оскарженими судовими рішеннями не були вирішені питання про права та обов`язки ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт", тому у скаржника, за висновком суду, відсутнє право на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

25. Отже, предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою забезпеченого кредитора боржника, який не брав участі в судових засіданнях суду першої інстанції, на судові рішення у справі про банкрутство.

26. Вирішуючи поставлене питання, Верховний Суд зауважує таке.

27. Відповідно до частини першої статті 255 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

28. Колегія суддів Верховного Суду звертається до правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

29. Так, у справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

30. Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або Кодексі України з процедур банкрутства, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09, від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14, від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19, від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14.

31. Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що був чинним на час відкриття провадження у цій справі про банкрутство та визнання ПрАТ "Росава" банкрутом, визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

32. Відповідно до положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, чинного на час звернення ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" із апеляційною скаргою, учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).

33. Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічна норма також міститься у статті 572 ЦК України.

34. Стаття 589 ЦК України передбачає, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

35. Частина третя статті 590 ЦК України встановлює, що у разі ліквідації юридичної особи - заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов`язання, забезпеченого заставою. Аналогічні положення містить стаття 20 Закону України "Про заставу".

36. Частинами першою, другою статті 33 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. У разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи - іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов`язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

37. Питання особливого правового захисту прав забезпеченого кредитора знаходило своє відображення у Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на всіх стадіях процедури банкрутства.

38. Відповідно до статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є не забезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

39. Норма статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" текстуально відтворена в Кодексі України з процедур банкрутства, а саме: частина восьма статті 45 встановлює, що розпорядник майна зобов`язаний окремо повідомити господарський суд про вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за відсутності таких заяв - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з відповідним державним реєстром.

40. Отже, з моменту введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства правове регулювання статусу забезпеченого кредитора, зокрема в частині порядку набуття ним статусу учасника (сторони) у справі про банкрутство, не змінилося.

41. Тобто наявність забезпечення виконання грошового зобов`язання у вигляді застави/іпотеки надає такій особі (статус кредитора якої ще не підтверджено) певні особливості у статусі і обсязі протягом процедур банкрутства порівняно з іншими кредиторами боржника.

42. Відповідно до висновків про застосування норми права, викладених Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суд у постанові від 22.10.2019 у справі № 910/11946/18, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" наслідки, що настають з моменту порушення справи про банкрутство, полягають, зокрема, в обмеженні прав заставодержателя майна боржника вільно обирати способи та процедуру звернення стягнення на передане в заставу (іпотеку) майно, а також в особливостях задоволення вимог забезпечених кредиторів до боржника - лише в порядку, передбаченому Законом про банкрутство, та в межах провадження у справі про банкрутство.

43. А тому ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство має наслідком зміну порядку задоволення вимог заставодержателя майна боржника, у зв`язку з чим є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи, що надає заставодержателю права заперечувати у підготовчому засіданні відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з наділенням у такому разі заставодержателя процесуальними правами учасника у справі про банкрутство - щодо подання клопотань, надання доказів тощо, а відповідно, і процесуальним правом на оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство у розумінні частини першої статті 254 ГПК України. Такий висновок Верховного Суду ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють питання застави та відповідних прав (ЦКУ, Закон України "Про заставу", Закон України "Про іпотеку"). Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

44. Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" на підставі пункт 3 частини першої статті 264 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано статус скаржника як забезпеченого кредитора у справі про банкрутство, тобто як особи, що наділена правами учасника у справі про банкрутство, а ухвала суду першої інстанції про відкриття провадження у справі про банкрутство є таким судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси цієї особи.

45. Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 254 та пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України, а також неврахування висновків Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19, у постанові від 22.10.2019 у справі №910/11946/18 знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 про закриття апеляційного провадження підлягає скасуванню з направленням справи до апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

47. Частиною четвертою статті 304 ГПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 310 ГПК України).

48. Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "Фінансова компанія "Фінтакт" підлягає задоволенню, а ухвала Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

В. Розподіл судових витрат

49. Відповідно до статті 129 ГПК України, оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,