ВИРОК
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі головуючого ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020120000000173, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК такого, що судимості не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за носіння, придбання і збут бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду – без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через м`якість, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, суд першої інстанції звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням належним чином не врахував тяжкість, обставини та суспільну небезпечність вчиненого злочину, а також особу винного. Про вказані порушення прокурор зазначав в апеляційній скарзі, проте вони залишились поза увагою апеляційного суду, відтак його рішення є незаконним та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Захисник заперечував проти задоволення цієї скарги.
Мотиви Суду
За ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 1 ст. 263 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 ККсуд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 ККпокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Як убачається з вироку, обґрунтовуючи висновок щодо виду і міри покарання призначеного ОСОБА_7 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, котрий характеризується позитивно, офіційно не працює та не має офіційних заробітків, не одружений, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, в силу ст. 89 КК вважається таким, що не має судимості.
Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнав щире каяття засудженого у вчиненому. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши наведені обставини в сукупності місцевий суд призначив ОСОБА_7 покарання у межах санкції ч. 1 ст. 263 КК, у вид позбавлення волі на строк 4 роки, та не встановив підстав для застосування до останнього вимог ст. 69 КК.
При цьому з вироку убачається, що ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки, з чим також погодився суд апеляційної інстанції.
Разом із цим, ст. 75 КК передбачено, зокрема, що в разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Погоджуючись із висновком місцевого суду про можливість застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК, апеляційний суд залишив поза увагою доводи прокурора, зокрема, щодо обставин та суспільної небезпеки вчиненого засудженим тяжкого кримінального правопорушення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 263 КК, за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без передбаченого законом дозволу придбав корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГД-5, корпус бойової ручної осколкової гранати оборонної дії типу Ф-1, два вибухові пристрої, засоби ініціювання вибухової речовини в ручних гранатах, а саме два уніфіковані підривачі ручних гранат дистанційної дії, а також дев`яносто дев`ять набоїв калібру 7,62 мм, які в подальшому переніс в належному йому пакеті та 18 червня 2020 року приблизно о 14:21 знаходячись поблизу магазину «Файно Маркет» (розташований позаду будинку №23/1 по просп. Університетський в Кропивницький) збув за 3 000 грн ОСОБА_8 .
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 без передбаченого законом дозволу придбав корпус бойової ручної осколкової гранати наступальної дії типу РГН та ударно-дистанційний запал (УДЗ) до ручних гранат типу РГН (РГО), які в подальшому переніс в належній йому сумці, та які 18 червня 2020 року в період часу з 15:09 до 15:44 були у нього виявлені та вилучені працівниками поліції під час особистого обшуку, проведеного поблизу магазину «Файно Маркет».
Проте, приймаючи рішення про можливість звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд повною мірою не оцінив та не врахував характер, обставини і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, а саме те, що ОСОБА_7 перебуваючи в громадському місці, біля магазину у м. Кропивницький, за грошові кошти здійснював збут бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв. Не звернув суд також належної уваги на данні, що характеризують особу винного, які наявні в матеріалах кримінального провадження.
Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним поводженням зі зброєю, бойовими припасами та вибуховими речовинами, носять підвищений суспільно-небезпечний характер, оскільки сприяють загостренню криміногенної ситуації та створюють умови вчинення інших, більш тяжких злочинів із використанням зазначених предметів. До того ж, загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства.
Не звернув суд уваги також на кількість бойових припасів, вибухових речовин та вибухових пристроїв, які ОСОБА_7 без передбаченого законом дозволу придбав, переміщував по місту та збував шляхом продажу, отримуючи за це матеріальну винагороду, а його протиправна діяльність була припинена лише після затримання працівниками правоохоронного органу.
На думку суду наведені дані свідчать про підвищену суспільну небезпеку вчиненого тяжкого кримінального правопорушення, а тому звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням не відповідає обставинам вчиненого злочину, його ступеню тяжкості та особі винного.
Переглянувши вирок місцевого суду, апеляційний суд доводів прокурора в частині безпідставного звільнення засудженого ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням належним чином не перевірив, свого висновку про законність рішення суду першої інстанції щодо можливості виправлення засудженого із застосуванням ст. 75 КК, виходячи із встановлених судом першої інстанції обставин злочину та особи винного, не обґрунтував.
За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що призначене ОСОБА_7 покарання зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК слід визнати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та, як наслідок, м`яким покаранням, а протилежні висновки апеляційного суду в цій частині ухвали – необґрунтованими відповідно до вимог ст. 419 КПК, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Отже, касаційну скаргу прокурора слід задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального процесуального закону.
За умови підтвердження обвинувачення ОСОБА_7 у тому ж обсязі, призначене останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та м`яким покаранням.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд