ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 344/1962/19

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив виключити відомості про нього як батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження від 06 грудня 2018 року № 2805, складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області рішенням від 20 лютого 2020 року в задоволенні позову відмовив.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 08 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року змінив. Виключив з мотивувальної частини рішення посилання суду на надання ОСОБА_1 письмової згоди від 02 квітня 2018 року щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій. В решті рішення суду залишив без змін.

Верховний Суд постановою від 31 березня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 вересня 2020 року скасував, а справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року скасував та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив. Виключив відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису від 06 грудня 2018 року № 2805 про народження ОСОБА_3 , складеного Івано-Франківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області.

Івано-Франківський апеляційний суд додатковою постановою від 14 березня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - Парфана Т. Д. задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн витрат на правову допомогу, 2 689,40 грн сплаченого судового збору при поданні позову до суду, за подання апеляційної і касаційної скарг та понесені судові витрати з оплати судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 3 845,00 грн.

Верховний Суд постановою від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу адвоката Кузика В. І. як представника ОСОБА_2 залишив без задоволення. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року залишив без змін. Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року змінив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 457,80 грн сплаченого судового збору при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг та 13 410,50 грн понесених судових витрат. В іншій частині додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року залишив без змін.

22 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати, понесені позивачем у суді касаційної інстанції, а саме витрати на правову допомогу з підготовки відзиву на касаційну скаргу відповідача в розмірі 5 100,00 грн та витрати на правову допомогу з підготовки касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду в розмірі 6 300,00 грн.

Обґрунтовуючи заяву ОСОБА_1 посилається на те, що він поніс судові витрати на повторний касаційний розгляд справи Верховним Судом, а саме витрати на правову допомогу з підготовки відзиву на касаційну скаргу відповідача на постанову апеляційного суду в розмірі 5 100,00 грн та з підготовки касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду в розмірі 6 300,00 грн. Суд касаційної інстанції відмовив у задоволенні касаційної скарги відповідача та частково задовольнив касаційну скаргу позивача, проте не вирішив питання про судові витрати, понесені позивачем у суді касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно з підпунктами «б» і «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки питання розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 у суді касаційної інстанції, Верховний Суд не вирішував, заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткової постанови підлягає задоволенню.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару успіху, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

З огляду на положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Установлено, що у відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 лютого 2022 року адвокат Парфан Т. Д. як представник ОСОБА_1 просив стягнути судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу в розмірі 5 100,00 грн, на підтвердження чого надав: додаткову угоду № 7 до договору про надання правової допомоги від 01 червня 2018 року, за умовами якої за підготовку цього відзиву клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 5 100,00 грн; детальний опис послуг, наданих адвокатом Парфан Т. Д. ОСОБА_1 , згідно з яким адвокат підготував відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 у кількості 1 шт. вартістю 5 100,00 грн.

Крім цього, звертаючись із касаційною скаргою на додаткову постанову апеляційного суду від 14 березня 2022 року ОСОБА_1 просив стягнути судові витрати, понесені позивачем на стадії оскарження цієї додаткової постанови, в розмірі 6 300,00 грн, на підтвердження чого надав додаткову угоду № 6 до договору про надання правової допомоги від 01 червня 2018 року, за умовами якої за підготовку касаційної скарги на додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року у цій справі клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 6 300,00 грн.

Посилаючись на зазначене, позивач уважає, що є підстави для вирішення питання про ухвалення додаткового судового рішення про розподіл судових витрат, оскільки доказами підтверджено надання професійної правничої допомоги у погодженому між адвокатом та клієнтом розмірі.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

До Верховного Суду надійшло заперечення адвоката Кузика В. І. як представника ОСОБА_2 , яке мотивоване тим, що спір є немайновим, стосується запису про батьківство дитини, яка народилася у шлюбі між сторонами у справі в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій. Ні сума 5 100,00 грн за підготовку відзиву на касаційну скаргу, ні сума 6 300,00 грн за підготовку касаційної скарги не відповідають критеріям визначення розміру судових витрат, а також не відповідають принципам розумності і справедливості.

Проаналізувавши надані позивачу адвокатом Парфан Т. Д. послуги з підготовки відзиву на касаційну скаргу відповідача, суд дійшов висновку, що відображена у наданих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) при підготовці відзиву на касаційну скаргу відповідача в суді касаційної інстанції не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, адже вони поглинаються здійсненням адвокатом аналогічних по суті дій в судах апеляційної та касаційної інстанції при попередніх переглядах цієї справи. Разом із цим відзив містить посилання на спростування доводів відповідача щодо незастосування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 20 квітня 2020 року у справі № 520/12514/18.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції, пов`язаних із підготовкою відзиву на касаційну скаргу відповідача, з 5 100,00 грн до 1 000,00 грн.

Щодо оцінки таких послуг, як підготовка та подання касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного суду від 14 березня 2022 року, вартістю 6 300,00 грн, Верховний Суд виходить з такого.

Верховний Суд постановою від 03 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року змінив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 457,80 грн сплаченого судового збору при поданні позову, апеляційної та касаційної скарг та 13 410,50 грн понесених судових витрат. В іншій частині додаткову постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 березня 2022 року залишив без змін.

Звертаючись з касаційною скаргою на цю додаткову постанову апеляційного суду, заявник просив її скасувати та ухвалити нову постанову, якою стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 100 689,91 грн, а саме: 3 457,80 грн витрат зі сплати судового збору, 17 732,11 грн витрат на оплату експертиз, 79 500,00 грн витрат на професійну правову (правничу) допомогу.

Враховуючи, що Верховний Суд задовольнив вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 про відшкодування витрат лише частково, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за надання правової допомоги з підготовки цієї касаційної скарги у співвідношенні до задоволених вимог - 1 680,84 грн.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 про стягнення понесених ним витрат на правову допомогу в суді касаційної інстанції, та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 680,84 грн, оскільки саме такий розмір є доведеним, обґрунтованим і відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та пропорційності до задоволених вимог.

Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду