ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 200/7749/19-а

У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо своєчасного призначення та перерахунку пенсії;

зобов`язати відповідача обчислити з 01.03.2019 пенсію відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII) з урахуванням середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески за 2016 - 2018 роки зобов`язати пенсійний орган перерахувати та виплатити різницю в пенсії з 02.04.2018;

зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити різницю в розмірах раніше призначених пенсій у відповідності до вимог пункту 3 статті 51 та пункту 2 статті 63 Закону №2262-XII з моменту виникнення права та по 01.04.2018, з урахуванням різниці у розмірах пенсії станом на 01.04.2018 по Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 17.10.2019, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2020, позов задоволено частково:

визнано протиправними дії відповідача щодо неповної виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, як інваліду війни 2 групи, відповідно до Закону №2262-ХІІ з 02.04.2018.

зобов`язано відповідача перерахувати та виплатити різницю в пенсії по інвалідності, як інваліду війни 2 групи відповідно до Закону №2262-ХІІ ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру пенсії на підставі пункту 3 статті 27 Закону №1058-IV з 02.04.2018 щомісячно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позову, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати судові рішення в оскаржуваній частині, і в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 12.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 20.09.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є інвалідом війни 2 групи. Вперше позивачу призначено пенсію за віком з 23.03.2000 відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII, на підставі поданої ним заяви від 27.03.2000.

Згодом у зв`язку із набранням чинності Закону №1058-IV та на підставі заяви ОСОБА_1 від 06.12.2004, позивачу з грудня 2004 року призначено пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV. Пенсія позивачу виплачувалася з урахуванням підвищення інваліду армії, прирівняному до інвалідів Великої Вітчизняної війни 2 групи.

На підставі заяв від 11.01.2010 та від 19.10.2011 позивачу проводилися відповідні перерахунки пенсії.

02.04.2018 позивач звернувся до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою (вх. № 1902), у якій просив перевести його на пенсію по інвалідності відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Відповідно до протоколу від 21.06.2018, позивача з 02.04.2018 переведено на пенсію по інвалідності, як інваліда 2 групи, відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Розмір пенсії обчислено відповідно до пункту «а» статті 21 № 2262-ХІІ з розрахунку 80% від заробітку, як інваліду 2 групи, який обчислено відповідно до статті 43 цього Закону.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії враховано за 60 місяців (порічно) за період з 01 серпня 1990 року по 31 липня 1995 року, який визначено в порядку, встановленому Законом №1058-IV, і складає 13 240,90 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 3,51740), із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3 764,40 грн. Загальний розмір пенсії після перерахунку склав 13 730 грн, з урахуванням обмеження максимального загального розміру пенсії.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2019 у справі №0540/8698/18-а позов ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо відшкодування коштів та сплати моральної шкоди - задоволено частково:

визнано протиправними дії Костянтинівсько-Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії як інваліду війни 2 групи за Законом № 2262-XII з урахуванням показника середньої заробітної плати в України за 2016, 2017 роки;

зобов`язано Костянтинівсько-Дружківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області призначити ОСОБА_1 з 02.04.2018 пенсію як інваліду війни 2 групи за Законом №2262-XII із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 календарні роки.

Розпорядженням по управлінню від 23.04.2019 виконано постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2019. Після перерахунку розмір пенсійних виплат, з урахуванням обмеження максимального загального розміру пенсії, склав з 02.04.2018 - 13 730 грн, з 01.07.2018 - 14 350 грн, з 01.12.2018- 14 970 грн, з 01.07.2019- 15 640 грн.

Не погодившись із розміром пенсії, використання іншого (ніж на думку позивача) показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що вплинуло на інший розрахунок його пенсії та неправильне визначення розміру пенсії, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в грудні 2004 року він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії як особі з інвалідністю 2 групи за Законом №2262-XII, проте відповідач на власний розсуд призначив йому пенсію за віком на умовах Закону №1058-IV у зв`язку із чим позивач недоотримав пенсійні виплати.

З посиланням на судове рішення у справі №0540/8698/18-а, позивач вважає, що розмір призначеної йому пенсії згідно із Законом №2262-XII має бути перерахований з моменту виникнення у нього права на неї, а саме з 2004 року та по 01.04.2018.

Також за позицією позивача, відповідач з 01.03.2019 не здійснив перерахунок пенсії з урахуванням середньої заробітної плати по Україні з якої сплачені страхові внески за 2016 - 2018 роки, що свідчить про протиправну бездіяльність з боку пенсійного органу.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що пенсія виплачується у визначених законодавством розмірах. Також пенсійний орган наполягає на тому, що переведення з одного виду пенсії на інший є правом пенсіонера та відбувається виключно за його заявою.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір в оскаржуваній частині (щодо відмови у задоволенні позову), суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що пенсія призначається з моменту звернення особи за її призначенням. Суди встановили, що право на отримання пенсії по інвалідності за Законом №2262-XII позивач реалізував лише у квітні 2018 року, відповідно відсутні підстави для обчислення раніше призначеної пенсії за віком за цим Законом. Суди констатували, що по 01.04.2018 включно позивач отримував пенсію за віком на підставі Закону №1058-IV. Доказів звернення за призначенням пенсії на підставі Закону №2262-XII до квітня 2018 року позивачем не суду надано. Також суди обох інстанцій констатували, що для осіб, пенсія яким призначена у 2018 році, показник середньої заробітної плати є незмінний.

Касаційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судами попередніх інстанцій обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено. Скаржник стверджує, що з 2004 року мав би отримувати пенсію за Законом №2262-XII, проте відповідач протиправно призначив і виплачував пенсію за віком згідно із Законом №1058-IV. Таким чином, за твердженнями скаржника, пенсія має бути перерахована за Законом №2262-XII починаючи із грудня 2004 року.

Також за позицією скаржника, починаючи із 01.03.2019 пенсія має бути обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 - 2018 роки.

Відповідач у поданому до суду касаційної інстанції відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з підстав необґрунтованості такої. Пенсійний орган наполягає на тому, що призначення пенсії на підставі Закону №2262-XII, так і подальший її перерахунок проведений на підставі вимог чинного законодавства.

У відповідь на відзив на касаційну скаргу відповідача, скаржник наполягає на протиправності дій пенсійного органу щодо призначення йому з грудня 2004 року пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV. Стверджує, що призначення пенсії за віком відбулося з власної ініціативи пенсійного органу без згоди на це позивача.

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права в оскаржуваній частині та дійшов таких висновків.

Згідно із статтею 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, є Закон № 2262-ХІІ.

Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Статтею 7 цього Закону визначено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Отже законодавцем унормовано, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ та Закону №1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 06.12.2004 по 01.04.2018 включно позивач отримував пенсію за віком, призначену за Законом №1058-IV. Пенсія за віком була призначена на підставі його заяви від 06.12.2004. Доказів звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії з грудня 2004 року на підставі Закону №2262-ХІІ або доказів оскарження дій пенсійного органу щодо призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на умовах Закону №1058-IV позивачем не надано.

Натомість 02.04.2018 позивач звернувся до Костянтинівсько - Дружківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою (вх. №1902), у якій просив перевести його на пенсію по інвалідності на умовах Закону №2262-ХІІ.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 N 1522 «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» врегульовано Порядком №3-1.

Згідно із пунктом 4 Порядку №3-1, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання.

Пунктом 14 Порядку N 3-1 передбачено, що орган, який призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсії, при поданні заявником всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі обліку заяв про призначення пенсії згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (2262-12 ) (додаток 3). Заявнику або посадовій особі уповноваженого структурного підрозділу органом, що призначає пенсії, видається розписка-повідомлення із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в тримісячний термін з дня прийняття заяви (додаток 4).

Згідно із пунктом 17 Порядку №3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії документами орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії або про відмову в призначенні, переведенні з одного виду пенсії на інший та відновленні раніше призначеної пенсії.

Відповідно до пункту 18 Порядку №3-1, рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії .

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що для переведення з одного виду пенсії на інший особа звертається до пенсійного органу особисто або через свого представника із відповідною заявою, правильність оформлення якої перевіряє відповідальний працівник Пенсійного фонду на стадії приймання документів. Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для переведення з одного виду пенсії на інший орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення про переведення з одного виду пенсії на інший або про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 02.04.2018 позивача переведено на пенсію по інвалідності, як інваліда 2 групи, відповідно до Закону № 2262-ХІІ. Розмір пенсії по інвалідності обчислено відповідно до пункту «а» статті 21 Закону №2262-ХІІ в розмірі 80% від заробітку, як інваліду 2 групи, який обчислено відповідно до статті 43 цього Закону.

Згодом у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму (Закон України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»), позивачу з 01.07.2018 проведено перерахунок пенсії. Розмір пенсії з 01.07.2018 склав 13 871,70 грн та в подальшому змінювався зі зміною прожиткового мінімуму.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій про відсутність підстав для обчислення пенсії позивача у період з грудня 2004 року по 01.04.2018 на підставі Закону №2262-ХІІ, оскільки у зазначений період ОСОБА_1 отримував пенсію за віком, що була призначена пенсійним органом на підставі його особистої заяви від 06.12.2004.

Статтею 43 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсії відповідно до цього Закону визначається в порядку, встановленому Законом №1058-IV.

Так, відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що при призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності на умовах Закону №2262-ХІІ, пенсійним органом (за рішенням суду у справі №0540/8698/18-а) використано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 роки, що становить 5 377,90 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо обчислення пенсії з 01.03.2019 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2016 - 2018 роки, оскільки показник середньої заробітної плати є незмінний для осіб пенсія яким призначена у 2018 році.

Статтею 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд