ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі головуючого ОСОБА_2., суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4., за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5., прокурора ОСОБА_6., захисника ОСОБА_7. (в режимі відеоконференції), засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020270010004980, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 307 КК - на строк 4 роки; за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК - на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього певні обов`язки.
Згідно з вироком суду дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 307 КК, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропної речовини та за ч. 2 ст. 307 КК, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин з метою збуту у великих розмірах, вчинене повторно, за обставин детально викладених у вироку.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуально закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора про безпідставне врахування одних і тих же обставин як при застосуванні ст. 69 КК, так і при застосуванні ст. 75 КК, що, на думку прокурора, із врахуванням практики Верховного Суду є недопустимим. Враховуючи наведене, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити. Засуджений та захисник заперечували проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 434 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень кваліфікація його дій та призначене покарання із застосуванням положень ст. 69 КК в касаційній скарзі прокурора не оспорюються. При розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обстави, які ніким не оспорюються.
Щодо доводів прокурора, викладених у його касаційній скарзі, про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м`якості, то колегія судів дійшла наступного висновку.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
За змістом ст. 69 КК призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку, при призначенні ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69, 70 КК суд врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про особу винного, котрий раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав винуватість та розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його ставлення до вчиненого, молодий вік та стан здоров`я, а також те, що ОСОБА_1 розповів про обставини вчинення ним кримінальних правопорушень та співпрацював із органом досудового розслідування. Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.
Врахувавши наведені обставини в сукупності, суд дійшов висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням вимог ст. 69 КК, тобто нижче від найнижчої межі встановленої в санкції вказаної частини статті та без конфіскації майна.
Ці ж самі обставини слугували мотивом суду про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст. 75 КК, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 роки.
Разом з тим, при вирішенні питання про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суду потрібно належним чином дослідити і оцінити всі обставини, які мають значення для справи. Суд має обґрунтувати можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що при вирішенні зазначеного питання він має належним чином досліджувати і оцінювати всі обставини, які мають значення для справи. Зокрема, суд, застосовуючи до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК та звільняючи його від відбування покарання з випробуванням, не навів у вироку обставин, які б у сукупності із вже зазначеними при застосуванні ст. 69 КК, вказували на можливість застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 75 КК.
Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій із наведенням відповідних аргументів ставив питання про його скасування, зокрема в частині звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі положень ст. 75 КК, та ухвалення нового вироку через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак, суд апеляційної інстанції погодившись із рішенням місцевого суду в частині звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, хоч і дослідив дані про особу ОСОБА_1 , проте залишив поза увагою доводи прокурора щодо безпідставного застосування судом першої інстанції ст. 75 КК, їх ретельно не перевірив, а прийняте рішення в цій частині належним чином не мотивував.
З огляду на викладене, касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення частково, ухвала апеляційного суду - скасуванню на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, а кримінальне провадження - призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
У ході нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, зазначені в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити справедливе рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК, маючи на увазі те, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд