ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 211/2978/16-ц

1.Описова частина

У липні 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з відповідача на свою користь частину заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2007 року № KRKRGK00150682 в розмірі 53 569,02 дол. США, що за курсом НБУ (24,89) відповідно до службового розпорядження НБУ від 23 червня 2016 року становить 1 333 332,91 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 44 663,11 дол. США; заборгованості за відсотками за користування кредитом - 8 905,91 дол. США.

Як на обґрунтування заявлених вимог банк указував на те, що 15 березня 2007 року між сторонами укладено кредитний договір № KRKRGK00150682, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 51 975, 00 дол. США зі строком повернення до 14 березня 2022 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в строки та порядку, встановленому цим договором.

ОСОБА_1 порушив взяті на себе зобов`язання, допустивши прострочення в погашенні суми кредиту і відсотків, у результаті чого станом на 23 червня 2016 року заборгованість за кредитом становить 239 474,46 дол. США, а саме: 44 663,11 дол. США заборгованості за кредитом; 58 533,65 дол. США - за відсотками за користування кредитом; 8 190,00 дол. США - з комісії за користування кредитом; 128 087,70 дол. США - пеня.

Проте банк на свій розсуд вимагає від боржника сплатити частину суми заборгованості за кредитом у розмірі 53 569,02 дол. США, яка складається з 44 663,11 дол. США заборгованості за кредитом, 8 905,91 дол. США - за відсоткам за користування кредитом.

Ураховуючи наведене, банк просив позов задовольнити.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заочним рішенням від 03 жовтня 2016 року позовні вимоги задовольнив повністю.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 11 червня 2020 року скасував заочне рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку проведено повторний автоматизований розподіл цієї справи та передано її судді Сарат Н. О.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалою від 25 серпня 2021 року у складі судді Сарат Н. О. цивільну справу № 211/2978/16-ц прийняв до свого провадження та призначив до судового розгляду на 13:00 год 15 вересня 2021 року.

У вересні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із заявою про уточнення позовних вимог, у якій просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором від 15 березня 2007 року № KRKRGK00150682 у розмірі 49 488,47 дол. США, яка складається із: 2 151,65 дол. США заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 47 336,82 дол. США - за відсотками за користування кредитом за період з 15 серпня 2010 року до 23 червня 2016 року.

Як на обґрунтування уточнених вимог позивач посилався на те, що від суми заборгованості, яка виникла у боржника станом на 23 червня 2016 року (239 474,46 дол. США, а саме: 44 663,11 дол. США заборгованості за кредитом; 58 533,65 дол. США - за відсотками за користування кредитом; 8 190,00 дол. США - з комісії за користування кредитом; 128 087,70 дол. США - пеня), банк віднімає суму, яка була задоволена рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2011 року про стягнення з відповідача на користь банку 385 579,36 грн, що еквівалентно 50 534,35 дол. США (42 511,46 дол. США заборгованість за кредитом, 4 133,53 дол. США - за відсотками за користування кредитом, 720,00 дол. США - з комісії за користування кредитом, 732,04 дол. США - пеня, 32,77 дол. США - штраф (фіксована частина), 2 404,85 дол. США - штраф (процентна складова)), у результаті чого різниця заборгованості відповідача перед банком за цим кредитним договором становить 191 377,43 дол. США, з яких 2 151,65 дол. США заборгованості за кредитом, 54 400,12 дол. США - за відсотками за користування кредитом, 7 470,00 дол. США - з комісії за користування кредитом, 127 355,66 грн - пеня. Оскільки кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, то банк просить задовольнити уточнені вимоги в зазначеній ним сумі.

Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 22 березня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недотриманням банком позовної давності при зверненні до суду з цим позовом.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 12 липня 2022 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишив без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 11 серпня 2022 року, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 березня 2022 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2007 року № KRKRGK00150682 у розмірі 7 627,16 дол. США.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 та постановах Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16, від 08 травня 2018 року у справі № 279/8730/15; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування касаційної скарги банк зазначає про те, що суди не надали належної оцінки зібраним доказам, неправильно застосували норми матеріального права, не врахували роз`яснення Верховного Суду та допустили порушення процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Матеріали справи свідчать, що права кредитора були захищені рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. До реалізації заставного автомобіля банк не знав і не міг знати, що коштів від реалізації майна буде недостатньо для повного погашення кредитної заборгованості, а саме для цього і ухвалювалось у 2010 році рішення суду.

У зв`язку з цим банк і не міг до виконання рішення суду пред`явити новий позов, адже не було доказів того, що кредитна заборгованість не буде погашена.

Однак апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, доводів позивача про те, що банк дізнався про порушення свого права лише 30 квітня 2014 року, не врахував та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недотримання банком позовної давності.

19 вересня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Ратушної Р. П. як представника ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому вона просить залишити касаційну скаргу банку без задоволення, а судові рішення без змін. Позивач вже скористався різними способами захисту порушеного права (стягнення в судовому порядку кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет іпотеки), тому потрібно дотримуватися недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи, щоб запобігти подвійному стягненню заборгованості.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

30 серпня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

15 березня 2007 року між банком і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № KRKRGK00150682, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 51 975,00 дол. США зі строком повернення до 14 березня 2022 року.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2011 року, ухваленим у справі № 2-3611/2011р., позовні вимоги банку до ТОВ «УФА «Верус», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 15 березня 2007 року № KRKRGK00150682 станом на 16 липня 2009 року в розмірі 385 579,36 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відмовлено вирішено питання щодо судових витрат у справі.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року (з урахуванням ухвали суду від 05 січня 2012 року про виправлення описки), ухваленим у справі № 2-1899/11, позов ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 15 березня 2007 року № KRKRGK00150682 у розмірі 64 247,69 дол. США, що еквівалентно 507 695,94 грн, звернено стягнення на земельну ділянку та житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_1 , шляхом їх продажу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

24 квітня 2012 року рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 листопада 2011 року в частині звернення стягнення на земельну ділянку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову банку до ОСОБА_1 про звернення стягнення на земельну ділянку на АДРЕСА_1 , на якій розташоване майно, що є предметом іпотеки. Доповнено резолютивну частину рішення після слів «шляхом продажу предмета іпотеки (на підставі договору іпотеки від 15 березня 2007 року № KRKRGK00150682) такими словами - «з початковою ціною предмета іпотеки для його повної реалізації в розмірі 242 378,02 грн.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2014 року позов банку задоволено. Виселено ОСОБА_1 разом з родиною, які зареєстровані та проживають у житловому будинку (предмет іпотеки), розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Звернення банку з позовом, вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Такі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Установлено, що у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору банк 30 вересня 2009 року звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення з ОСОБА_1 , ТОВ «УФА «Верус» заборгованості за цим договором у повному розмірі (рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 липня 2011 року у справі № 2-3611/2011р.).

Отже, звернувшись до суду з позовом, банк з власної ініціативи ще в 2009 році змінив строк виконання основного зобов`язання, після чого право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором платежі припинилося. Саме рішенням суду, ухваленим у справі № 2-3611/2011р., яке набрало законної сили, були захищені права кредитора на повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором.

Ураховуючи наведене, позовні вимоги банку про стягнення 2 151,65 дол. США заборгованості за кредитом (тілом кредиту); 47 336,82 дол. США - за відсотками за користування кредитом за період з 15 серпня 2010 року до 23 червня 2016 року є необґрунтованими.

Саме з наведених підстав у задоволенні позову банку необхідно було відмовити, адже відмова в задоволенні позову з підстав недотримання позовної давності можлива лише у разі обґрунтованих вимог, тому аргументи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами норм матеріального права є обґрунтованими.

Частинами першою, третьою статті 412 ЦПК України установлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково й ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, зміну судових рішень, шляхом викладення їх мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 400, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду