РІШЕННЯ Касаційний кримінальний суд ВС у справі № 760/11852/15-к

Вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винуватими та засуджено за ч. 2 ст. 296 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки кожного, із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на них обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів, а також інші питання, визначені кримінальним процесуальним законодавством.

Вироком місцевого суду встановлено, що 20 жовтня 2014 року приблизно о 00: 30 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у дворі ресторану «Орлі», що на бульварі І. Лепсе, 9-В, у м. Києві, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки, висловлюючись на адресу потерпілих брутальною лайкою, розпочали бійку з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , нанесли їм численні удари руками та ногами по голові і тулубу, в результаті чого ОСОБА_3 були спричинені легкі тілесні ушкодження. Присутні при цьому ОСОБА_5 і ОСОБА_6 намагалися заспокоїти обвинувачених і припинити бійку, однак ОСОБА_1 наніс удар ногою по голові ОСОБА_5 , в результаті чого остання отримала легкі тілесні ушкодження. Після припинення хуліганських дій, які тривали 10-15 хв, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зникли.

Ухвалою Київського апеляційного судувід 30 червня 2022 року задоволено апеляційну скаргу захисників, скасовано вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а кримінальне провадження закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування касаційних вимог прокурор стверджує про безпідставні висновки апеляційного суду щодо відсутності у прокурорів повноважень на вчинення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, оскільки у матеріалах кримінального провадження є витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), в якому зазначені прокурори ОСОБА_15 та ОСОБА_16, визначені керівником органу прокуратури на здійснення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні, постанова про групу прокурорів від 09 червня 2015 року, яка містить підпис службової особи, від імені якої вона винесена. На переконання сторони обвинувачення, це свідчить про наявність відповідних повноважень у прокурорів, у тому числі й підписання повідомлення про підозру і видачу доручення слідчому на відкриття матеріалів досудового розслідування, а тому слідча ОСОБА_17 була уповноважена на виконання вимог ст. 290 КПК.

Побіжно прокурор зазначає, що положеннями статей 36, 37 КПК не встановлено обов`язку керівника органу відповідної прокуратури виносити постанову про призначення прокурора або їх групи.

Крім того прокурор вказує про безпідставне врахування апеляційним судом як доказу висновку експерта від 23 червня 2015 року № 7/ікт, який місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги, оскільки вказану експертизу було проведено в позапроцесуальний спосіб, а експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисники ОСОБА_13 та ОСОБА_14. вважають її необґрунтованою та просять залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор частково підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення в частині доводів скарги щодо безпідставного неврахування апеляційним судом наявної у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи прокурорів від 09 червня 2015 року, підписаної керівником місцевої прокуратури, просила ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисники заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора, вважали ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просили залишити її без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули. При цьому від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надійшли клопотання про здійснення касаційного розгляду без їхньої участі.

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, та дійшла такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Так, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги сторони захисту, погодився із аргументами захисників про відсутність у матеріалах кримінального провадження належних і допустимих процесуальних документів на підтвердження повноважень прокурорів, які здійснювали процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, затверджували повідомлення про підозри ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , надавали слідчому доручення на відкриття стороні захисту матеріалів досудового розслідування. При цьому суд вказав, що наявне у матеріалах кримінального провадження доручення слідчому на здійснення відкриття матеріалів не підписане процесуальним керівником, що свідчить про порушення вимог ст. 290 КПК під час відкриття сторонам матеріалів досудового розслідування та здійснення такого відкриття неуповноваженою особою.

Усе вищенаведене апеляційний суд визнав істотним порушенням вимог КПК і дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення їх винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Верховний Суд не погоджується із такими висновками апеляційного суду та визнає їх передчасними.

Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

За змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, і така постанова повинна бути підписана службовою особою, яка її прийняла (постанова ОП ККС ВС від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15).

Таким чином твердження прокурора про те, що положеннями статей 36, 37 КПК не встановлено обов`язку керівника органу відповідної прокуратури виносити постанову про призначення прокурора або їх групи, колегія суддів відхиляє.

У матеріалах цього кримінального провадження міститься витяг з ЄРДР від 20 жовтня 2014 року, який було долучено стороною захисту в судовому засіданні місцевого суду 22 травня 2019 року, з якого слідує, що 20 жовтня 2014 року слідчою Солом`янського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_17 на підставі заяви ОСОБА_7 було внесено відомості до ЄРДР за фактом завдання їй невідомою особою в ході конфлікту тілесних ушкоджень біля ресторану «Орлі», що за адресою: м. Київ, бул. І. Лепсе, 9-В. У цьому витязі містяться відомості щодо слідчого, який здійснює досудове розслідування (ОСОБА_17) та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у межах цього провадження (ОСОБА_16, ОСОБА_15).

В ході апеляційного розгляду цього кримінального провадження судом було встановлено, що первинна постанова про призначення групи прокурорів від 20 жовтня 2014 року, якою прокурорів ОСОБА_16 та ОСОБА_15 було призначено для здійснення повноважень прокурорів у цьому кримінальному провадженні, не підписана уповноваженою особою, а саме заступником прокурора Солом`янського району м. Києва ОСОБА_18

Водночас у матеріалах справи наявний оригінал постанови про призначення групи прокурорів від 09 червня 2015 року, який долучений прокурором в судовому засіданні місцевого суду 29 червня 2016 року, за підписом першого заступника прокурора Солом`янського району м. Києва ОСОБА_19, відповідно до якої для здійснення повноважень прокурора у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було призначено групу прокурорів у складі ОСОБА_16 та ОСОБА_20

Однак апеляційний суд критично оцінив постанову про призначення групи прокурорів від 09 червня 2015 року і зробив висновок про відсутність повноважень прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Такий висновок цього суду колегія суддів вважає передчасним, зробленим без урахування того, що прокурором в суді першої інстанції було долучено саме оригінал належно підписаної постанови про призначення групи прокурорів від 09 червня 2015 року.

Таким чином, на стадії апеляційного розгляду справи повноваження прокурорів ОСОБА_16 та ОСОБА_20 під час проведення досудового розслідування були підтвердженні належним чином.

Такий висновок кореспондує із висновком, зробленим у постанові ОП ККС ВС від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17.

Неврахування цих обставин призвело до помилкових висновків апеляційного суду про те, що обвинувачення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було висунуто без належного повідомлення про підозру, з порушенням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури, за відсутності у прокурора ОСОБА_16 повноважень на погодження повідомлень про підозри особам (які складено, затверджено та вручено підозрюваним 09 червня 2015 року) та затвердження обвинувального акта (18 червня 2015 року), оскільки вказані процесуальні дії цим прокурором вчинялися після винесення постанови про призначення групи прокурорів від 09 червня 2015 року, оригінал якої міститься у матеріалах кримінального провадження.

Також слід наголосити, що в ході касаційної перевірки матеріалів кримінального провадження було встановлено, що з моменту внесення відомостей в ЄРДР (20 жовтня 2014 року) і до винесення постанови про призначення групи прокурорів від 09 червня 2015 року усі слідчі дії проводилися, а процесуальні рішення приймалися слідчою Солом`янського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_17, повноваження якої сторона захисту в судах попередніх інстанцій не ставила під сумнів.

Крім того, вказана слідча здійснювала досудове розслідування і після 09 червня 2015 року та на виконання вимог ст. 290 КПК відкрила матеріали кримінального провадження для ознайомлення стороні захисту.

У матеріалах кримінального провадження наявні протоколи про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16 червня 2015 року, складені слідчою ОСОБА_17, відповідно до яких підозрювані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом з їхніми захисниками ознайомилися з цими матеріалами в повному обсязі, що підтверджується їхніми власноручними підписами у протоколах. Будь-яких скарг чи зауважень до цієї процесуальної дії вони не заявляли.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що наявне в матеріалах кримінального провадження доручення старшого прокурора прокуратури Солом`янського району м. Києва ОСОБА_16 слідчому Солом`янського РУ ГУ МВС України у м. Києві ОСОБА_17 про виконання вимог ст. 290 КПК, відкриття матеріалів кримінального провадження та надання їх на ознайомлення іншій стороні, не містить підпису прокурора, від імені якого воно видане.

Однак колегія суддів вважає, що неналежне оформлення прокурором доручення слідчому для виконання вимог ст. 290 КПК не свідчить про невідкриття стороною обвинувачення матеріалів досудового розслідування стороні захисту і не є підставою для визнання зібраних у цьому кримінальному провадженні доказів недопустимими.

Аргументи сторін щодо врахування судами експертного дослідження від 23 червня 2017 року № 7/ікт під час обґрунтування своїх висновків, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що у матеріалах кримінального провадження є оригінали процесуальних документів, а відсутність підписів на постанові про призначення групи прокурорів від 20 жовтня 2014 року та дорученні про відкриття матеріалів досудового розслідування учасники судового провадження не оспорюють.

Вказані порушення, допущені судом апеляційної інстанції, призвели до передчасноговисновку про необхідність скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і закриття кримінального провадження, що в свою чергу вплинуло на застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність.

За таких обставин, ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою, її зміст не відповідає вимогам статті 370 КПК, тому на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК вона підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

При новому апеляційному розгляді суду необхідно врахувати наведене у цій постанові та ретельно, з використанням наданих процесуальних можливостей, перевірити доводи апеляційної скарги захисників, відповідно до вимог статей 94, 439 КПК, положень глави 31 КПК та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 433, 436 - 438, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд