ПОСТАНОВА
секретаря судового засідання ОСОБА_6.,
прокурора ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженої ОСОБА_1 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040230000473, за обвинуваченням
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, жительки АДРЕСА_1 ) Дніпропетровської області, не судимої, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 ККУкраїни.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 11 серпня 2016 року о 17:15 год, будучи в стані алкогольного сп`яніння, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 умисно завдала ОСОБА_2 по два удари ножем в ліве стегно та праву гомілку, а також удар ножем в ліву гомілку, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
Дніпровським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 05 квітня 2022 року, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити й на підставі положень ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком. Зазначає, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення засудженої від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просив її відхилити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні нею кримінального правопорушення та правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 121 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженої через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Відповідно до змісту матеріалів кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає вимогам КК України, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
Як встановлено у ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
При цьому, призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винної й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких; що ОСОБА_1 в силу положень ст. 89 КК України не судима, за місцем проживання характеризується позитивно; у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра на обліку не перебуває; злочин вчинила в стані алкогольного сп`яніння, що обґрунтовано визнано обставиною, яка обтяжує покарання.
Окрім того, апеляційний суд узяв до уваги, що ОСОБА_1 з`явилася із зізнанням, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, надала першу медичну допомогу потерпілому, має на утриманні неповнолітню дитину, що дало підстави призначити засудженій покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. Також враховано, що завдану шкоду потерпілому вона не відшкодувала.
Колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, врахувавши всі обставини, зокрема й ті, на які посилається захисник у своїй касаційній скарзі, а також обставини, які пом`якшують покарання, дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженій призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для її виправлення й попередження вчинення нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження та постановити законне, обґрунтоване і справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Керуючись ст. ст. 412, 434, 440, 436, 441, 442 КПК України, ВерховнийСуд