ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 суддів ОСОБА_3., ОСОБА_4, за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5., прокурора ОСОБА_6., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_7. на вирок Франківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 березня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021142370000284, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Франківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Вирішено питання, які стосуються процесуальних витрат та речових доказів.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28 вересня 2021 року, перебуваючи неподалік будинку № 23 на вул. Сонячній у м. Львові незаконно придбав (шляхом привласнення знайденого) та зберігав без мети збуту психотропну речовину амфетамін, обіг якої обмежено, загальною масою 0,2291 г.
02 жовтня 2021 року приблизно о 01:30 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 добровільно видав працівникам поліції вищевказану психотропну речовину.
Львівський апеляційний суд ухвалою від 11 березня 2022 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7. просить скасувати вирок Франківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 11 березня 2022 року і закрити кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з дійовим каяттям.
Сторона захисту стверджує, що у цьому кримінальному провадженні наявні всі передбачені ст. 45 КК умови для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, оскільки він повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, не оспорюючи ні фактичних обставин, ні кваліфікації діяння, висловив щирий жаль із приводу вчиненого, осудив свою поведінку, висловив готовність у майбутньому не вчиняти будь-яких протиправних дій. Крім того, суд, ухвалюючи вирок, визнав пом`якшуючими обставинами: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, з чим погодився і суд апеляційної інстанції. Також суди встановили, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, а шкода та збитки відсутні.
Крім того, розгляд Львівським апеляційним судом апеляційної скарги обвинуваченого без повідомлення сторони захисту скаржник вважає порушенням права ОСОБА_1 на захист.
Обґрунтовує свої доводи також і тим, що суд апеляційної інстанції за наявності у кримінальному провадженні законних підстав для закриття кримінального провадження не зробив цього, мотивуючи це відсутністю на стадії судового розгляду в суді першої інстанції клопотання обвинуваченого про звільнення його від кримінальної відповідальності. А також наголошує на наявності в апеляційній скарзі вимоги про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК на підставі ст. 45 цього Кодексу у зв`язку з дійовим каяттям.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6., навівши відповідні пояснення, заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,що касаційна скарга захисника ОСОБА_7. підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За змістом ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 370 КПК визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, і висновок суду про доведеність його винуватості та кваліфікація вчиненого у касаційній скарзі не оспорюються.
Разом із тим доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7. з приводу неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 45 КК, є обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, до суду надійшов обвинувальний акт з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення розгляду в судовому засіданні.
Розгляд відбувся у спрощеному провадженні згідно з положеннями статей 381, 382 КПК, при цьому суд першої інстанції визнав обставинами, що пом`якшують покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
За змістом ст. 45 КК особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Таким чином, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе за наявності передумови - вчинення особою вперше кримінального проступку або необережного нетяжкого злочину, крім кримінальних правопорушень щодо яких встановлено застереження в законі; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому кримінальному правопорушенні, активному сприянні нею у розкритті цього кримінального правопорушення та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненні заподіяної шкоди.
За матеріалами справи, ОСОБА_1 вперше вчинив кримінальний проступок, при цьому суд першої інстанції визнав обставинами, що пом`якшують його покарання, щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, які також були встановлені і в обвинувальному акті. Крім того, внаслідок кримінального проступку шкоду не заподіяно.
Отже, наявні всі передбачені ст. 45 КК умови звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 285, ч. 3 ст. 288 КПК суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. До того ж особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, має бути роз`яснено право на таке звільнення.
Разом з тим незакриття кримінального провадження за наявності для цього відповідних процесуальних підстав є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК, яке призводить до безумовного скасування судового рішення.
На виконання ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, установивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Отже,враховуючи наявність у провадженні визначених у КК умови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності й те, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі та клопотанні, поданому до суду касаційної інстанції, просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям і закрити кримінальне провадження, що Суд разом розцінює і як його згоду на закриття кримінального провадження з цієї підстави, касаційна скарга захисника ОСОБА_7. підлягає задоволенню, а вирок Франківського районного суду м. Львова від 30 листопада 2021 року та ухвала Львівського апеляційного суду від 11 березня 2022 року - скасуванню із закриттям кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.
З огляду на викладене інші доводи касаційної скарги сторони захисту суд касаційної інстанції не переглядає, оскільки вони не вплинуть на підстави, з яких кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 необхідно закрити, і за результатами їх розгляду не може бути прийнято інше рішення.
Крім того, зважаючи на закриття кримінального провадження, необхідно вирішити питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 100, 126, 433, 434, 436, 438, 440 - 442 КПК, Верховний Суд