ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 2-190/12

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», товариство) звернулося до суду із заявою, в якій просило замінити сторону (боржника) у виконавчому провадженні з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 для повного забезпечення своїх прав як кредитора та виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року, яким з ОСОБА_2 стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 42 533,69 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 469 008,99 грн, шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль марки BMWX3, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Свою вимогу заявник обґрунтував фактом відчуження заставного майна (автомобіля) ОСОБА_1 та тим, що застава зберігає свою силу для нового власника майна.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року заяву задоволено. Замінено сторону боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 2-190/12 за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 про стягнення на користь банку боргу в сумі 459 008,99 грн шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме автомобіль марки «BMW X3», 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Справа в апеляційному та касаційному порядку переглядалась судами неодноразово.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» задоволено. Замінено сторону боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого документа, виданого Дарницьким районним судом м. Києва у справі № 2-190/12 за позовом ПАТ «Імексбанк» до ОСОБА_2 про стягнення на користь банку боргу в сумі 459 008,99 грн шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме автомобіль марки «BMW X3», 2007 року випуску, чорного кольору, номер шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_1 , з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 .

Постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» про заміну сторони боржника у виконавчому провадженні відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 950,20 грн судового збору, сплаченого ним за подання апеляційної та касаційної скарг.

28 вересня 2022 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Старенького О. С. засобами поштового зв`язку надав до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат.

На обґрунтування заяви представник посилається на те, що суд касаційної інстанції постановою від 31 серпня 2022 року задовольнив його касаційну скаргу та скасував рішення суду апеляційної інстанції, але не у повному обсязі розподілив судові витрати. Вважає, що крім стягнутих постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року на його користь сум судового збору за подання апеляційної та останньої касаційної скарг, підлягають розподілу інші здійснені ОСОБА_1 судові витрати.

Вказана справа двічі перебувала на апеляційному на касаційному розгляді.

Так, за подання попередньої касаційної скарги від 15 березня 2021 року, яку постановою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року було частково задоволено,постанова Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 рокускасована, справа направлена для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 сплачено 454 грн судового збору.

Зазначає, що він поніс витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 9 210,60 грн, з яких: 3 880,20 грн - за звернення з апеляційною скаргою, 5 330,40 грн - за первинне звернення з касаційною скаргою.

Крім цього вказує, що у зв`язку із повторним касаційним переглядом справи він поніс витрати за надання професійної правничої допомоги у розмірі 3 720,75 грн, з яких: 2 880,20 грн - за підготовку та подання касаційної скарги, 840,55 грн - за підготовку та подання клопотання про зупинення дії судового рішення.

Також, при поданні первинної касаційної скарги від 15 березня 2021 року витрати ОСОБА_1 на поштові послуги склали 21,50 грн, за подання повторної касаційної скарги витрати на поштові послуги склали 29,00 грн, за надсилання учасникам справи клопотання про зупинення дії судового рішення - 102,00 грн.

Крім того, ним здійснено витрати зі сплати комісії банку та сервісні платежі за оплату послуг на правову допомогу в розмірі 53,30 грн, за оплату судового збору за подання апеляційної скарги - 9,27 грн, за оплату судового збору за подання первинної касаційної скарги- 9,27 грн, за подання повторної касаційної скарги - 9,92 грн.

З метою участі у судовому засіданні від 13 грудня 2021 року ОСОБА_1 витратив на проїзд свого представника залізничним транспортом з м. Львова до м. Києва та у зворотному напрямку 1 086,85 грн.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Старенького О. С. просив Верховний Суд задовольнити заяву про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнути вказані суми на користь ОСОБА_1

18 жовтня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У ЦПК України визначено види судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При прийнятті 31 серпня 2022 року постанови Великою Палатою Верховного Суду розподіл судових витрат не був вирішений у повному обсязі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 згідно з квитанцією № 81308 від 15 березня 2021 року сплачено судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року у сумі 454,00 грн (том 2, а. с. 1).

За таких обставин заява в частині стягнення судового збору у розмірі 424,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року підлягає задоволенню.

Щодо вирішення питання про розподіл витрат, пов`язаних з розглядом справи

У відповідності до частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною другою статті 141 ЦПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У пунктах 42-44 зазначеної постанови Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Старенького О. С. пропустив строк для подання доказів понесених витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, а саме: витрат на правничу допомогу, витрат на проїзд та поштових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг. При цьому у своєму клопотанні від 28 вересня 2022 року заявник не просив поновити пропущений процесуальний строк та не вказав про поважність причин його пропуску.

Вже після прийняття Верховним Судом постанови у цій справі і після закінчення п`ятиденного строку, передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України, заявник надав докази, які, на його думку, підтверджують розмір вказаних витрат.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Ураховуючи наведене, подану заяву в частині ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, витрат на проїзд та поштових витрат за подання апеляційної та касаційної скарг слід залишити без розгляду.

Разом із цим підлягає стягненню з ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати комісії банку у розмірі 28,46 грн (9,27 грн + 9,27 грн + 9,92 грн), понесені останнім при сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційних скарг, та понесені витрати зі сплати послуг поштового зв`язку за надіслання учасникам справи клопотання про зупинення дії судового рішення у розмірі 102,00 грн, які підтверджені належними та допустимими доказами, наданими до суду у строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України (том 1, а. с. 181; том 2, а. с. 1; том 3, а. с. 7, 34).

Ураховуючи наведене, заява ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Стареньким О. С., про ухвалення додаткового рішення у справі підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 126, 137, 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду