ПОСТАНОВА
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_5, суддів ОСОБА_6, ОСОБА_7, за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_10, прокурора ОСОБА_9, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040410000658, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), такої, що судимості не має, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 29 березня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено на неї певні обов`язки.
Згідно з вироком 8 серпня 2020 року ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання ( АДРЕСА_1 ), разом із своїм сином ОСОБА_2 вживали спиртні напої та після чого лягли спати на подвір`ї домоволодіння.
Приблизно о 16:10 до домоволодіння прийшов ОСОБА_3 , котрий став робити зауваження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 через зловживання спиртними напоями та завдавати ударів по обличчю та тулуби останнім. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перейшли до будинку, де останній ліг спати на ліжко.
В подальшому, приблизно о 16:11 ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, взяла кухонний ніж та помилково, вважаючи, що вчиняє злочинні дії щодо ОСОБА_3 , завдала одного удару ножем в область живота ОСОБА_2 , котрий лежав на ліжку, спричинивши останньому тяжких тілесних ушкоджень. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень 10 серпня 2020 року приблизно о 5:33 ОСОБА_2 помер.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу прокурора, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у цьому суді. На думку прокурора, при звільненні засудженої від відбування покарання судом першої інстанції повною мірою не враховано тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його наслідки, а також обставини, що обтяжують покарання. Крім того, при призначенні засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК, суд послався на ті ж самі обставини, що і при застосуванні вимог ст. 75 КК, та свого рішення щодо необхідності звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням належним чином не обґрунтував. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, тому його рішення підлягає скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновку суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке її засуджено, та кваліфікації діяння за ч. 2 ст. 121 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Доводи прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК, при призначенні засудженій покарання, є неспроможними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Положеннями ст. 69 КК передбачено, що призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, може мати місце лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд вказаних вимог закону дотримався.
Крім того, з оскаржуваної ухвали убачається, що апеляційний суд, погоджуючись із судом першої інстанції в частині призначення покарання, зазначив, що свій висновок про можливість призначення ОСОБА_1 покарання, нижчого від найнижчої межі санкції ч. 2 ст. 121 КК із застосуванням положень ст. 69 КК, суд мотивував тим, що остання раніше не судима, досягла пенсійного віку, перебуває у шлюбі, має постійне місце проживання за яким характеризується посередньо, перебуває на ОСОБА_4 обліку у КНП «Зеленодольський ЦПМСД» з діагнозом: Ішемічна хвороба серця. ДКС СН І. Церебросклероз. ДЕП ІІ. Наслідки перелому правої променевої кістки зі зміщенням, перелому кісток носу зі зміщенням. Потребує постійного медикаментозного лікування. Крім того, згідно висновків МРТ від 29 січня 2021 року у ОСОБА_1 виявлено Мр-ознаки відкритої компенсованої тривентрикулярної гідроцефалії, вогнищевого ураження речовин обох гемісфер судинного ґенезу 1 ст., Мр-ознаки дегенеративних змін шийного відділу хребта у вигляді остеохондрозу, деформуючого спондильозу та спондилоартрозу 1 ст., медіанна протрузія диску С6-С7, випинання диску С3-С4,С4-С5, С5-С6; Мр-ознаки дегенеративних змін попереково-крижового відділу хребта у вигляді остеохондрозу, деформуючого спондильозу та спондилоартрозу 1 ст., випинання диску L4-L5 із стенозом лівого радикулярного каналу 1 ст., випинання диску L3-L4; Мр-ознаки дегенеративних змін грудного відділу хребта у вигляді остеохондрозу, деформуючого спондильозу на фоні кіфотичної деформації. Врахував суд ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що обтяжують покарання (вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння та щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах).
Разом із цим, місцевий суд врахував стан здоров`я ОСОБА_1 , а також установлені пом`якшуючі обставини, а саме щире каяття засудженої та активне сприяння розкриттю злочину. Визнавши наведені обставини такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд умотивовано призначив засудженій покарання із застосуванням ст. 69 КК. Така позиція місцевого суду не суперечить положенням указаної норми матеріального права.
Водночас, ураховуючи конкретні обставини справи, відсутність у ОСОБА_1 судимостей, її пенсійний вік, наявність постійного місця проживання, обставини, що пом`якшують покарання, а також думку потерпілого, котрий просив не призначати суворе покарання, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку тривалістю 2 роки.
Не погоджуючись з вироком суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій наголошував насамперед на м`якості призначеного засудженій покарання.
Під час перевірки справи в апеляційному порядку суд ретельно з`ясував усі викладені у скарзі доводи, які за змістом та суттю аналогічні тим, що зазначені в касаційній скарзі, й мотивовано відмовив в їх задоволенні, навівши аргументи, які ґрунтуються на матеріалах справи.
Зокрема, суд зазначив, що з урахуванням того, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, активно сприяла розкриттю злочину, не заперечувала обставини провадження під час судового розгляду, визнала винуватість та щиро розкаялась у вчиненому, є особою похилого віку та має численні хвороби, які потребують постійного лікування, рішення місцевого суду про її звільнення від відбування покарання з випробуванням є обґрунтованим. А твердження прокурора про тяжкі наслідки вчинення злочину хоча і мають місце, проте за вказаних умов не дають підстав для призначення ОСОБА_1 покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання та застосування ст. 75 КК, у даному конкретному випадку, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
З огляду на наведене у касаційній скарзі прокурора відсутні достатні дані та переконливі доводи, які би спростовували висновки судів і давали підстави визнати призначене засудженій покарання із застосуванням ст. 75 КК явно несправедливим через м`якість або свідчили би про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність колегія суддів не встановила, а тому вважає, що в задоволенні касаційної скарги прокурора слід відмовити.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд